Mural painting of interiors in Lviv
Walking around old Lviv, our eyes are often drawn to the wall paintings. However, not all guests of the city or even its locals can imagine the beauty that lies in the interiors of buildings.
Unique artistic paintings and wall paintings in Lviv
Lviv Polytechnic
Wall paintings are primarily associated with sacred buildings. However, the main block of Lviv Polytechnic can also boast of its luxurious interior, as it was designed by one of the best architects in Europe at the time, Julian Zachariewicz. He also designed the sketches for the polychrome paintings of the staircase and lobby vaults. The paintings were executed by the brothers Mavriciy and Isig Fleck.
The interior, in contrast to the restrained forms of the neoclassical exterior, is designed in the Neo-Renaissance style. The lobby's paintings are based on the frescoes of Pompeii, which perished in the fire of Mount Vesuvius. The most interesting element is the painted medallions with portraits of prominent people, in which we can recognise Michelangelo, Leonardo da Vinci, Marconi, Zachariewicz and others. These medallions are unsigned, so you can make a quest for yourself: guess who is depicted there. The paintings are used so skilfully that it seems as if they are not drawings but miniature reliefs.
Lviv Opera House
If the Lviv Opera House impresses you with its exterior, the interior will keep you enthralled all day long. The lobby's ceiling is decorated with paintings that may seem like wall paintings, but they are made on canvas with oil paints. The authors of these oil paintings are Tadeusz Popel, a student of Jan Matejko himself, as well as Tadeusz Rybkowski, Zygmunt Rozwadowski, and Valerian Krycinski. The allegorical works depict the four seasons, the burghers, knights, and even peasants, modern and ancient music.
Going up to the second floor, we head to the foyer, which is called the Mirror Hall. The hall is decorated not only with sculptures, but also with paintings by Stanislav Dembitskyi: “Dance”, “Poetry”, “Music”, “Love”, “Hate” (a woman with a sword), “Justice” (with scales), “Wisdom” (with a paper scroll). But this was not enough for the creators, so they decided to depict works of Polish drama that were popular in the late nineteenth century: ‘Krakowians and Gurals’, “Verkhovinians”, “The Departure of the Greek Ambassadors”, “Revenge”, “Balladina”, “Barbara Radyvyllivna”, “Firtsyk in the Raids” and “Pebbles”.
The wall paintings placed in the ten sectors of the concert hall's ceiling can be called a masterpiece. Allegorical figures depict Grace, Music, Dance, Criticism, Drama, Inspiration, Bacchante, Innocence, Illusion and Truth. Be sure to take a closer look at these beautiful women, you can even try to recognise them yourself.
Латинська катедра
Центр усіх католиків Львова, цей собор будувався близько 138-ми років. Тільки-но переступивши поріг Катедри одразу відчувається вся її велич. Найбільше вражають розписи головного нефу базиліки, особливо стеля. Центральна сцена композиції - Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, яка відсилає нас до другої назви собору згідно католицької традиції. Фрески виконані вже визнаним на той час львівським художником Станіславом Строїнським у 1769-1770 роках. Крім того, на склепінні він зобразив: Благовіщення, Відвідини святої Ельжбети, Різдво Спасителя і поклоніння трьох царів, поєднані ці образи між собою алегоричними фігурами, що нагадують про чесноти Божої Матері. Придивіться на фрески Станіслава Строїнського - це дійсно малюнки чи ліпнина?
З розпису пресвітерію (вівтарна частина храму) до нашого часу збереглася лише одна сцена, намальована Строїнським - вона зображує декана собору Яна Суліковського, який проголошує декрет про Чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої. Серед духовенства та мирян на картині зображений сам її автор - Станіслав Строїнський одягнений у мантію, а його син та учень Антоній - у французькому одязі.
Працював у костелі також італієць Антоній Тавеллі, у 1771 р. він намалював в катедрі образ «Вознесіння Богородиці» на заслоні головного вівтаря.
Вірменський собор
Мабуть, ви чули про Вірменську церкву у Львові, але чи знали ви, що за доволі скромними на перший погляд стінами криється унікальний інтер’єр з не менш унікальними фресками. Мало хто знає, але початковий план реконструкції собору, що відбулася на початку ХХ століття, передбачав не настінний розпис, а мозаїку, центральна нава церкви мала блищати, як золото. Однак через проблеми з фінансуванням сьогодні ми бачимо шедевральні розписи Яна Генріка Розена.
Проте справжньою перлиною є унікальна і певно найстаріша львівська фреска, знаходиться вона у вівтарній частині храму, з правої сторони. Дослідники датують її щонайменше XVI-тим століттям. Знайдена вона була випадково і в свій час викликала справжню сенсацію. Фреску повністю відновили згідно з оригіналом, чий автор нам так і залишається невідомим. На ній зображений медальйон з Ісусом, ліворуч намальований святий апостол Яків два метри заввишки, поряд з яким знаходиться маленька фігура священика, який молиться навколішки. Таким чином Ви могли увіковічнити себе на стінах собору, домалювавши свою невеличку фігуру, якби підкреслюючи, що ви лише маленька людина, порівняно зі святими, зображеними там. Праворуч ми можемо побачити Іоанна Богослова і його учня святого Прохора, який за вказівкою вчителя пише Євангеліє. Над Ісусом надпис вірменською мовою.
