Дерев’яні храми Львівщини та Львова є унікальними архітектурними пам'ятками, які відображають багатий культурний спадок регіону. Ці святині, побудовані з дерева, вражають своєю красою, історичною цінністю та різноманіттям стилів. В Україні налічується понад 2500 дерев'яних церков, з яких близько 800 розташовані саме у Львівській області, що робить цей регіон одним з найбагатших на дерев'яні сакральні споруди.
Дерев’яні храми Львова та Львівщини
Церква Пресвятої Трійці
Церква Пресвятої Трійці — єдина дерев'яна церква у Львові, яка збереглася з XVII століття, яка розташована на вул. Садибній, у Сихівському районі м. Львова. Деякі історики, зокрема В. Вуйцик, вважають, що церкву на околиці міста збудували під час наближення військ гетьмана Богдана Хмельницького у 1654 році, можливо, за його підтримки. На вході до храму є табличка, яка підтверджує цю дату. Проте архівні дані з Кракова свідчать, що церкву збудували мешканці села Сихів у 1600 році. Таким чином, питання про дату її спорудження залишається відкритим для подальших досліджень.
Сихівський храм належить до небагатьох в Західній Україні, що відзначаються своїми внутрішніми розписами. Тут зображено сцени Христових страстей у східному стилі, старозавітну Трійцю та порятунок Йони з черева кита. В Україні лише п’ять храмів мають подібні розписи. Церква вирізняється однією особливою рисою — дуже низькими вхідними дверима, висота яких близько півтора метра. Цей «карликовий» вхід не випадковий; він має глибокий духовний сенс, адже за староукраїнською традицією перед входом до Божого храму необхідно зробити поклон.
На сьогодні Церква Пресвятої Трійці активно діє. Щодня тут проводять богослужіння, які відвідують чимало мешканців Львова.
Храм Премудрости Божої
(храм Святого Миколая)
Храм Святого Миколая, розташований на Чернечій Горі в Шевченківському гаю Львова, має історію, що налічує понад двісті років. Цей храм був зведений у 1763 році в карпатському селі Кривка, що на території Турківщини (нині Львівської області). У 1914 році, під час військових дій між австро-угорською та російською арміями, храм зазнав ушкоджень від снаряда, зокрема, було зруйновано верхню частину галереї над бабинцем. У 1930 році церкву під керівництвом М. Драгана розібрали, перевезли та зібрали у Львові як головний храм Лаври св. Йоана Хрестителя Студійського Уставу, заснованої митрополитом у 1927 році.
Будівельники - Тома Джурин та Прокіп Демків, встановлюючи церкву на новому місці, вдало поєднали її з навколишнім ландшафтом, попередньо відновили втрачені елементи, замінили ґонт і обшили стіни храму кедровими дошками. У серпні 1937 року невідомий підпалив споруду за допомогою бензину, але завдяки оперативним діям мешканців монастиря храм вдалося врятувати.
У 1966 році у Львові було засновано Музей народної архітектури і побуту, а церква святого Миколая стала його першим експонатом.
Храм Святих Володимира й Ольги
Церква св. Володимира і Ольги, розташована в секторі Лемківщини на Чернечій Горі в Шевченківському гаю Львова, була відтворена в 1992 році з нових матеріалів. Її прототипом став храм, зведений у 1841 році в селі Котань (Республіка Польща).
Лемківська церква є дерев'яною тридільною спорудою, де нава і святилище виконані за зрубною технологією. Характерною особливістю лемківських церков є висока башта-дзвіниця над бабинцем, яка контрастує з нижчими верхами нави і святилища, створюючи гармонійний силует. Вхід до церкви здійснюється через невеликий бабинець з західної сторони. 7 квітня 1991 року було освячено місце для майбутньої церкви Блаженнішим Мирославом Іваном Любачівським, Верховним Архиєпископом і Кардиналом, разом із Високо Преосвященним владикою Володимиром Стернюком. Церкву збудували на кошти лемків з США, Канади, лемківської громади Львова та музею. Церковний комітет здійснював управління внутрішнім оформленням храму, який став важливим центром духовного та національного об'єднання лемків в Україні.
Читайте також: Національні парки та природні заповідники Львівщини
Церква Святої Трійці
м. Жовква
Церква Пресвятої Трійці в Жовкві була збудована у 1720 році на місці знищеної храму, який згорів 17 червня 1717 р. Парафіяни зібрали кошти для будівництва нової церкви, свою пожертву вніс також королевич Костянтин Владислав Собєський, який цінував мистецтво та сприяв розвитку Жовківської мистецької школи.
Головною окрасою храму є п’ятиярусний іконостас, створений майстрами Жовківської школи під керівництвом видатного Івана Рутковича. Храм має широке піддашшя, що підтримується вінцями, а його високі зруби завершуються великими куполами з ліхтариками, увінчаними кованими хрестами. Ця тризрубна, трьохкупольна церква вражає витонченими пропорціями і є одним із найкращих прикладів волинського стилю.
