Послідовно і логічно ми перейшли від дослідження монументальності та пишності стилю бароко до пізнання наступного архітектурного стилю притаманного Львову другої половини XVIIІст. та середини ХІХст. – класицизму. У забудові вулиць Львова ми можемо спостерігати розвиток класицизму від барокових засобів виразності в ньому, зведення масштабних міських ансамблів та появи багатоповерхової забудови, до трансформації стилю в ампір та поступового його витіснення наступником.
Класицизм опирається на ідеали античної класики, тоді як появу стилю пов’язують із становленням сильних монархічних режимів, які через архітектурні споруди доносили до свідомості людей велич свого правління та своєї країни. Так і у Львові, із занепадом магдебурзького права та становленням монархічного режиму, помітною стала перебудова міщанських кам’яниць під шляхетські резиденції. Такі типові для бароко вузькі кам’яниці, як на площі Ринок, не відповідали баченню величності, тому деякі з них були перебудовані, як кам’яниця на площі Ринок під номером 29, побудована з двох інших кам’яниць; зведені нові об’єкти.
Що ж передбачає цей стиль, говорячи про архітектурну форму його прояву?
Класицизму притаманні правильні геометричні форми, підкреслено статичні, організовані в логічно вибудувані ансамблі. Неабияку роль відіграє симетрія, вважалось, що вона символізує владу суворої дисципліни. Неодмінною рисою є простота, яка проявляється у відсутності зайвих деталей, лаконічності та строгості.
Вхід класицистичної кам’яниці підкреслений колонним портиком, в основному античного ордеру, з високим цокольним поверхом, прикрашеним рустуванням; вікна виділяють сандрики. Високі стелі, арки, вишукані вітражі та ажурні перила. Ще однією відмінною рисою від попередників є активне встановлення світильників, розміщених на сходах, у підлозі та нішах в стінах.
Щодо кольорової гами то в класицистичних будівлях характерними є пастельні кольори: кремові, бежеві, молочні тощо на противагу поліхромії стилів попередників.
Одна із найбільш впізнаваних та відвідуваних споруд у Львові, яка є візуальним символом міста – Львівська ратуша (1827-1835 рр.), є прикладом класицистичної забудови в місті. Архітектори – Ф.Трешер, Й.Маркль, А.Вондрашка, Є. Ґлоґовський.
Площа Ринок, 1
Чотириповерхова симетрична будівля зведена в стилі віденського класицизму, з великим двором по центру та чотирикутною вежею. Рустований перший ярус карнизом відділений від наступних ярусів. Головний фасад входу представлений виступом ризаліту з великими арковими вікнами, який опирається на портик із аркадою, де розташований портал головного входу та закінчується трикутним фронтоном. Вікна третього поверху підкреслені трикутними сандриками. Симетрію довершують пілястри з кожної зі сторін Ратуші.
Резиденція губернатора (Львівська обласна державна адміністрація) (перебудовано 1821 – 1823 рр),
Архітектор – Ф. Гелман
Вулиця Винниченка, 14
Чотириповерхова прямокутна кам’яниця з замкнутим внутрішнім двором. Над парадним входом непомітно здіймається ризаліт вгорі завершений трикутним фронтоном. На третьому поверсі ризаліту виступають герми з жіночими масками. Кожен поверх будівлі має відмінні риси, високий рустований перший поверх, вікна другого поверху закінчуються трикутними сандриками, тоді як вікна третього поверху оздоблені прямим сандриком, завершується будівля непримітним четвертим поверхом, відділеним карнизом з консольним фризом.
Театр Скарбека (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької) (1827 – 1829 рр.)
Архітектори – Л. Піхль, Й. Зальцман
Вулиця Лесі Українки, 1
Колишній театр фундації графа С. Скарбека став знаковою будівлею свого часу, сьогодні належить до найкращих зразків класицистичної забудови на території Східної Галичини. Про масштабність театру можна судити з того, що на момент відкриття театр був найбільшим за площею у Європі та третій за кількістю глядачів, які він вміщав. Прямокутна, проста, чотириповерхова будівля з майже відсутнім декором проте симетричністю та ясністю композиційного рішення. Усі фасади споруди композиційно схожі між собою, кожен містить три ризаліти. Вужчі наріжні прикрашені двома пілястрами; та один великий центральний ризаліт з шістьма пілястрами підкреслені балконами, з великими півциркульними вікнами. Головний фасад, виділений портиком з шістьма колонами, цікаво, що з передбачливо проведених розрахунків під портиком могла в’їхати трійка коней.
Колишній інститут Оссолінеум (Львівська національна бібліотека імені Василя Стефаника) (1817-1850 рр.)
Архітектори – П. Нобіле, Ю. Бем, Й. Зальцман
Вулиця Стефаника, 2
Двоповерховий будинок на високому цоколі, складної конфігурації, П-подібної форми. Два поверхи неоднакової висоти, вікна першого ярусу завершують прямі сандрики. Лаконічні фасади завершені антаблементом. Головний фасад возвеличує ризаліт із портиком декорованим колонами, який завершується трикутним фронтом.
