Вілли Львова з історією

Вілла Івана Франка

вул. Івана Франка, 150/152

Меморіальна експозиція відчинена щодня, крім вівторка - 10:00 до 17:00

Вілла Івана Франка — мурований житловий будинок початку ХХ століття, зведений у так званому «швейцарському стилі». Екстер’єр вирізняється стрімким черепичним дахом, дерев’яними деталями та декоративним ромбовим орнаментом, характерним для альпійської архітектури. Будинок гармонійно поєднується з садом поруч, створюючи образ затишного заміського дому в межах міста.

Віллу було спроєктовано як функціональний і комфортний дім: на першому поверсі розташовувалися п’ять житлових кімнат і кухня, на другому — ще дві кімнати. Кошти на придбання ділянки й будівництво Іван Франко використав із грошового подарунка від галицької громади до 25-річчя своєї літературної діяльності, а також із частини посагу дружини Ольги Хоружинської. У цьому домі письменник прожив останні 14 років свого життя і саме тут помер у 1916 році.

Цікавий факт: з 1940 року тут діє Літературно-меморіальний музей Івана Франка, який і сьогодні відкритий для відвідувачів під назвою «Дім Франка». Комплекс складається з двох будівель та двох відкритих просторів: Вілли Івана Франка (тут знаходиться меморіальний музей та відтворено побут життя родини Франків першої половини ХХ ст), Дому муз (багатофункціональний простір для виставок і заходів), галявини «Під грушкою» (мальовничий майданчик просто неба для проведення різних подій) та Саду муз Франка, прикрашений скульптурами.

Сьогодні в «Домі Франка» вирує мистецьке життя, проводять як класичні, так і театралізовані екскурсії, мистецькі виставки, лекції, концерти та різноманітні майстер-класи.

З Lviv City Card вхід !  вхід у музей - Безкоштовний!

Вілла Михайла Грушевського 

вул. Івана Франка, 154

Вілла Михайла Грушевського була збудована на початку ХХ століття як заміська резиденція видатного українського історика та державного діяча. Будинок виконаний у стилі модерн з елементами історизму і є характерним прикладом елітної житлової забудови південної частини Львова того часу. Будівлю споруджено одночасно з віллою Івана Франка, а роботами керував архітектор Марціан Заходний. Родина Грушевських мешкала тут до 1914 року. Саме в цих стінах вчений працював над багатьма томами своєї фундаментальної праці «Історія України-Руси», а сама вілла була місцем зустрічей української інтелігенції Львова. Перша світова війна застала Михайла Грушевського з дружиною Марією Вояковською та донькою Катериною на відпочинку в Криворівні на Гуцульщині. До Львова родина вже не повернулася. Після ІІ Світової війни, до 1949 р., в домі жила родина тодішнього директора Літературно-меморіального музею І. Франка, Тараса Франка. Пізніше вілла Грушевського використовувалась для потреб музею Івана Франка. 

У травні 1998 р. на садибі Грушевських, у відреставрованій віллі було створено Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові,який діє і до сьогодні.  У шести експозиційних залах представлено основні етапи життя та наукової діяльності вченого, з особливим акцентом на львівський період (1894–1914 роки). Відновлені меморіальні інтер’єри — меблі, предмети побуту, фотографії та документи — переносять відвідувачів у атмосферу початку ХХ століття й створюють відчуття присутності господарів дому. Також у стінах музею проводять додаткові виставки, лекції та мистецькі події. У літній період сад біля музею стає майданчиком для музичних заходів, де проводять концерти під відкритим небом.

Вілла Вінцента Равського

вул. Генерала Чупринки, 61

Будинок зведено у 1896 році на тодішній вулиці Потоцького (нині — Генерала Чупринки) львівським архітектором Вінцентом Равським (1850–1927) для себе та своєї родини. Равський — представник відомої архітектурної династії, архітектор, скульптор і живописець, який залишив помітний слід у забудові Львова. Перед віллою архітектор запроєктував сад, відокремлений кам’яним парканом, однак у 1960-х роках його було ліквідовано під час розширення вулиці. У міжвоєнний період будинок належав згромадженню Служебниць Непорочної Діви Марії та був частково перебудований. Після війни воно припинило існування, а служебниць виселили. За свою історію будівля неодноразово змінювала своє призначення. У другій половині ХХ століття тут працювали медичні заклади, а сьогодні в приміщенні функціонує 5-та дитяча консультація.