Розпис вірменського собору приніс Розену європейську славу, адже до того він був нікому не відомим початківцем. Мистецтвознавці визнають унікальними його твори «Розп’яття», «Поховання святого Одилона» та «Усікновення голови Іоана Хрестителя». Наприклад, у «Розп’ятті» Христос зображений не просто мучеником, а тріумфатором, відповідно до традиції Вірменської Апостольської Церкви. «Поховання святого Одилона» - єдина фреска у світі, якій присвячений цей сюжет. А янголи з «Усікновення голови Іоана Хрестителя». Характерною ознакою творів Яна Генріка Розена є те, що абсолютно всі персоналії, ним зображені, носять обличчя реальних людей - його самого, друзів та знайомих, церковних діячів і просто тогочасних львів’ян. В обличчях персонажів його картин ви можете зауважити митрополита Андрея Шептицького, тодішнього єпископа Вірменської Католицької Церкви Юзефа Теодоровича і навіть автопортрет Яна Генріка Розена - він зобразив самого себе у образі ченця, що дивиться прямо на глядача з фрески «Поховання святого Одилона».
Гарнізонний храм святих Петра і Павла (Костел Єзуїтів)
Зведений у 1630-му році костел вражає своїм інтер’єром. Настінним живописом займалися майстри-іноземці, зокрема Франциск Екштейн з Брно (сучасна Чехія) та його син Себастіан. Його пензлю належать символічні композиції, що є родзинкою оздоблення храму. Це фрески на склепінні головної нави, що пояснювали завдання ордену єзуїтів в світі: довкола земної кулі з континентами – Європою, Азією, Африкою зображені представники різних народів, а також католицький єпископ, що проповідує, Святий Павло – апостол народів, Святий Петро, Ісус Христос, що передає Святому Петру ключі від царства небесного, Святий Петро, що лікує хворих.
Після смерті митця всього за рік після початку роботи, його діло продовжив син Себастіан. Він виконав фрески над хорами – постать «Святий Ігнатій Лойола» (засновник ордену Ісуса - єзуїтів), а в бічних навах – «Чудеса святих єзуїтського ордену».
Церква святого Андрія (Колишній храм Бернардинів)
Монастир і костел, що належали Ордену Бернардинів, був непростим - він мав власні оборонні мури. Архітектором його був Павло Римлянин, втім, завершити будівництво йому не вдалося, продовжували справу його учень Амвросій Прихильний, а закінчував Андреас Бемер. Існує переказ, що тодішньому королю Речі Посполитої Сигізмунду ІІІ не сподобався першопочатковий задум Павла Римлянина, він хотів бачити костел більш шикарним та виразним. Розписами інтер’єру займався головно Бенедикт Мазуркевич у 1738-1740-х роках, що навчався в Болоньї в італійського майстра Джузеппе Карло Педретті, який також виконав для храму бернардинів образ Святого Яна з Дуклі - покровителя Львова. Після закінчення робіт у Львові в 1732 році Педретті забрав із собою ще молодого Бенедикта Мазуркевича, адже бернардини захотіли мати власного професійного маляра.
Після повернення з навчання, Мазуркевич разом із з львівськими майстрами А. Бартницьким, П. Срочинським і П. Волінським виконав поліхромію костелу. Б. Мазуркевич – проектант фрескової декорації храму. Ці малярі значно змінили вигляд інтер’єру костелу виконавши фігурні сцени: «Св. Франциск Серафіцький», «Ангели», «Св. Трійця і Св. бернардинці». Трішки згодом, у 1742 році декорацією захристії костелу займався вже знайомий нам Себастіан Екштейн, а на ґанку намалював сюжет «Гріб Господній».
До оздоблення інтер’єру долучився також і Станіслав Строїнський, той самий, що працював над Львівською катедрою. Фрески, створені для костелу бернардинів були першою роботою митця, при чому виконав він їх безкоштовно, таким чином завдячивши монахам за своє навчання.
Костел і монастир кармелітів босих
Майстер Джузеппе Педретті працював також і над фресками в костелі кармелітів босих, серед яких: Святі Тереза та Ян від Хреста, образ неба зі Святою Трійцею, постатями ангелів і херувимів. Ці фрески й досі прикрашають склепіння святині. Працював у костелі і Григорій Чайковський, що розписав сюжет із історії кармелітського ордену, чернець цього ж монастиря, який отримав не тільки мистецьку, але й медичну освіту в Римі. Його пензлю належать також і образи на вівтарях.
Іноді, аби осягнути всю красу архітектури, необхідно дивитися не лише здалеку, але й зсередини. За стінами багатьох споруд приховується непересічний монументальний живопис, який буквально дихає історією міста Лева.
