Мене звати Віка Олішевська, і в проєкті KIVSH я займаюсь екосистемою і програмою – турбуюся про те, аби тут було комфортно знаходитись і співпрацювати як резидентам простору, так і мешканцям району. Йдеться про налагоджену атмосферу співпраці та креативу, завдяки якій відвідувачам буде цікаво затримуватись тут і співтворити простір із нами. Від йоги і сніданків, навчання й практики до вечірніх дискусій або вечірок і концертів. Це про екосистему. Щодо програми, то я відповідаю за організацію подій і проектів, які є фокусними та центральними для нашого простору. Від взаємодії креативщиків зі школами до розвитку сусідської громади та малих онлайн дискусій.
ІДЕЇ
Займаюсь схожою тематикою вже кілька років. Почалось все з управління ІТ, коли я працювала в міській раді Львова. Тоді ми шукали приміщення для форуму електронного врядування і зупинилися на локації заводу РЕМА на Підзамче. Ми вирішили – буде класно провести там захід, який стосуватиметься майбутнього, але в той же час покаже, що воно, майбутнє, не про гарні стіни, а про наповнення і про людей. РЕМА став саме таким прикладом – ти заходиш в страшненьке приміщення, але насправді знайдеш там класні студії та цікавих людей. У процесі підготовки ми провели багато воркшопів, зустрічей із сусідами та зрозуміли, наскільки сильна там склалась атмосфера. Це був мій перший крок у ревіталізації креативними інструментами. Згодом, разом із Департаментом розвитку ЛМР ми сформували ініціативу “Factories of ideas” – від онлайн промоції теми ревіталізації до великого заходу Factory Day, де були спеціалісти з Нідерландів, Литви, Австрії та Грузії, а також до ситуативних проектів із колишнім М’ясокомбінатом і т.і.
Важливо розуміти, що в таких процесах досі є суттєва перепона – більшість заводів в 90-х стали приватними, а їх власники не завжди зацікавлені в вписанні локацій у місто, тому й тягнуть їх до руйнування / продажу / забудови або ж дуже дешево здають приміщення в оренду занадто різним підприємствам. У будь-якому разі, я впевнена, що промисловий простір повинен бути включений у ландшафт міста, бо інакше він перетворюється на сірі плями.
ЗМІНИ
Тема Підзамче триває років п’ять як мінімум. Це питання якісних змін в певному часовому періоді та джентрифікації, що створює конфлікти старих і нових мешканців. Тому такі процеси дуже неоднозначні. Деякі експерти говорять про залучення старих мешканців до розвитку таких місць – чи то як працівників, чи то носіїв історії місця. Мешканці дійсно мають користувалися ревіталізованим простором, хоча ясно, що їм має бути запропонований поштовх до цього. На РЕМА в нас усе обмежилось запрошенням в основному на зовнішню територію, коли завдяки Майстерні міста, ми встановили там вуличні меблі.
СУСІДИ
Наприклад, Підзамче ‒ це історично-промисловий район, який здебільшого був відрізаним від центру Львова, через що люди відчували себе покинутими. Це досі зчитується в ідентичності мешканців. У районі вулиці Шевченка, в якому ми зараз працюємо, така проблема не кидається в очі. Але штука в тому, що сформованої ідентичності району там також не простежується. Це питання, над яким ми зараз у KIVSH працюємо: “Чи простіше формувати ідентичність з нуля, чи працювати з уже сформованою?”. І ясно також наступне – ми не збираємося ані нівелювати історію, ані уникати духу Львова як сучасного міста.
ТУРИСТИ
На мою думку, у Львів навряд чи будуть їхати, щоб потрапити на той самий !FESTrepublic. Хоча з іншої сторони, івано-франківський Промприлад.Реновація ‒ це дуже сильний аргумент взагалі приїхати в Франківськ уперше. Тому щодо Львова та туристів креативними просторами – хіба зробити тур такими точками. Припустимо, людина їхатиме у Львів, бо розумітиме насиченість контентом: на !FESTrepublic потрапить на вечірку, у KIVSH – на лекцію урбаніста, а в Jam Factory Art Center – на виставку.
БЛІЦ
- Чи буде в KIVSH галерея?
- Мусить бути. Ще не скажу, якого масштабу, але кроки в такому напрямку вже робимо.
- Чи буде KIVSH цікавим іноземним туристам?
- Думаю так, бо як мінімум в нас буде де потусити. Але тут усім буде чим зайнятися. Ми хочемо бачити різних людей, але хочемо бачити насамперед індивідуальних туристів.
-Пиво варити будуть?
-Пиво ні. Хоча сказати зараз, що конкретно буде там за п’ять років я не можу. Однак те, що все буде в креативному дусі ‒ очевидно.
-Чи буде зупинка транспорту “KIVSH”?
-Ми дуже хотіли, щоб вона була. Зробити поряд трамвайну зупинку ‒ класно ж.
-Що не має бути такого, як на РЕМА?
-Насправді ми вже навчені тим досвідом. Тому по-перше, в нас немає невизначеності. Бо що завтра буде із заводом РЕМА, ніхто не знає, невідомий власник ‒ невідомі плани. Через це кілька якірних компаній звідти вже виїхали. По-друге, проблема на РЕМА була в відсутності прямого впливу резидентів на стратегічні рішення всього простору. Тому, очевидно, що зараз у нас у KIVSH є чітка концепція навіть щодо відбору резидентів. Також треба розуміти, що ReZavod – абсолютно низова ініціатива, яку підтримували напів волонтерськими засадами. Для людей це не завжди було пріоритетом, і вони займались цим у вільний час.
-Чи був би KIVSH без заводу РЕМА у твоєму досвіді.
-Ні, не було б.
-Якими ти хочеш бачити своїх сусідів?
-Хотіла б бачити різних сусідів, бо сучасне місто ‒ це різноманітність. Мені хочеться такої динаміки, співпраці та змін. Цієї відкритості в сусідів на Підзамче ми не завжди спостерігали. Зараз, надіюсь, нам вдасться їх підготувати до діалогу.
.
Вікторія Олішевська, програма та екосистема KIVSH
Олексій Федак, Центр розвитку туризму
Ліза Власенко, фото