У радянський період церква була зачинена, а згодом використовувалася як музей. З 1993 року її передали парафії УГКЦ.
Багатство храму знаходиться всередині - розкішний та яскравий бароковий п’ятиярусний іконостас, виготовлений з липи майстром Ігнатієм Стобенським, вражає своїм дерев'яним мереживом і складними орнаментами, що переплітаються з зубчастими листочками аканту.
У 2013 році церкву внесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО в рамках українсько-польської номінації "Дерев'яні церкви Карпатського регіону".
Церква Святого Духа
с. Потелич
Церкву Зіслання Святого Духа в Потеличі вважають найстарішим дерев'яним храмом Львівщини та однією з найдавніших тризрубних церков в Україні. У 2013 році цю культову споруду занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Церкву було збудовано потелицькими гончарями у 1502 році за фінансування місцевого гончарського цеху на місці церкви Бориса і Гліба, яка була зруйнована під час набігів татарської орди. Храм збудований без цвяхів у 1502 році, складається з трьох частин і має двоверху дзвіницю. За легендою, у 1648 році її відвідав Богдан Хмельницький. Унікальність церкви полягає в тому, що тут немає класичного іконостасу, він намальований на фронтальній стіні, а хори відсутні. Храм одноповерховий, добре збережений, як і настінні розписи, що датуються 1620-1640 роками і зображують сцени Страстей Христових. Споруда оригінально вписується в рельєф, наче виростає з пагорба.
Церква Святого Юра
м. Дрогобич
Церква святого Юра в Дрогобичі, зведена без використання цвяхів, є унікальною дерев'яною спорудою, що належить до пам'яток сакральної архітектури Галичини. Вважається, що її побудували наприкінці XV століття в селі Навдієво (Івано-Франківська область). У 1656 році церкву розібрали на частини та перевезли на місце спаленого храму. Церква святого Юра вирізняється не лише своїм віком, але й унікальними розписами, виконаними наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Їх авторами стали Стефан Медицький разом із синами та учнями. Ці детальні зображення дають змогу зрозуміти, як кілька століть тому наші предки сприймали християнство. Розписи на стінах церкви створювалися виключно з натуральних фарб, виготовлених із кольорової глини, висушених рослинних коренів, яєчного жовтка та свяченої води. Цей храм також занесений до світової спадщини ЮНЕСКО.
Церква Воздвиження Чесного Хреста
м. Дрогобич
Церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі, зведена у 1613 році, є зразком дерев'яної архітектури епохи українського Відродження. Її будівництво фінансували власники дрогобицьких солеварень.
Протягом своєї історії церква зазнала чимало пожеж, перебудов та реконструкції. Спочатку храм був одноверхим, згодом був побудований як двоверхий й виконував оборонну роль. У 1661 році поруч звели дерев'яну дзвіницю, утворивши єдиний архітектурний ансамбль. У храмі збереглися унікальні ікони та старовинні розписи XVII століття. У вівтарі, схожому на мозаїки Софії Київської, в центрі презбітерію зображена Богородиця. Внутрішні розписи храму мають особливу цінність. Вони належать до різних періодів: у вівтарі збереглися розписи початку XVII століття, каплиця прикрашена у 1672 році, а східну стіну нави розмалювали у 1736 році. З 1970-х років, ще за радянської доби і до сьогодні храм функціонує як музей і разом із відомою дрогобицькою церквою Святого Юра є частиною музейного комплексу "Музей-церква святого Юра".
Церква Собору Пресвятої Богородиці
с. Матків
Ця церква була збудована у 1838 році і є видатною пам'яткою бойківської архітектури та монументального мистецтва. У 2013 році вона потрапила до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Дерев'яну церкву створили майстри Іван Мельникович і Василь Іваникович, про що свідчив напис на південних дверях. На головному західному порталі зберігся напис польською мовою: «Tey swiatyni fundamenta». На лівому одвірку зазначена дата будівництва: «Zalozone dnia 21 czerw.», а на правому – «Roku 1838».
Основну робочу силу на будівництві храму складали жінки, оскільки чоловіків з села масово рекрутовано до армії Австро-угорської імперії. Таким чином, нова церква стала своєрідною жертвою Богові заради повернення чоловіків і синів додому.
Храм Святого великомученика Пантелеймона (Св. Параскевії)
м. Сколе
Згідно з переказами, церква була зведена в 1597 році і функціонувала як парафіяльна до 1896 року. Того ж року почала діяти церква Різдва Пресвятої Богородиці. У храмі святого Пантелеймона богослужіння проводилися лише на великі свята. Церква остаточно закрилася у вересні 1939 року. У 1944-1945 роках вона знову діяла під час ремонту церкви Різдва Пресвятої Богородиці. З 1946 до 1990 року храм використовувався як музей. Церква, освячена на честь Святої Параскеви, була оздоблена старовинними іконами та мала різьблений, посріблений іконостас XVII ст. В церкві знаходиться ікона Богородиці, що має ознаки коронації, хоча корона та відповідна документація відсутні.
