Після Великої пожежі 1527 року тогочасний Львів втратив свою готичну подобу, реакцією стала заборона міською владою дерев’яної забудови. Місто почали відбудовувати на згарищі готичного міста, для цього були запрошені зарубіжні майстри, які принесли з собою у Львів популярні на той час архітектурні тенденції Європи.
В середині XVI століття в європейській архітектурі поширився стиль ренесанс, до особливостей якого відносять симетрію будівлі, геометричні характеристики кожного елементу та порядок складових частин: упорядковане розташування колон та пілястр, симетричне повторення розташування вікон тощо. Ренесансні будівлі мають візуально масивний вигляд і просторі високі зали. Частко це пов’язують з круглими та ребристими куполами, які і дають ефект просторовості всередині самої будівлі. При декоруванні фасаду широко використовували багато оздоблений портал, складні карнизи, аттики, різьблене обрамлення вікон та дверей, в додачу досить часто фасади прикрашали скульптурами. Окрім нових технологій на противагу готичному періоду забудови, ренесанс характеризується веденням документальної бази архітекторів та тих хто залучався до будівництва.
Першою задокументованою світською кам’яницею зведеною в стилі Ренесанс у Львові є Миколаєвичівська кам’яниця (1550-х роках) по вулиці Вірменській, 20, ренесансний портал якої дійшов до наших днів. Її автором, вважають, є Петро Італієць з Лугано один із найвідоміших архітекторів ренесансного Львова. Він також започаткував ренесансне сакральне будівництво, звівши третю будівлю Успенської церкви (1547 – 1559), яка стала першою в Україні ренесансною сакральною спорудою, проте до наших днів вона не зберіглася.
На противагу готичному періоду забудови Львова, приклади ренесансної архітектури у Львові збереглись і до сьогодні. Якщо брати до уваги цивільну міську забудову серед найвідоміших пам’яток наведемо кілька прикладів:
Кам’яниця Бандінеллі
Власником якої був флорентійський купець Роберто Бандінеллі. Має типову для площі Ринок видовжену форму з вузькою головною стіною. Величний портал. Помітні елементи білокам’яної різьби на дверних та віконних прорізах, а в приміщеннях збережені дерев’яні балки, прикрашені різьбленими магічними знаками, які б мали захищати будинок від блискавок та пожеж. Оригінальними залишилися портал та вікна, що справа і зліва обрамлені дельфінами (їх вважали символом удачі в торгівлі). В інтер’єрі кам’яниці чи не найкраще збережені мотиви ренесансу в архітектурі Львова.
Площа Ринок, 2.
Чорна кам’яниця
Один із найкращих зразків» житлової архітектури пізнього ренесансу зведена архітекторами Павлом Римлянином та Петром Барбоном, в 1596 році добудований останній поверх за проєктом Петра Красовського. Кам’яниця тривіконна, видовжена у формі з вузькою головною стіною. Ренесансний портал зверху прикрашений скульптурою Мадонни з Дитям. Фасад викладений діамантовим рустом з вапняку, вгорі завершений різьбленим аттиком, декорованим стовпчиками, обелісками і волютами. Багато туристів запитують: «Чому кам’яниця чорна?». Відповідь насправді проста – фасад з часом після будівництва потемнів від пилу та сажі і став чорним, від того кам’яницю почали називати «чорною кам’яницею». Горизонтально площина фасаду поділена карнизами на три яруси. Вікна та портал входу прикрашені різьбленими у камені обрамуваннями з елементами виноградної лози, мотив характерний для архітектурного декору Львова ХVІ – ХVІІ століття.
Площа Ринок, 4
Кам’яниця Корнякта (1580) або королівська кам’яниця
Збудована для Констянтина Корнякта, дворянина, який отримав унікальний привілей за особливо видатні заслуги перед містом та державою, спорудити на площі палац з 6-ма вікнами. Палац відомий більшості львів’ян та гостей через свій славетний «італійський» або «венеціансьий» дворик, де знаходиться триярусна ренесансна лоджія. З вигляду строгий фасад з правильним розташуванням вікон, яких довершують величні трикутні сандрики. Фасад викладений рустом та завершується багатим різьбленим аттиком, декорований скульптурами королів та лицарів.