Вілла «Юлієтка»

вул. Метрологічна, 14

Колишня вілла Захаревичів «Юлієтка» збудована у 1891–1893 роках за проєктом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича для власної родини. Будівля є яскравим прикладом романтизованого пізнього історизму з рисами ранньої сецесії.

Вілла розташована в мальовничій парковій зоні західної околиці Львова. Її архітектура вирізняється асиметрією та незвичними рішеннями: будинок має чотири входи, жодне з вікон не повторюється за формою, а приміщення мають неправильне планування. Серед цікавих деталей — сонячний годинник, що колись прикрашав одну зі стін. В інтер’єрах збереглися дерев’яні перекриття, сходи, різьблені шафи та яскраві вітражі.

Після Другої світової війни у віллі працював дитячий садок, а сьогодні будівля перебуває у приватній власності.

Вілла на «Хресті»

вул. Генерала Чупринки, 21

Віллу на «Хресті» збудували у 1890-х роках за проєктом відомих львівських архітекторів Юліана Захаревича та Івана Левинського. Будівництво здійснювала фірма Івана Левинського для ректора Львівської політехніки Плацида Дзівінського. Вілла постала на перехресті сучасних вулиць Генерала Чупринки та Київської — звідси й її неофіційна назва.

Одним із найвідоміших мешканців будинку був Микола Островерхов — львівський колекціонер, який жив тут після Другої світової війни і збирав велику колекцію творів мистецтва та антикваріату. За його ім’ям закріпилась народна назва споруди — «Будинок Островерхова», і з цим пов’язано багато легенд та історій про життєвий шлях власника.

Сьогодні вілла на «Хресті» належить Науковому товариству імені Тараса Шевченка. Вона є яскравим прикладом престижної житлової архітектури кінця ХІХ століття та однією з найбільш впізнаваних вілл району.

Вілла Людвіка Балдвіна-Рамулта

вул. Вербицького, 4

Колишня вілла архітектора Людвіка Бальдвіна-Рамулта, споруджена за його власним проєктом у 1890 році, є яскравим прикладом неоґотичної архітектури Львова з елементами мальовничого стилю. Будівля вирізняється гострокутними вежами, декоративними фасадами та характерною для неоґотики грацією форм.
Протягом XX століття вілла пережила перепланування та капітальний ремонт і навіть після змін зберегла свій архітектурний характер. Сьогодні це житловий будинок із елементами сучасного використання, але фасад і силует залишаються впізнаваною архітектурною перлиною району.

Вілла Яна Дилевського

вул. Галицької Армії, 1А

Будинок був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна як приватна резиденція члена міської ради та громадського діяча Яна Дилевського. Це не просто красивий будинок, а один із найяскравіших прикладів неоготики у Львові, де традиційні стрімкі форми поєднані з технічними новинками, що були надсучасними на початку ХХ століття. Вілла вражає своїми декоративними деталями: гострі шпилі, стримані вітражі, видовжені аркові вікна, майстерно оформлені портали та навіть маскарон (декоративне обличчя) над одним із вікон, який додає будівлі певної містичності.

Сьогодні в будівлі функціонує дитяча художня школа ім. О. Новаківського.

Вілла Геллера «Сонячна»

вул. Мельника, 7

Цю пам’ятку архітектури місцевого значення збудували у 1905 році для відомого театрального діяча і директора Великого міського театру (сьогодні — Львівська опера) Людвіка Геллера. Назва «Сонячна» походить від декоративних мотивів із зображенням сонця на фасаді, в різьбі по дереву та ліпнині, які надають будинку особливої чарівності. Будівля виконана у закопанському стилі з елементами сецесії, характерному для архітектури початку XX століття, і вирізняється високим дахом, різьбленими деталями та асиметричною композицією фасаду. Упродовж життя вілла не була лише приватним будинком — вона стала частиною культурної історії Львова. Сьогодні будівля поділена на квартири, але зберігає свій історичний характер і готується до реставрації після пошкоджень, що сталися під час російського ракетного обстрілу у 2024 році. Польські партнери та місцева влада працюють над відновленням цієї архітектурної перлини.

