Яким був Львів 100 років тому? Гадаєте, важко уявити? А от і ні! Сьогодні крізь спогади відомого письменника-фантаста Станіслава Лема зазирнемо у Львів 1930-х років.
«Я львів’янин і до смерті залишуся львів’янином. Нічого змінити не можна, люди й народи, то не шафи, які пересувають з кута в кут», — саме так неодноразово підкреслював своє походження Лем. Проживши у Львові 23 роки свого життя, письменник помістив спогади про місто свого дитинства у книгу «Високий Замок».
Станіслав Лем народився 12 вересня 1921 року у полонізованій єврейській родині. Сім'я мешкала у невеликому будиночку під номером чотири на вулиці Браєрівській (нині вул. Б. Лепкого). Навчався майбутній письменник у Державній гімназії ім. Кароля Шайнохи (Ліцей №8 на вул. Підвальній), далі — Медичному університеті.
Цікавою видається дорога до школи, яку малий Станіслав міг здолати ледь не із заплющеними очима. Щоранку йшов вулицями Монюшка, Шопена, площею Смольки (сучасна пл. Генерала Григоренка), Ягеллонською (нині вул. Гнатюка), повз кіно «Марисенька» (сучасний театр «Воскресіння») до вулиці Легіонів (проспект Свободи). Далі минав «Віденську кав’ярню», де був перший орієнтаційний пункт електричний дзиґар (годинник), інший був на вежі — Ратуші.
Серед улюблених місць для прогулянок були Єзуїтський сад (нині парк І. Франка), який, щоправда, «не становив жодних принад» та Стрийський парк. Останній, звісно – інша річ: «Там було озерце у формі вісімки, а праворуч відкривалася алейка, що вела на край світу. Узимку та влітку над ним панувала вежа Бачевського, чотирикутна, зусібіч викладена рядами повних кольорових пляшок. Мене страшенно цікавило, чи там справжній лікер, а чи тільки фарбована вода, але цього ніхто не знав».
З усіх приваб Львова у ті часи, найбільше вабила Лема цукерня Залевського (тепер заклад харчування «Пузата Хата») на вул. Академічній (нині просп. Шевченка). Таких, оздоблених із великим розмахом вітрин, годі було й шукати. Це були дивовижні скульптури із марципана та шоколаду, алегоричні фігури, застиглі у мигдалевій масі, навіть скибки цитрини, були витвором цукерничого різьбярства. Уся ця картина спокушала перехожих щодня, а надто перед Різдвом та Великоднем. До речі, задоволення це було не з дешевих: тістечко коштувало 25 ґрошів — страшна сума, якщо зважити, що велика булка коштувала тоді п’ять, а цитрина — близько десяти.
Важливі точки на мапі львівських солодощів — це також італійське морозиво у пасажі Миколяша (нині площа Міцкевича), цукерня «Югославія», поблизу Оперного театру, де були найкращі у Львові східні солодощі та кіоск із виробами пана Кавураса на розі площі Святого Духа (нині пл. Івана Підкови).
Окрім кондитерських були і не менш важливі крамниці, а саме — іграшкові. Одна із них — крамниця Кляфтена, знаходилась поблизу готелю «Жорж». «Там продавалися розкішні масивні пласкі пуделка з олов’яними солдатиками, гармати, що стріляли горохом, дерев’яні фортеці, дзиґи тощо».
Далі, на вулиці Словацького навпроти Головної пошти знаходилося бюро корабельної компанії "Cunard Line", і в кожному з її вікон стояв великий макет океанського пароплава.
Високий Замок, що здіймається над містом, мав важливе значення. Зі слів Лема: «…був для кожного з нас тим, чим для християнина є небо. Зазвичай ішли вгору вулицею Театинською (нині вул. Кривоноса), а за кількадесять кроків від місця, де закінчувалися трамвайні рейки, схил уривався й поставала велична панорама міста, праворуч облямована вершиною Піскової гори, а ліворуч — парковими гущавинами, за якими ховався Пагорб Люблінської унії. Ми тонули в цій годині під хмарним небом, віддавалися її плину…».
Накладання «Високого Замку» Лема на мапу сучасного Львова з плином часу стає все складнішим завданням, однак саме подібні спогади дають нам можливість поринути у минуле та через теперішнє привідкрити його майбутньому.
