Маленька та затишна львівська площа Ринок, гуляючи по ній відчуваєш себе своїм в цьому місті, не відчуваєш тиску кам’яниць, не помічаєш метушні навколо, просто добре...
Таке не один раз можна почути про чи не найпопулярнішу площу в Україні. А чи знали ви, що унікальність площі у Львові ще у тому, що вона розгалужується у вісім повноцінних вулиць. Але зараз не про Площу Ринок, а про скульптури, алегоричні постаті, які вже віки спостерігають за постійною мінливістю моди, людей та львівських закладів на площі Ринок.
Незважаючи на те, що центральна частина міста практично стоїть на воді, а Львів знавці називають «маленькою Венецією» (у XV ст. на сучасній площі Ринок був ставок, а також під частиною проспекту Свободи та інших центральних вулиць протікає річка Полтва), все ж 600 років тому в місті були проблеми з водопостачанням. Уже в 1407 році є перша згадка про водогін, яким вода з джерел з-за меж міста надходила до місцевих жителів.
Перед міщанами постало питання спорудження водогону, що було на той час складною та дорогою справою. Тоді на східній частині площі зробили водорозподільний пункт «Мелюзіна» – названа так, від величезної статуї з бронзи, яка прикрашала цей пункт. До «Мелюзіни» сходилися водогони, а звідти дерев’яними трубами вода подавалась до будинків. До кінця XVIII ст. вже було 16 водогонів. Таким було перше водопостачання в місті. Але водоймою могли користуватись не всі охочі, а лише ті, хто мав фінансову спроможність прокласти водогін до власного будинку.
Наприкінці XVII ст., у 1697 році на південно-західному розі площі споруджено було ще одну водойму (або колодязь), названу – «Нептун», від дерев’яної статуї бога морів, якою її було прикрашено.
Третя водойма була споруджена в 1744 році на південно-східному розі площі, відому сьогодні як фонтан «Діана».
Сучасний вигляд скульптур вже більше двохсот років прикрашає площу Ринок, їх автором є львівський архітектор австрійського походження Гартман Вітвер (1774-1825). Вважають, що ці скульптури найкращі творіння митця.
Виготовлені, за деякими джерелами, ще в 1810-1814 роках в актуальному на той період стилі класицизму.
Без сумніву, кожен, хто хоч раз проходив біля фонтанів, задумувався: чому були обрані саме античні боги? По задумах автора вони уособлювали алегорії Землі – скульптура «Діани» (богиня полювання і дикої природи, жіночності) та «Адоніса» (античний бог пов’язаний з періодичним умиранням і відродженням природи); та Води – скульптура «Нептуна» (бог морів, хмар, дощу й вод) та його супутниці в житті «Амфітріди» (богиня морів).
Один із фактів пов’язаних із львівськими фонтанами
Мова піде про сім’ю Хіґер, єврейська родина, яка під час нацистської окупації Львова, близько 14 місяців прожила в львівській каналізації, чим врятувались від загибелі. З мемуарів дочки Іґнаци Хіґера – Кристини Хіґер «Дівчина в зеленому светрі», екранізований в 2011 році – «В темноті» («W ciemności»), питну воду вони змогли отримувати з тріснутої водопровідної труби в колодязі фонтану «Нептун».
Ось такі вони – славетні фонтани площі Ринок!
