Стінопис інтер’єрів у Львові
Прогулюючись старим Львовом наш погляд нерідко захоплює настінний живопис. Однак не всі гості міста чи навіть його жителі собі уявляють, яка краса криється у інтер’єрах будівель.
Унікальні художні розписи та настінний живопис у Львові
Львівська Політехніка
Настінний живопис в першу чергу асоціюється у нас із сакральними спорудами. Однак головний корпус «Львівської політехніки» також може похвалитися своїм розкішним інтер’єром, адже спроектована вона була одним з кращих архітекторів Європи того часу - Юліаном Захарієвичом. Він також розробляв й ескізи поліхромних розписів склепінь сходової клітки та вестибюлю. Виконали розписи брати Маврицій та Айзіґ Флек.
Інтер’єр, на відміну від стриманих форм неокласицистичного екстер’єру, виконаний у стилі неоренесансу. Малюнки вестибюлю створені за мотивами розписів Помпеї, що загинула у вогні Везувія. Найцікавішим елементом є мальовані медальйони із портретами видатних людей, на яких ми можемо впізнати Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Марконі, Захарієвича та інших. Медальйони ці не підписані, тому можна влаштувати собі квест: вгадати всіх, хто там зображений. Розписи використані настільки майстерно, що складається враження, ніби це не малюнки, а мініатюрні рельєфи.
Львівська Опера
Якщо Львівський Оперний театр вражає вас своїм зовнішнім виглядом, то від інтер’єру ви будете перебувати в захваті цілий день. Стеля вестибюлю прикрашена розписами, які можуть здатися настінними, однак насправді виконані вони на полотні олійними фарбами. Автори цих олійних панно - Тадеуш Попель, учень самого Яна Матейка, а також Тадеуш Рибковський, Зиґмунт Розвадовський, Валеріан Крицинський. Твори алегоричного характеру зображають чотири пори року, а також міщанство, лицарство і навіть селянство, новітню та старовинну музику.
Піднімаючись на другий поверх, ми прямуємо до фойє, що носить назву дзеркальної зали. Прикрашена зала не лише скульптурами, але й картинами Станіслава Дембіцького «Танець», «Поезія», «Музика», «Любов», «Ненависть» (жінка з мечем), «Справедливість» (з терезами), «Мудрість» (з паперовим сувоєм). Але творцям і цього було мало, тому поруч із вказаними картинами ще вирішили зобразити популярні наприкінці XIX століття твори польської драматургії: «Краков'яки і гуралі», «Верховинці», «Відправа грецьких послів», «Помста», «Балладина», «Барбара Радивиллівна», «Фірцик в зальотах» та «Галька».
Шедевром настінного живопису можна назвати малюнки, вміщені у десятьох секторах плафону глядацької зали. Алегоричні фігури зображають «Грацію», «Музику», «Танець», «Критику», «Драму», «Натхнення», «Вакханку», «Невинність», «Ілюзію» і «Правду». Обов’язково придивіться уважніше до цих прекрасних жінок, можна навіть спробувати розпізнати їх самотужки.
Латинська катедра
Центр усіх католиків Львова, цей собор будувався близько 138-ми років. Тільки-но переступивши поріг Катедри одразу відчувається вся її велич. Найбільше вражають розписи головного нефу базиліки, особливо стеля. Центральна сцена композиції - Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, яка відсилає нас до другої назви собору згідно католицької традиції. Фрески виконані вже визнаним на той час львівським художником Станіславом Строїнським у 1769-1770 роках. Крім того, на склепінні він зобразив: Благовіщення, Відвідини святої Ельжбети, Різдво Спасителя і поклоніння трьох царів, поєднані ці образи між собою алегоричними фігурами, що нагадують про чесноти Божої Матері. Придивіться на фрески Станіслава Строїнського - це дійсно малюнки чи ліпнина?
З розпису пресвітерію (вівтарна частина храму) до нашого часу збереглася лише одна сцена, намальована Строїнським - вона зображує декана собору Яна Суліковського, який проголошує декрет про Чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої. Серед духовенства та мирян на картині зображений сам її автор - Станіслав Строїнський одягнений у мантію, а його син та учень Антоній - у французькому одязі.
Працював у костелі також італієць Антоній Тавеллі, у 1771 р. він намалював в катедрі образ «Вознесіння Богородиці» на заслоні головного вівтаря.
Вірменський собор
Мабуть, ви чули про Вірменську церкву у Львові, але чи знали ви, що за доволі скромними на перший погляд стінами криється унікальний інтер’єр з не менш унікальними фресками. Мало хто знає, але початковий план реконструкції собору, що відбулася на початку ХХ століття, передбачав не настінний розпис, а мозаїку, центральна нава церкви мала блищати, як золото. Однак через проблеми з фінансуванням сьогодні ми бачимо шедевральні розписи Яна Генріка Розена.