Вілла з маскаронами

вул. Коновальця, 88

У самому серці історичної забудови вулиці Коновальця стоїть одна з найцікавіших приватних вілл початку XX століття — будівля, яку у 1904–1905 роках спорудив для себе львівський скульптор і архітектор Михайло Макович. Це пам’ятка архітектури місцевого значення та чудовий приклад стилю сецесії (Ар Нуво) у Львові. Особливу увагу привертають виразні маскарони з експресивними емоціями  — декоративні скульптурні обличчя, що прикрашають фасад, а також інші художні деталі та ліпний декор, виконані в характерному стилі, наприклад, соняхи над віконними прорізами і ковані елементи балкона та огорожі з рослинно-геометричними орнаментами. Саме такі елементи роблять будівлю впізнаваною та привабливою для поціновувачів архітектури Львова початку XX століття.

Будинок з химерами або Вілла «Під совами»

вул. Героїв Майдану, 6

Будинок з химерами, який львів’яни частіше називають «Кам’яниця під совами» — одна з найоригінальніших архітектурних пам’яток Львова на вулиці Героїв Майдану,  6. Спроєктований і побудований у 1901–1902 роках талановитим архітектором Іполітом Слівінським у стилі модернізованої неоготики, будинок одразу привертає увагу своїм багатим скульптурним оздобленням: численні фігури сов, грифонів та інших фантастичних істот прикрашають фасад і створюють відчуття живої казки з каменю. Над прикрасами працював відомий скульптор Антоній Попель. 

Вілла професора Мар’яна Панчишина (Музей історії медицина Галичини) 

вул. Кармелюка, 3

Вілла спроєктована архітектором Казимиром Теодоровичем на замовлення професора Мар’яна Панчишина. Сам Панчишин жив у цьому будинку з 1923 до своєї смерті в 1943 році, поєднуючи тут медичну практику з активною громадською діяльністю. Сьогодні в цій віллі розташований Музей історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина — унікальний простір, де зібрано понад 5 000 експонатів, що розповідають про розвиток медицини від XIX до початку XX століття.

Дана вілла — це зразок львівської архітектури 1920‑х років у стилі модерну з елементами арт‑деко та народних мотивів, особливу увагу привертають ковані деталі, різьблений дерев’яний балкон і масивний портал над входом. Вілла Панчишина — це не лише чудовий приклад архітектурної естетики початку XX століття, а й місце, що поєднує мистецтво, історію та медичну спадщину Львова.

Вілла Шульців 

Підзамче, вул. Богдана Хмельницького, 56

Вілла братів Шульців — одна з найвишуканіших житлових будівель району Підзамче, збудована у 1896 році відомими львівськими архітекторами Яном і Каролем Шульцями як їх власне помешкання. Фасад будинку виконаний у стилі неоренесансу з елементами маньєризму: симетричні вікна, декоративні деталі та гармонійні пропорції створюють відчуття витонченої елегантності, доповнене дахом з кольоровою черепицею та невеликою ажурною вежею.

Цікавий факт: на фасаді під одним із вікон зберігся готичний напис польською, що повідомляє — «Ян і Кароль Шульц, архітектори і власники, збудували цей дім для власного проживання у 1896 році» — справжня підказка про походження вілли. У довоєнні роки тут жили різні власники, а у ХХ столітті будівлю використовували як багатоквартирний житловий будинок. У внутрішньому оформленні вілли зберігалися характерні для кінця ХІХ століття елементи: простора сходова клітка, декоративні перила, фрагменти ліпнини та високі вікна, що наповнювали приміщення світлом. Планування будинку відображало ідею комфортного міського житла для заможної родини, поєднуючи функціональність із стриманою естетикою.

