Назад
  • Місто
  • Туристу

Архітектура бароко у Львові

Ірина Харко

Автор

В кінці XVII століття помітне зрушення траєкторії у європейському зодчестві в напрямку розвитку архітектурного стилю бароко. В цей час в забудові велика увага почала приділятись пишності форм та насиченості декорів. Бароко в французькій мові має значення «перлини неправильної форми», а в італійській вказує на щось химерне та дивовижне, що й можна простежити в барокових об’єктах, де характерною є певна химерність та незвичність, насиченість в оздобленні, вигнутість ліній, гра кольорів, світла і тіней.

На період барокової забудови у Львові припадає зведення таких величних та відомих споруд як Домініканський собор, ансамбль Собору Святого Юрія, а з резиденцією митрополитів та бароковими митрополичими садами, Гарнізонний храм; місця, біля яких ви не один раз спостерігатимете людей, які в подиві та захопленні вдивляються в монументальність споруд намагаючись розгледіти кожну деталь, запам’ятати та зрозуміти її призначення, або ж які зберігають в пам’яті камери їхню красу та довершеність. Це період, коли творив свої скульптури «український Мікеланджело» – Йоган Пінзель, роботи якого стали взірцем скульптури пізнього бароко.

Бароко характеризується ускладненістю і криволінійністю обрисів плану будівлі, складні просторові композиції і побудови, асиметрія конструкцій, які створюють ефекти світлотіні та враження рухомості фасаду, пишнота та парадність інтер'єрів, часте застосування овалу (овальних вікон), велика кількість кривих, пластичні лінії, розірвані фронтони, спарені колони і пілястри. Характерним є активне використання живопису, скульптури, пофарбовані поверхні стін.

На теренах Західної України стиль бароко формувалось під впливом та за участі західних митців, таких як італійські архітектори Паоло Фонтана, брати Філіп і Якуб Перті, Антоніо Кастеллі, Франческо Каппоні, які були запрошені у Львів для зведення монументальних споруд. Наприкінці XVIІ століття виникає певна «суміш» зі стилів: маньєризму, ранішнього бароко та залишків Відродження.

Витоки архітектури бароко у Львові пов’язують з будівництвом мурованого костелу Святих Петра і Павла у 1610 – 1630 роках. Архітектор – Джакомо Бріано, на початках будівництва архітектор – Себастіан Лямхіус.

Храм збудований за взірцем церкви Іль Джезу у Римі, єзуїтського храму, який виступав певним каноном для будівництва єзуїтських храмів по всій Європі. Тринавна(1 посиланння вкінці тексту)  базиліка(2) в плані з притвором(3). На передньому фасаді розірваний фронтон із бароковими волютами по боках і трикутним завершенням, прикрашений пінаклями(5), помітні, характерні для стилю бароко, спарені пілястри, пів овальні вікна. Храм вкритий високим двосхилим дахом з невеликими люкарнами(4) та завершується шпилястою сигнатуркою(7).  В оздобленні фасаду присутні скульптурні твори та білокам’яний декор. Якщо приглянутись пильніше особливе оздоблення міститься на південній стіні, де серед волют та пелюстків квітів можна побачити й профілі блазня, папуги тощо.

Адреса: вулиця Театральна, 18

 

Наступною спорудою, яка відкривала епоху бароко у Львові є костел Стрітення монастирського ордену кармелів босих (1644). Архітектор – Джованні Батіста Джизлені.

Костел має план латинського хреста, дворівневий, однонавний. Схожі риси до Гарнізонного храму, на передньому фасаді розірваний фронтон із бароковими волютами по боках і трикутним завершенням, прикрашений пінаклями по боках. Величні колони у ніші першого рівня споруди, які закінчуються трикутним фронтоном та розміщені декоративні вази, на другому рівні поміж пілястр знаходяться скульптурні постаті Святого Йосифа і Святої Терези.

Адреса: вулиця Винниченка, 30а

Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих) (початок будівництва – 1634). Архітектор – Ян Прокопович.

