Імперія Габсбургів або Австро-Угорщина – це величезне політичне утворення, до складу якого входили території сучасної Італії, землі на Балканах, українські та словацькі терени, такі міста як Відень, Будапешт, Прага і Краків... Це добрячий шматок земної кулі, заселений неймовірною кількістю народів з різними традиціями та неповторними культурами. Тому особливо приємно, що першою жінкою з вищою медичною освітою в Австро-Угорщині, першою жінкою-лікарем в цій імперії була українка – Софія Окуневська.
Як це сталося?
Імена Лесі Українки, Ольги Кобилянської чи Наталі Кобринської більшості українців відомі ще зі школи. Проте, до цього переліку не так часто потрапляє Софія Окуневська. Навіть попри те, що у 1887 році вона вступала до університету у Швейцарії разом із Наталією Кобринською. До цього моменту Софія Окуневська, донька греко-католицького священика з Тернопільщини, також мала чималі досягнення: вона успішно склала іспити при Львівській академічній гімназії й отримала блискучі відгуки від екзаменаторів. Зокрема, філолога Юліана Кобилянського. На екзамен до неї прийшли Іван Франко та Іван Нечуй-Левицький. Однак, двері до наступних вершин в науці були перед нею зачинені: в імперії Габсбургів жінок до університетів не приймали. Тому далекі родички Софія Окуневська та Наталія Кобринська й обрали Швейцарію. Перша у Цюрихському університеті вивчала економіку, а друга – медицину.
Софія Окуневська отримала ступінь доктора медицини у Цюріхському університеті і це стало величезним успіхом для українського руху. “Це перший доктор споміж українського жіноцтва, а навіть це перший доктор-жінка в колишній Австрії. Під цим оглядом випередила вона жінки-польки й жінки инших народів Австрії” – так цю видатну подію було відображено в “Ділі”, львівському часописі тих часів.
Смерть звела, що війна розлучила
У Цюріху Софія Окуневська познайомилась з уродженцем Варшави Вацлавом Морачевським – її майбутнім чоловіком і також здібним медиком. Пізніше у них народився син Юрій, а через декілька років донька Єва. Другом родини був письменник Василь Стефаник, з яким вони познайомились ще в молоді роки. Той так характеризував Морачевських: “Вони приїхали з Цюриха, обоє високоосвічені, і від них я користувався широким європеїзмом”.
Подружжя Морачевських декілька разів змінювало місце проживання: після Швейцарії був Краків і Львів, а врешті Чехія. Складним випробуванням для родини став грім Великої війни, який влітку 1914 року пролунав над старою Європою. Подружжя лікарів тоді розвалилось і надалі кожен пішов власним шляхом. Дуже незвичайним моментом їхніх біографій є те, що після смерті вони знову воз’єднались. Софія Окуневська, її син Юрій, донька Єва, внучка Софія і навіть колишній чоловік Вацлав Морачевський поховані усі разом, в одному гробівці – на полі №36 Личаківського цвинтаря.
Львівська “Народна лічниця” і поступ в боротьбі з онкологією
Львівський період Софії Окуневської тісно пов’язаний зі шпиталем “Народна лічниця” та фундатором цієї установи митрополитом Андреєм Шептицьким. Владика Андрей особисто дбав про забезпечення лікарні усім необхідним. Між іншим, також сучасним обладнанням та кваліфікованими працівниками. Софія Окуневська обрала для себе спеціалізацію на гінекологічних питаннях й стала, вкотре для себе, першою спеціалісткою такого типу в Галичині. Окрім безпосередньо медичної практики, вона опікувалась і першими в регіоні курсами для сестер милосердя і акушерок. Також Софія Окуневська працювала над укладенням словника української медичної термінології і долучилася до створення першої профспілки лікарів, входила до Наукового товариства імені Шевченка. Як можна бачити, відзначалась значною активністю на медичній ниві й була надзвичайно корисною для суспільства.
Варто сказати і про причетність Софії Окуневської до дійсно революційних кроків у медицині того часу. Вона однією з перших почала використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією, застосовувати на практиці відкриття вчених-хіміків, нобелівських лауреатів. Зокрема, почала лікувати рак шийки матки радієм за методикою Марії Склодовської-Кюрі. Крім лікарської практики у Львові, Софія Окуневська також працювала з пацієнтами при курортах у Чехії.
У цієї видатної українки була надзвичайно складна доля. Крім розлучення з чоловіком – це також і трагічна рання смерть доньки Єви, яка подавала великі надії і була чи не першою українською архітекторкою. Попри перераховане, Софія Окуневська знаходила у собі сили завжди бути відкритою та привітною у спілкуванні з пацієнтками. Тому вони й називали її святою Софією. Отож, Софія Окуневська – це ще одна унікальна та неповторна особистість в історії Львова та України, яка не може залишатися поза нашою увагою.