Вілла Розвадовського

вул. Котляревського, 27

Вілла Розвадовського — пам’ятка архітектури місцевого значення у стилі сецесії, зведена у 1905–1906 роках для відомого львівського художника-баталіста Зиґмунда Розвадовського. Проєкт виконав архітектор Владислав Садловський, а будівельні роботи здійснювала фірма Едмунда Жиховича. Будівлю вирізняє асиметрична й динамічна композиція з ризалітами, фронтонами, невеликою вежею та різноформними вікнами, жодне з яких не повторюється.

Вілла була не лише житлом, а й творчим простором: тут містилася майстерня художника, зокрема на світлій веранді з великими вікнами, що й сьогодні вважається одним із найцінніших елементів будинку. Розвадовський народився у Львові, навчався у Кракові в Яна Матейка та в Мюнхені в школі Антона Ажбе. Він був одним з авторів знаменитої «Панорами битви під Рацлавицями», відкритої у Львові 1894 року, а також співтворцем «Панорами Львова у XVIII столітті», що зберігається у Львівському історичному музеї.

Цікавий факт: існує версія, що Владислав Садловський спроєктував цю віллу як своєрідний архітектурний виклик — будинок свідомо не вписувався у стиль навколишньої забудови, підкреслюючи індивідуальність як архітектора, так і його замовника.

Вілла Зубжицького

вул. Котляревського, 29

Вілла Зубжицького — одна з найменш змінених історичних осель у львівському районі Кастелівка, збудована у 1891–1892 роках за проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського. Будівля має дві поверхи та вирізняється гармонійним поєднанням елементів пізнього історизму з характерним дерев’яним оздобленням ‒ невеликими дахами й декоративними балконами, що збереглися до сьогодні майже в автентичному вигляді. Перед фасадом розташовано сад і квітники, а сама вілла була важливою частиною садибної забудови Кастелівки та вписувалася в ідею «міста‑саду» кінця ХІХ ст.

Палац Сосновського

вул. Генерала Чупринки, 50–52

Одна з найяскравіших архітектурних пам’яток Львова початку XX століття. Цю будівлю у стилі псевдоготики з елементами венеційської готики спроєктував і побудував для себе знаний львівський архітектор Юзеф Сосновський на початку 1900-х років (одну частину зводили у 1900–1901 роках, другу з вежею — у 1907‑му). Завдяки поєднанню витягнутої форми, наріжної вежі й декоративних деталей споруда створює асоціації із середньовічним замком у мініатюрі, що й приваблює погляд перехожих. Це дві споруди з окремими входами, одна з яких була житлом самого Сосновського, а друга призначалася для здачі в оренду. Перед входом і сьогодні стоїть кам’яний лев — один із символів, що додавали будівлі елемент «охоронця» й сили. На фасаді також збереглися старі герби та декоративні мотиви, що нагадують про її первісний вигляд. Цікавий факт: колись перед головним входом стояли стовпи зі скульптурами орлів, через що будівлю називали «Дім під Орлами» — символи, що підкреслювали статус і впливовість власника у місті.

Вілла Дуніковського

вул. Драгоманова, 42

Вілла Дуніковського — видатна пам’ятка львівської архітектури пізнього історизму з елементами необароко і романтизму, збудована у 1897–1898 роках за проєктом архітектора Владислава Рауша для професора геології Львівського університету Еміля гербу Абданк Дуніковського. Споруда вирізняється двоповерховою цегляною формою з двома вежами, еркером і куполами різної форми, а фасади оздоблені ліпним декором, фігуративною скульптурою й горельєфом із зображенням Орфея — що створює враження справжнього палацу серед львівських вілл кінця ХІХ століття.

У 1911 році будівлю придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб тодішнього Церковного музею, а згодом вона стала осередком української культури як Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького — одного з найважливіших центрів збереження сакрального та декоративного мистецтва України. Споруда Дуніковського довгий час була не лише приватною резиденцією, а й місцем, де формувалися перші музейні колекції.

Сьогодні будівля залишається культурною пам’яткою, однак музей наразі закритий для відвідувачів.