Площа Ринок, 6
До прикладів сакральної ренесансної забудови Львова належать:
Собор Успіння Пресвятої Богородиц
Архітектори: Павло Римлянин, Войтіх Капіанос (з 1597), Амвросій Прихильний (завершив).
Тринавна базиліка, з півкруглою апсидою. Церква є трибанною з світловими ліхтарями, при чому відразу помітно порушену симетрію бань, адже найбільшою є не центральна, а східна баня, що вважають є наслідком перебудов після руйнівної пожежі 1796 року. Мурована з білого тесаного каменю, з величним порталом при вході. Фасад оздоблений фігуративними рельєфами та декоративними розетами, а на парусах угорі вирізьблені герби жертводавців. Аркові вікна прикрашені рельєфним обрамленням.
Вежа Корнякта, дзвіниця Успенської церкви
Архітектори: Петро Барбон, Павло Римлянин, надбудова верхнього ярусу – Петро Бебер (1695)
Вежа-дзвіниця квадратна у плані, збудована з ламаного каменю, обнесена тесаним каменем з поліхромним оздобленням стін. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами з червоними видовженими арочними нішами з невеликими віконними прорізами. Складається з чотирьох ярусів різної висоти, помітно, що перші три яруси виконані в ренесансному стилі, а останній четвертий ярус в бароковому, добудований після пожежі в 1695 році.
Каплиця Трьох Святителів Івана Злотоустого, Василя Великого і Григорія Богослова
Архітектори: Андрій Підлісний, Петро Красовський
Захована в дворику прямокутна в плані з тесаного каменю, невелика будівля каплиці, без колон та стовпів. Увінчана трьома симетричними банями з ренесансними ліхтарями. Стіни з симетричними пілястрами, великий різьблений в камені портал з елементами виноградної лози, аркоподібні симетричні вікна з фігуративними рельєфами.
Вулиця Руська, 5/7
Окрім світської та сакральної забудови, у Львові збереглись ренесансні споруди, які виконували оборонні функції. До таких відносять Міський (1555-1556) та Королівський арсенали (1639-1646), Порохову вежу (1554-1556), які входили до системи укріплень міста. Відмінним від світської та сакральної забудови є стриманість у архітектурному вирішенні для збереження оборонних функцій.
У Львові в забудові початку XVII століття бачимо деякі розходження з класичним ренесансним стилем, якщо ранньому ренесансу характерна стриманість та симетричність, то пізній ренесанс, який називають маньєризмом, відрізняється химерністю форм та мотивів.
Однією із найбільш пізнаваних сакральних споруд Львова та найбільш втаємничених – каплиця Боїмів (1609-1616), виконана в стилі пізнього ренесансу.
Архітектор: Андрій Бемер
Каплиця невелика, квадратна у плані, побудована з вапняку. Будівля увінчана банею з восьмигранним світловим ліхтарем. Верхній купол завершено хрестом з фігурою Христа, при чому незвичною особливістю для християнської іконографії образ Скорботного Хреста в Гетсиманському саду. Стіни вкриті пілястрами з розвиненим вінцевим карнизом. Каплиця вирізняється насиченістю та розкішністю оздоблення особливо її західний фасад, вкритий білокам’яною різьбою у вигляді орнаментальних та фігуративних рельєфів. Авторство скульптурної композиції західного фасаду приписують Ганушу Шольцу. Цікаво, що каплиця первісно була поліхромна, проте з часом набула звичного для кожного з нас забарвлення.
Площа Катедральна, 1
Не можна провести чіткої часової межі зміни стилістичних вподобань в архітектурі адже це є поступове і неповне взаємне витіснення, причиною може стати поява нових технологій в будівництві, зміна художніх ідеалів та зміни уявлень про красу. Так, поступово у Львові на зміну ренесансному стилі в архітектурі прийшов стиль бароко.
