Якось на одній з радіопрограм на Львівському радіо за назвою «Ранкова панорама» Петро Радковець цитував свого вірша:
«Спекотний літній день
Сьогодні в місті Львові,
Туристи тут і там,
Львів’яни ж – на природі»
За його словами, як правило, парижани не ходять по Парижу, львів’яни не ходять по Львову, і це даремно! Адже львів’яни потрапляють на екскурсію тоді, коли хтось приїжджає з гостей, і приймаючи їх, пропонують відвідати екскурсії, де самі для себе ж відкривають своє місто.
Але сьогодні не про Львів, а про вшанування пам’яті з нагоди 59-річчя з дня народження «професійного львів’янина», батяра, який був завжди готовий до дощу, фацета, який знав, де розливають найфайніший квас у місті, поціновувач кави, який завше відповідав, що це процес, а не напій, гострослова, українського краєзнавця, учасника та співавтора десятків телевізійних проектів, документальних фільмів та сюжетів, присвячених Львову, на регіональних та національних телеканалах; найвідомішого і найвпізнаванішого екскурсовода, гіда номер один – Петра Григоровича Радковця.
Людина, яка завжди повторювала, що для екскурсії немає поганої погоди. Варто одягнути лише одяг по погоді!
Капелюх-мельоник, круглі окуляри, метелик, носовичок в кишені та закручені вуса, як невід’ємні аксесуари джентльмена, одягненого в офіційний костюм. Ба більше, образ вдосконалювався з роками, і до звиклого додались деталі, які не одразу помітні.
Є в інстаграмі Петра Радковця навіть опис – публікація про його плащ, який вже багато років шукав нагоду придбати, аби відповідав його стилю-фавориту, проте ніде не міг знайти. Згодом познайомився з чудовим майстром кравецької справи Михайлом, який до тонкощів його зрозумів. Як результат його ідеї і праці майстра є дивовижна фотосесія від доньки Катерини Радковець, яку всі можуть переглянути тепер на пам’ятних світлинах Петра Радковця.
Фішкою безперечно були його образи і стиль. Радковець любив епоху 30-х років XX ст., за часи якої популярністю користувались мельоники, ляски, кварцові кишенькові цибульки…І звісно ж не пройти повз улюблені фільми, зокрема, і за участі Еркюля Пуаро, які надихнули Радковця на ідеї для створення й свого унікального дрес коду.
Саме таким чи не кожен житель нашого міста знає пана Петра. На старих вулицях Львова його часто можна було зустріти, де він гармонійно вживався з атмосферою вулиць та будинків. Дослідив кожен куточок міста, з любов’ю передавав низку вражаючих історій туристам.
А від якої історії власне бере початок дослідження Львова паном Петром в цілому?
Серйозний намір стати екскурсоводом виник у студентські роки. З розповіді Радковця, коли йому було 17 років, повертаючись додому по вул. Федорова, до нього на трамвайній зупинці підійшла дівчинка і запитала, як пройти до Домініканського костелу – він був через дорогу, – а за радянських часів пан Петро про цей костел нічого не знав. Дівчина почала розповідати йому історію Львова, і йому стало соромно, що хтось власне йому розповідає історію його міста. І від тих пір, завжди рекомендував – «вивчайте історію самі».
Закінчив Львівський поліграфічний інститут, сучасна Українська академія друкарства. Працював у компанії з виготовлення взуття «Прогрес». У різні роки працював у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника, видавництві «Центр Європи». Розробив чимало авторських маршрутів Львовом, був учасником низки проектів про Львів. Також був членом історичної секції «Товариства Лева».
У 2015 році став автором збірки казок для дітей, жанр якої започаткований з братом Іваном – це «Таємниці львівських левів». Також Радковці є розробниками численних авторських туристичних маршрутів Львовом та заходом України, співавторами краєзнавчих розвідок «Загадки міста Лева».
Короткі відео історії від Петра Радковця можна переглянути за посиланням.
Отримав офіційно ліцензійне посвідчення екскурсовода під номером 0001 від Львівської міської ради. А у лютому 2023 року міське управління туризму вирішило назавжди закріпити за Петром Радковцем цей номер і передати його бейдж родині.
Радковець часто любив наголошувати, що світло є в кінці тунелю. І позаяк, навіть під час пандемії коронавірусу намагався продовжувати улюблену справу життя і проводити екскурсії, але в режимі онлайн.
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до міської програми соціально-культурного відновлення військових «Місто лікує», завдяки якій захисники та військові ветерани, що проходять реабілітацію чи лікуються у медичних закладах, розташованих на території Львівської міської територіальної громади, мали змогу потрапити до Петра Радковця на екскурсію в січні 2023 року.
27 квітня, в честь дня народження екскурсовода - Діана Борисенко презентує спеціальний туристичний маршрут імені Петра Радковця, який буде проходити центральною частиною міста:
- Вулиця Руська - "сіль" Галичини (Успенська (Волоська) церква, Ліцей № 8, страхове товариство «Дністер», кав’ярня «Золотий дукат»);
- Про святе і грішне (Пам'ятник Никифорові-Епіфанію Дровняку, церква пресв. Євхаристії (Домініканський собор);
- Коли на Вірменській ще жили вірмени (Арт-кафе «Дзиґа», «Фацет» і «Фацетка», будинок «Пір року», кав‘ярня «Вірменка»)
- 45 кам'яниць: по хвилині на кожну, і година минула (Площа Ринок, Палаццо Бандінеллі, леви при Ратуші);
- Посміхніться леву - і він посміхнеться у відповідь (Латинський катедральний собор, каплиця Боїмів)
- Сонечко на річці, якої нема (Проспект Свободи, пам’ятник Т.Шевченку).
Він знав і вірив, найкраще запам’ятовується людям атмосфера! А головне завдання гіда показувати те місто, яке безперечно любимо, а люди пропускатимуть це через себе. Знову ж таки, хто такий львів’янин? Це той, хто тут народився? Живе? Чи той, хто поважає Львів?
І вже як правило, закріпиться за паном Петром його вміння ділитися любов’ю до міста, де ти народився, живеш і працюєш. Він часто наголошував, що не можна любити те, чого не знаєш. В одному з інтерв’ю він поділився, за його словами, про найважче. На запитання, скільки ж треба часу, щоб пізнати весь Львів, відповів: «Але ж і життя може не вистачити…».
Його найдовша екскурсія тривала 20 годин. Але не історія…бо історія про Петра Радковця – вічність!