Проте справжньою перлиною є унікальна і певно найстаріша львівська фреска, знаходиться вона у вівтарній частині храму, з правої сторони. Дослідники датують її щонайменше XVI-тим століттям. Знайдена вона була випадково і в свій час викликала справжню сенсацію. Фреску повністю відновили згідно з оригіналом, чий автор нам так і залишається невідомим. На ній зображений медальйон з Ісусом, ліворуч намальований святий апостол Яків два метри заввишки, поряд з яким знаходиться маленька фігура священика, який молиться навколішки. Таким чином Ви могли увіковічнити себе на стінах собору, домалювавши свою невеличку фігуру, якби підкреслюючи, що ви лише маленька людина, порівняно зі святими, зображеними там. Праворуч ми можемо побачити Іоанна Богослова і його учня святого Прохора, який за вказівкою вчителя пише Євангеліє. Над Ісусом надпис вірменською мовою.
Розпис вірменського собору приніс Розену європейську славу, адже до того він був нікому не відомим початківцем. Мистецтвознавці визнають унікальними його твори «Розп’яття», «Поховання святого Одилона» та «Усікновення голови Іоана Хрестителя». Наприклад, у «Розп’ятті» Христос зображений не просто мучеником, а тріумфатором, відповідно до традиції Вірменської Апостольської Церкви. «Поховання святого Одилона» - єдина фреска у світі, якій присвячений цей сюжет. А янголи з «Усікновення голови Іоана Хрестителя». Характерною ознакою творів Яна Генріка Розена є те, що абсолютно всі персоналії, ним зображені, носять обличчя реальних людей - його самого, друзів та знайомих, церковних діячів і просто тогочасних львів’ян. В обличчях персонажів його картин ви можете зауважити митрополита Андрея Шептицького, тодішнього єпископа Вірменської Католицької Церкви Юзефа Теодоровича і навіть автопортрет Яна Генріка Розена - він зобразив самого себе у образі ченця, що дивиться прямо на глядача з фрески «Поховання святого Одилона».
Гарнізонний храм святих Петра і Павла (Костел Єзуїтів)
Зведений у 1630-му році костел вражає своїм інтер’єром. Настінним живописом займалися майстри-іноземці, зокрема Франциск Екштейн з Брно (сучасна Чехія) та його син Себастіан. Його пензлю належать символічні композиції, що є родзинкою оздоблення храму. Це фрески на склепінні головної нави, що пояснювали завдання ордену єзуїтів в світі: довкола земної кулі з континентами – Європою, Азією, Африкою зображені представники різних народів, а також католицький єпископ, що проповідує, Святий Павло – апостол народів, Святий Петро, Ісус Христос, що передає Святому Петру ключі від царства небесного, Святий Петро, що лікує хворих.
Після смерті митця всього за рік після початку роботи, його діло продовжив син Себастіан. Він виконав фрески над хорами – постать «Святий Ігнатій Лойола» (засновник ордену Ісуса - єзуїтів), а в бічних навах – «Чудеса святих єзуїтського ордену».
Церква святого Андрія (Колишній храм Бернардинів)
Монастир і костел, що належали Ордену Бернардинів, був непростим - він мав власні оборонні мури. Архітектором його був Павло Римлянин, втім, завершити будівництво йому не вдалося, продовжували справу його учень Амвросій Прихильний, а закінчував Андреас Бемер. Існує переказ, що тодішньому королю Речі Посполитої Сигізмунду ІІІ не сподобався першопочатковий задум Павла Римлянина, він хотів бачити костел більш шикарним та виразним. Розписами інтер’єру займався головно Бенедикт Мазуркевич у 1738-1740-х роках, що навчався в Болоньї в італійського майстра Джузеппе Карло Педретті, який також виконав для храму бернардинів образ Святого Яна з Дуклі - покровителя Львова. Після закінчення робіт у Львові в 1732 році Педретті забрав із собою ще молодого Бенедикта Мазуркевича, адже бернардини захотіли мати власного професійного маляра.
Після повернення з навчання, Мазуркевич разом із з львівськими майстрами А. Бартницьким, П. Срочинським і П. Волінським виконав поліхромію костелу. Б. Мазуркевич – проектант фрескової декорації храму. Ці малярі значно змінили вигляд інтер’єру костелу виконавши фігурні сцени: «Св. Франциск Серафіцький», «Ангели», «Св. Трійця і Св. бернардинці». Трішки згодом, у 1742 році декорацією захристії костелу займався вже знайомий нам Себастіан Екштейн, а на ґанку намалював сюжет «Гріб Господній».
До оздоблення інтер’єру долучився також і Станіслав Строїнський, той самий, що працював над Львівською катедрою. Фрески, створені для костелу бернардинів були першою роботою митця, при чому виконав він їх безкоштовно, таким чином завдячивши монахам за своє навчання.
Костел і монастир кармелітів босих
Майстер Джузеппе Педретті працював також і над фресками в костелі кармелітів босих, серед яких: Святі Тереза та Ян від Хреста, образ неба зі Святою Трійцею, постатями ангелів і херувимів. Ці фрески й досі прикрашають склепіння святині. Працював у костелі і Григорій Чайковський, що розписав сюжет із історії кармелітського ордену, чернець цього ж монастиря, який отримав не тільки мистецьку, але й медичну освіту в Римі. Його пензлю належать також і образи на вівтарях.
Іноді, аби осягнути всю красу архітектури, необхідно дивитися не лише здалеку, але й зсередини. За стінами багатьох споруд приховується непересічний монументальний живопис, який буквально дихає історією міста Лева.
