Львів заснований у часи правління Данила Романовича, а перша згадка про місто датується 1256 р. Назване воно на честь його сина – князя Лева.
У середині XIV ст. місто захопив Казимир ІІІ, відтак Львів став частиною королівства Польщі (згодом Речі Посполитої) на більш ніж 400 років. До Львова прибувало все більше представників різних національностей, зокрема торговців та ремісників.
У 1356 р. Казимир ІІІ надав місту привілей магдебурзького права. Згодом католики (привілейоване населення німців і поляків), русини, вірмени та євреї сформували свої національні громади та квартали.
Детальніше про квартали і громади Львова читайте за посиланням
Усередині багатонаціонального міста функціонувало більше 10 цехів, створювались нові торгівельні договори, а населення складало близько 5 тис. осіб.
Унаслідок «Великої пожежі» 1527 р. було майже повністю знищено обличчя середньовічного Львова. Згодом за проєктами італійських архітекторів зруйноване готичне місто прибрало вигляду нового ренесансного.
Окрім динаміки змін вигляду середмістя, навколо оборонних стін за сприяння католицьких, греко-католицьких та православних орденів було засновано чимало монастирів, які стали невід’ємною частиною життя середньовічного міста.
Завдяки діяльності церковних організацій, Львівської братської школи та Львівського єзуїтського колегіуму (згодом академії, яка надалі стала університетом) у місті розвивалась освіта, наука, було зібрано чимало музейних колекцій та започатковано книгодрукування кирилицею і латиною.
Читайте також: Панорама Львова крізь віки
У середині XVII ст. у місті сформувалося вже понад 30 ремісничих цехів, а проживало близько 25 тис. осіб різних національностей. Стіни Львова витримали облогу козацького, турецького та московського війська, але місто було взяте штурмом шведською армією Карла XII у 1704 р.
Унаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 Львів потрапив під владу австрійської корони і незабаром став столицею провінції «королівства Галичини та Володимирії».
Відповідно до ідей просвітництва та «Йозефінської касати» місто значно змінило свій вигляд. Було розібрано середньовічні мури, а на їхньому місці прокладено нові вулиці.
Згідно з наказом імператора чимало монастирів та церков перетворили на урядові приміщення (митниця, в’язниця, бібліотека і т.д.). Навколо старого Львова постала нова австрійська забудова у стилі класицизм. Національні громади міста опинились у рівному правовому становищі перед австрійською короною. Навесні 1848 р. у європейських державах спалахнула революція «Весна народів», яка дала поштовх представникам національних громад у Львові розпочати протести проти австрійської влади. Події призвели до демократизації суспільного життя та розвитку національно-культурних рухів. У другій половині ХІХ ст. місто переживає піднесення в економіці та культурі.
Завдяки відкриттю нафтових родовищ у Галичині та розвитку численних підприємств Львів стає важливим фінансовим центром. Унаслідок цього у 1861 р. до міста проведено першу на території України залізничну колію, що з’єднала Львів і Перемишль. На межі ХІХ-ХХ ст. навколо австрійського «корзо» виникають нові урядові та фінансові установи: будівля Галицького сейму, Дирекція Залізниці, Галицька ощадна каса, Львівська філія Празького кредитного банку, Кредитне земське товариство та інші адміністративно-офісні споруди доби історизму. Проведення Галицької крайової виставки у 1894 р. стало показником золотої доби в регіоні, тоді ж було прокладено першу у місті лінію електричного трамваю.
Поряд з економічним піднесенням відбувався і культурний поступ. Після засклепіння р. Полтви на місці сучасного проспекту Свободи новий центр міста було довершено будівлями Оперного театру та Національного музею. Навколо нового центру розвинулася широка сецесійна забудова. Вона стала результатом стрімкого розвитку політичного, економічного та культурного життя столиці коронного краю Австро-Угорської імперії, який, проте, перервав початок Першої світової війни.
Читати далі про історію Львова.
Автор публікації - Олексій Федак