На час заснування храму, територія на якій він знаходився була за межами міста, тому зведена вона як фортифікаційна та укріплена споруду, яка зміцнювала зі сходу систему міської оборонної лінії. Костел мурований з каменю, тринефний, без апсид. Парадний фасад поділений вежами, зі спареними пілястрами, вікна з півкруглими завершеннями, фасад завершується розірваним фронтоном з високим шпилем.

Адреса: вулиця Винниченка, 22

 

Костел Святого Антонія Падуанського (1718). Архітектор – Павло Антоній Фонтана.

Костел мурований з цегли, прямокутний однонавний. По обидва боки до нави прибудовано каплиці – каплиця Розп’ятого Хреста та каплиця Святих Варвари і Йосафата. Фасад одноярусний, з обох сторін фланкований пілястрами, оздоблений розбудованим карнизом, увінчаний фронтоном з волютам8, на фронтоні ніша з кам'яною балюстрадою, із фресковим зображенням Святого Антонія. Фронтон оздоблений декоративними вазами по обидва кути. Портал оздоблений іонічними пілястрами завершений навершям з волютами.  

Адреса: вулиця Личаківська, 49а

Вже у 1740-1750-их роках бароко переходить у свою пізню стадію – рококо, стиль, який ще називали стилем розкоші та примхи, на відміну від бароко, який передбачав монументальність, рококо в свою чергу передбачав орнаментальність. В добу рококо, скульптура (переважно багатоколірна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент, зокрема у різьбі, стилізованої мушлі – «rocaille», звідки й походить назва стилю «рококо».

Один із найвеличніших та найбільш пізнаваних храмів Західної України – Домініканський собор (1745-1764), є прикладом архітектури пізнього бароко у Львові. Архітектор – Ян де Вітте, будівничий – Мартін Урбанік.

Вигляд храму його величність та його розкішність затамовують подих. Першими в вічі впадають величезні колони на опорах круглої та квадратної форм, які тримають з вигляду важелезну споруду. Храм в плані видовженої хрестопотібної форми завершений масивним куполом еліптичної форми та двома дзвіницями по обидва боки. Барабан купола також оздоблено спареними колонами, яких є вісім пар, на осях яких встановлено 18 дерев’яних фігур домініканських святих. Вікна прямокутні, на бічних стінах можна побачити круглі вікна, прикрашені вітражами. Розірваний фронтон фасаду довершений скульптурами святих - роботи Себастіана Фесінгера. Під банею костелу викарбуваний напис латиною «Soli Deo honor et gloria» або «Єдиному Богу честь і хвала».

Адреса: площа Музейна, 1

 

В епоху бароко були розвинені прийоми ансамблевого будівництва. У Львові таким є ансамбль на Святоюрській горі, який об’єднав декілька будівель собору навколо площі у вигляді трапеції з парадними сходами, що вели до нього.

Ансамбль собору Святого Юра (1744-1764). Архітектор – Бернардин Меретин до 1759 року, продовжив – Клеменс-Ксаверій Фесінгер.

Ансамбль собору складається з власне собору розташованого на вершині Святоюрської гори, митрополичих палат та барокового саду на схилі гори. Символічне розташування собору на горі, наче підносить її над буденним світом та наближає до неба. Дві рококові брами через які людина повинна пройти, щоб потрапити до храму, символізують шлях людини до божественного. Фігурне обрамлення воріт оздоблено постатями святих, які символізують Римську та Грецьку церкви на одній брамі, на іншій височіють дві скульптурні постаті – Віри та Надії.

Собор хрестоподібний у плані, закладений на рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста, збудований з каменю та цегли, тринавний, з одним центральним куполом. Розкішний фасад з порталом аркою увінчується кінною скульптурою Святого Юрія-Змієборця, а по боках від порталу височіють фігури Святих Лева VI та Атанасія – роботи Йоганна Пінзеля. Гармонійність фасаду доповнюють вертикальні лінії пілястр, оздоблені різьбленими в камені рокайлевими капітелями, та карнизи. Аттики та балюстраду над фасадом храму прикрашають рокайлеві вазони. Собор завершується циліндричним підбанником, навколо обведений ажурною балюстрадою з фігурними люкарнами та ліхтарями.