Колишній палац Дідушицьких (Львівський природознавчий музей) (завершений в 1830-ті рр.)
Архітектор В. Равський-старший
Вулиця Театральна, 18
Триярусний, прямокутний у плані будинок з внутрішнім подвір’ям, в’їзд у який слугує регулярним входом. Головний фасад ордерної композиції, центральна частина, де знаходиться і вхід, виділена ризалітом з портиком який завершується трикутним фронтоном. Типовий для класицистичної забудови партер, або нижній ярус, декорований рустом, два поверхи об’єднують пілястри та колони. Вікна другого ярусу увінчані трикутними сандриками з делікатними ліпленими гірляндми, тоді як у ризаліті аркоподібними та оздобленими маскаронами. Маскарони також завершують півциркульне склепіння в’їзної брами.
Колишня кам’яниця Гартманна (Будинок колишньої гауптвахти) (1827-1829рр.)
Архітектор – М. Брезані
Вулиця Театральна, 11
Наріжна будівля, яка за своїм розташуванням знаходиться одночасно на вулиці Беринди, Тетральній та площі Святого Духа, тому не губіться, якщо знайдете різні адреси. Триповерхова, симетрична кам’яниця, з рустованим партером. Яруси горизонтально розділені карнизами, середній оздоблений витком – «завиток Вітрувія», тоді як над верхнім просвітлюються круглі дахові вінця, які розташовані в парі з медальйонами з левячими маскаронами. Фасад підкреслюють віконні отвори оздоблені трикутними та лінійними сандриками.
Варто також згадати та розглянути дещо видозмінену форму класицизму – ампір. Ампір, пізній класицизм – стиль який почав свій активний розвиток в кінці XVIII – початку XIX століття, є своєрідним продовженням класицизму дещо урочистіший, зорієнтований він був на будівництво тріумфальних арок, пам’ятних обелісків і колон. Історію стилю ампір пов’язують із періодом наполеонівських амбіцій у Франції. Основним декоративним мотивом стилю були атрибути військової історії: масивні портики, прикрашені барельєфами фронтони, геральдичними знаки, ампірні урни тощо.
У Львові ми маємо чи не найкраще збережені зразки ампіру в міській забудові на території західної України.
Будинок «Пір року» (рельєфи виконані приблизно 1882 р.)
Архітектор – ймовірно Г. Красуцький (відомий ще як Ф. Красуський або Г.Шмайдель)
Вулиця Вірменська, 23
Хоча сама будівля, являється представницею ще барокової забудови XVII століття, проте нам цікавий саме фасад будівлі, який був змінений під час реконструкції в ХІХ столітті, набувши форм класицизму і саме пізнього його прояву.
Чотириповерховий видовжений будинок, вирізняється серед інших своїми барельєфами. Класицистичний рустований партер, другий та третій ярус відділені від інших балконом та декоративним фризом, об’єднані членованими пілястрами. Простір між другим та третім поверхом прикрашають група рельєфів «Пори року», від чого і походить назва. Між декоративним фризом та третім ярусом розташована ще одна скульптурна група – «Знаки зодіаку». Віконні отвори четвертого ярусу теж розділені пілястрами, які є завершеними маскарунами.
Кам’яниця Коритовського (колишня кам’яниця Андреоллі) (1767-1768 рр.)
Архітектор – Х. Мурадович
Площа Ринок, 29
Чотириповерхова будівля, прямокутна у плані. Центральний фасад прикрашає непомітний ризаліт, який формують рустові лопатки, що розділяють віконниці. Ризаліт завершується трикутним фронтоном оздобленим ліпним картушем. Перший та другий ярус об’єднують аркоподібний руст. По осі будівлі проходить пасаж, який називають пасаж Андреоллі.
Будинок Гауснера (1810-1811 рр., 1821-1822рр.)
Реконструював – Я. Шульц
Проспект Свободи, 1-3
Будинок вважається одним із найпишніших та найкращих зразків архітектури ампір. Чотириповерхова будівля, Г-подібна у плані з внутрішнім двориком. Головний фасад, з проспекту Свободи, симетричний, на якому виділяються два симетрично розміщені портики, які тримаються на колонах першого ярусу. Другий та третій ярус візуально об’єднують пілястри. Останній ярус будівлі помітно нижчий та відділений фігурним карнизом, тоді як перший відділений ліпленим фризом.
Фасади прикрашені орнаментальними та фігуративними барельєфними композиціями на теми грецької міфології авторства Гартмана Вітвера і Антона Шімзера. Віконні отвори прямокутної форми доповнено профільованими обрамленнями, сандриками і фронтонами.
Це лише невеликий перелік об’єктів, які представляють класицистичну спадщину Львова, проте виділивши основні риси ви з легкістю зможете розпізнавати стилі, та читати «по фасаду» більше ніж будь-коли раніше.
Щоб пригадати які стилі передували класицистичному стилю радимо перейти по посиланнях: бароко, ренесанс та архітектура середньовічного міста.
