Оксана Коваль – працівниця Центру туристичної інформації. Часті запитання та поради у відповідь, куди піти і що побачити у Львові, де смачно поїсти чи випити кави, або ж помилуватись краєвидом міста - це та інформація, з якою Оксана стикається майже щодня. Тож аби не доводилось обирати фаворитів із переліку (а, будьмо відвертими, гарних закладів у Львові чимало), спеціально для проєкту «Мешканці та їхні маршрути» Оксана ділиться з нами, перш за все, своїми улюбленими (локаціями), зокрема не зовсім туристичними, у себе на районі, де часто проводить час.
Зупинка І
«Затишно, смачно і поруч з домом».
ЦіКава – локація insta-сніданків, невелике кафе із приємним інтер'єром. Затишне місце для зустрічі з друзями, сімейної прогулянки чи просто для думок наодинці.
Меню пропонує чимало корисних страв та смачних напоїв. Є кілька пропозицій для сніданку та обіду: тут можна скуштувати різноманітні салати, боули та сендвічі з кількома видами солоних начинок або ж замовити їжу на доставку. Є вибір рослинного молока та страв, зокрема солодощів, для веганів. Головна зірка сніданкового меню для мене – сирники. І до речі, тут будуть раді не тільки вам, але й вашим чотирилапим улюбленцям. Для мене це кав’ярня вихідного дня, коли маєш вдосталь часу, аби неквапливо насолодитись ранком та кавою.
Зупинка ІІ
Прогулянка вул. Чупринки / Коновальця
«Неквапливість і спокій цього району, почасти перебитий протяжним гуркотом трамваю, – тут хочеться набутись досхочу»
Прогулянка однією з моїх улюблених частин міста – вулицями Коновальця та Чупринки, район, що тривалий час був частиною львівського передмістя. Згодом тут розпочалось активне перевтілення – будівництво під егідою Юліана Захаревича та Івана Левинського. Видатні архітектори надали цій місцевості неповторного вигляду, величні вілли із винятковим екстер’єрним оздобленням посеред зелених зон і насаджень. Тут відбувалась і міська забудова, тож зараз можемо спостерігати різноманіття архітектурних стилів: гуцульської сецесії, функціоналізму, неокласицизму австрійських, польських та радянських будівель.
Гадаю, таке різнобарв’я і робить це місце таким магнетичним для мене. Уявіть-но тільки тишу, як м'яке пообіднє світло поздовжньої вулиці Коновальця розтинає гуркіт трамваю, для мене це найзатишніші прогулянки містом. Час тут минає непомітно, або й узагалі тут інший вимір часу, бо чимало деталей в оздобленні будівель хочеться роздивитись і вивчати, наче послання від великих архітекторів з минулого. І так аж до закінчення трамвайної колії. Рекомендую прогулятись через парк Піскові озера, а далі – вулиця Генерала Чупринки та Ботанічний сад Лісотехнічного університету, аби побачити рідкісні види дерев та рослин.
А на вулиці Чупринки чи не найвеличнішим є палац, спроєктований архітектором та будівничим Юзефом Сосновським. Це точно оригінальна будівля, Вам буде важко її не розгледіти :) А наостанок, мені подобається загадкова будівля із невеличкою вежею, що відома як Вілла на Хресті (вул. Чупринки, 21), спроєктована Левинським та Захаревичем і оповита легендами її одіозного мешканця. Гарної Вам прогулянки!
Зупинка ІІІ
Papi
«В Papi у мене було побачення, думаю, тут доволі романтично».
Атмосфера затишку та продуманих деталей, за які можна «зачепитись» поглядом. Елементи декору та інтер’єру, зроблені з дерева, тканини та металу, надають закладу витонченості. У закладі світло та смачно, а ще ситно, і як приємно слухати плейлист, він тут чудовий: ненав'язлива, приємна музика на фоні. У теплу пору можна прочинити вікна і милуватись містом, вулицею, перехожими. Родзинкою закладу є сніданки та ланчі (сніданки, до речі, тут подають впродовж всього дня з 9:00).