На подвір’ї храму стоїть двоповерховий митрополичий палац, збудований у стилі рококо з елементами архітектури класицизму, якими є портики на головному і тильному фасадах. Митрополичі сади є прикладом барокових садів в містобудуванні Львова. Сад має симетричне планування, розташовується на трьох терасах, утриманих потужними підпірними стінами.

Адреса: площа Святого Юра, 5

Ще один приклад монументальної архітектури бароко, але за межами Львова, про який варто згадати – Костел Воздвиження Чесного Хреста та Святого Йосифа (1752-1766). Архітектор – Кароль (Карл) Романус.

Костел нагадує типовий по вигляду римський храм. Храм у формі ротонди, оздоблений античним портиком, прикрашений відкритою колонадою з парних колон. На портику розташовані сім емоційних постатей святих та діти у їхніх руках (первісно постатей було вісім, проте під час Другої світової війни одну статую було знищено). В ротонди є вісім аркоподібних вікон, купол прикрашають парні пілястри.

Адреса: село Підгірці, Львівська область.

Колишня колегія піарів у Львові (1748). Архітектор – Франческа Плаціді, за іншою версією – Якуб Фонтана.

Фасад колегіуму з вигляду нагадує фасад римської базиліки Сан-Джовані-на-Латерано. Вхідний портик прикрашає відкрита колонада з парних колон завершена трикутним фронтоном на тимпані якого зображеним є Всевидюще око, яке інколи вважають за один з символів масонів, що символізує просвіту. Бічні стіни головної будівлі прикрашені парними пілястрами, які розділяють аркоподібні вікна. Сьогодні будівля містить Головний корпус обласної клінічної лікарні.

Адреса: вулиця Некрасова, 7

До прикладів світської забудови стилю бароко, збережених до наших днів належать: кам’яниця на площі Ринок 3, палац Любомирських (площа Ринок, 10), кам’яниця на площі Ринок 20, кам'яниця Кільяніщинська (площа Ринок, 33) та Роттендорфівська (площа Ринок, 43).

Такою зберіглась до наших днів архітектура бароко у Львові, або стиль як прорив, що відображає в собі поєднання трьох видів мистецтва: архітектуру, живопис, скульптуру. Це поєднання ліній, кольорів та світлових ефектів, представляючи їх в трьох вимірах, що до цих пір вважалося підвладним лише фантазії художника. На зміну пишності та монументальності бароко прийшов зорієнтований на античність, стриманість та простоту класицизм.

Примітка з Академічного тлумачного словника:

1. Базиліка – антична і середньовічна будівля, що має форму витягнутого прямокутника, поділеного всередині двома поздовжніми рядами колон.

2. Нава (неф) – витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.

3. Притвор – передня частина будь-якого приміщення; передпокій, прихожа.

4. Люкарна – вид  дахового вікна (переважно овальної або круглої форми), ліхтар на мансардному даху або склепінні.

5. Пінакль – загострений верх даху, гострокінечна декоративна башта.

6. Апсида – півкруглий (іноді багатокутний) виступ у стіні античної або церковної будівлі.

7. Сигнатурка – мала храмова вежа (здебільшого католицьких храмів), на якій зазвичай міститься найменший із дзвонів

8. Волюта – скульптурна прикраса у вигляді спірального завитка з вічком у центрі на капітелі іонічної колони або на консолі.

!

Дякуємо за підписку!

Ми обіцяємо регулярно відправляти вам корисні та цікаві матеріали. Залишайтесь на зв’язку ;)

!

Піу!

Ваш список відправлено на вказану Вами пошту

!

Ой!

Нажаль, під час відправлення щось пішло не так. Спробуйте знову.