Дзвіниця храму знаходиться на південь від церковного подвір'я. Згідно з написом на одвірку, її збудував майстер Сень Шлоковець у 1760 році. Вона слугувала в'їзними воротами до території церкви. У 2009 році, після пожежі, провели масштабні реставраційні роботи, які включали відновлення будівлі та внутрішнього оздоблення, зокрема реконструкцію іконостасу. Сколівська церква разом із брамою-дзвіницею утворює неповторний сакральний ансамбль.
Церква Святого Микити
с. Дернів
Зведена у 1660-х роках XVII століття із соснових брусів, ця церква виконана в стилі галицької школи народної архітектури. Датована 1666 роком, вона є пам’яткою архітектури національного значення та вражає своєю унікальною красою. До сьогодні цей храм зберігся в своєму первісному вигляді – без прибудов, з дерев'яним покриттям, тризрубної та одноверхої конструкції. У радянський період тут функціонував музей, а згодом приміщення церкви використовувалось як дитячий садок. Реставраційні роботи в храмі завершили навесні 2018 року. На сьогодні церква функціонує та належить до греко-католицької церкви.
Церква святого Архистратига Михаїла
с. Кути
Цей храм був збудований у 1697 році майстром Григором Гебичем із села Сасів і розташований у західній частині села. Це чудовий, гармонійно пропорційний храм, який поєднує елементи галицької та бойківської архітектурних шкіл. Сьогодні в церкві функціонує перший в Україні Храм пам’яті. На її стінах розміщені пам'ятні таблиці з іменами відомих мешканців Кутів, Січових Стрільців, а також тих, хто був засуджений і депортований до сибірських таборів радянською владою, разом із місцевими жителями, яких примусово вивезли до Німеччини під час Другої світової війни.
Церква святого архангела Михаїла
с. Ісаї
Церква святого Архангела Михаїла, розташована в селі Ісаї Турківського району, збудована у 1663 році майстром Іллею Пантелеймоном. Церква належить до бойківського типу храмів, має тридільну структуру та три верхи, проте вирізняється унікальними особливостями. Вона представляє рідкісний зразок дрогобицької архітектурної школи, для якої характерні три великі цибулясті куполи, додаткова каплиця-емпора під центральним куполом над бабинцем, а також опасання, що спирається на дерев’яні стовпчики. Окрім цього, храм є одним із небагатьох прикладів церковної архітектури, де зберігся крилас – спеціальне підвищення для співаків. Ансамбль доповнює чотириярусна дзвіниця з арковими галереями на верхніх ярусах, збудована в 1772 році. Раніше вона виконувала роль входу до храму. Церква є важливою пам’яткою архітектури національного значення та відноситься до числа найстаріших дерев’яних церков на Львівщині.
Дзвіниця церкви архангела Михаїла
с. Ясениця-Замкова
Дзвіницю збудували ще в 1767-1779 роках у селі Ісаї, а пізніше, у XX столітті, перенесли до села Ясениця-Замкова. Перенесення вимагало великої точності, на дерев’яних елементах досі видно спеціальні позначки, за допомогою яких маркували колоди, щоб правильно відновити всі три яруси споруди.
Дзвіниця є винятковим зразком бойківської архітектури і внесена до списку національних пам’яток. Окрім своєї основної функції, вона також виконує роль етнографічного музею, колекцію якого зібрав місцевий священник. Дерев'яна дзвіниця церкви Святого Михаїла має висоту 14 метрів і складається з трьох ярусів, які виконані у формі піраміди. Кожен наступний рівень є вужчим за попередній і оснащений галереєю. У триярусній дзвіниці розташований мінімузей народного побуту. На першому ярусі зібрані побутові речі бойків, на другому – каплиця Покрову Пресвятої Богородиці зі старовинними іконами та церковним приладдям. На третьому ярусі знаходиться дзвін, який не лише використовується під час богослужінь, а й сповіщає про весілля або похорони, а в давні часи сповіщав про небезпеку.
Костел святого Франциска Борджія
с. Розлуччя
У селі Розлуч Львівської області розташований один із найекзотичніших храмів України – костел святого Франциска. Хоча він маловідомий, цей костел входить до числа одинадцяти дерев'яних храмів , що збереглися з першої половини XX століття.
Інтер’єр костелу виконаний у синьо-жовтих кольорах, а стеля прикрашена дерев’яними гостроколами. Бароковий вівтар, перенесений із іншого храму, є зразком Львівської архітектурної школи XVIII століття. Спочатку навколо костелу був цвинтар, обгороджений парканом, а біля входу стояла різьблена кам’яна статуя Матері Божої. Храм має одну шпилясту вежу, кругле вікно над входом і готичні вікна з гострими формами. Другий ярус прикрашений карнизом і декорованими щитами у формі чотирилисника. Дерев’яні скульптури, що колись оздоблювали костел, не збереглися.