Раджу скуштувати бурякові панкейки та горошковий хумус з овочами. Також у Papi популяризують локальні вина, а ще в меню – сидр та питний мед, з міцного алкоголю − ром, бурбон, портвейн та херес. Щоб зігрітись у прохолодну пору, у закладі пропонують гарячий сидр та грог. А от що Вам напевне запам’ятається, так це передвечірній час біля каміна. Як вдома! Як на мене, то це місце, де мають відбуватись різні приємності, як-от романтичні побачення чи теплі зустрічі зі старими друзями – так тут пасує ця атмосфера!)
Зупинка IV
«Мозаїка з естетики та сучасного мистецтва – це щось більше, ніж галерея».
Мистецький центр ви знайдете неподалік Наукової бібліотеки ім. Стефаника у неоготичній кам’яниці Леона Сапіги.
Це і галерея сучасного мистецтва, і лекторій для неформальної освіти, а ще медіатека, книгарня та майстерня. Тут можна слухати вініли/розглядати колекцію платівок від Вініл Клубу (ну, або ж придбати їх), читати книги та мальописи. В мистецькому центрі кавою пригощає кав’ярня «Альтернативна кава» – гарна ідея, яке ж мистецтво без ароматного заряду бадьорості. Це затишний простір різноформатної культури. Окрім того, це ще й майданчик для відкритого діалогу, подекуди сміливого і не завжди комфортного, іншими словами – такого, що на часі, або й випереджає час.
Що мені подобається найбільше, так це те, що при проєктуванні простору врахували потреби маломобільних відвідувачів та відвідувачок, взяли за основу універсальний дизайн, тож простір є доступним та інклюзивним. Так, наприклад, кути кімнат пофарбовані в яскравіші кольори, аби людям із вадами зору було тут безпечно. У дворі кам’яниці облаштували громадський простір із лавами та терасою. Це також і місце для відпочинку або ж роздумів, і безперечно – для естетики;)
Зупинка V
Lemberg Craft Rest
«Крафтове пиво на районі».
15 хвилин прогулянки від центру міста і ви вже на вулиці Шевченка, у тематичному ресторані-пивоварні, де подають крафтове пиво та крафтове віскі, а ще смачні коктейлі. А в меню авторської кухні є бургери, салати, рибні та м'ясні страви, класичні пивні закуски, ну, і як без десертів. У закладі також пропонують комплексні обіди (з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 15:00).
Тут досить просторо та є літня тераса, цікаво звертати увагу на деталі в інтер'єрі. А ще часто тут проводять музичні вечори, перегляди фільмів, трансляції футбольних матчів та Формули-1 на великому екрані. Ну, то що, ходімо?! Бо як у мене повелося, це звична локація «на районі», аби один з вечорів п’ятниці провести з друзями за келихом хмільного, та ще й крафтового! А ще люблю, коли у закладі щоразу тішать компліментами – ні-ні, не вербальними, а цілком гастрономічними, від шефа:
Зупинка VI
«Місце пам’яті та місце сили».
Громадський простір у центрі міста, тут спокійно та гарно. Меморіал розташований досить вдало, бо ж звідси відкривається краєвид на центральну частину Львова, який був малодоступним до того. У тиші, під шум вітру та у променях сонця – це місце пам’яті та сили, що оберігає моменти нашої новітньої історії.
Та я б насмілилась назвати цей простір і «Місцем щасливих людей», що мають цінності та ідеали, та які добре пам’ятають свою історію, аби сміливо будувати майбутнє. Простір, щоб побути зі своїми думками та містом наодинці Заходи сонця тут, у добру пору, залюблять вас у це місце, а ви ж натомість збережете гарні фото з виглядом на Ратушу чи інші архітектурні об’єкти та... приємні спогади зі Львова.
Де: перехрестя вулиць Максима Кривоноса та Замкової.
Текст — Оксана Коваль
Фото — Галина Кучманич
Ідея та кураторство — Олексій Федак
