Літературно НЕзалежні: книги, які допоможуть зрозуміти Україну

✧ Ярослав Грицак. Подолати минуле: Глобальна історія України. Київ: Портал, 2021. 432.

 Ярослав Грицак – український історик та публічний інтелектуал. Професор УКУ та почесний доктор НУ «Києво-Могилянська Академія», викладав у Гарвардському та Колумбійському університетах.

   «Подолати минуле: Глобальна історія України» – результат 15-літньої роботи автора. У центрі – пошук траєкторії стабільного розвитку країни та розуміння відповідальності,  в рамках громадянської змінотворчої позиції.

   Кажуть, історія нічому не вчить, але так стається саме тому, що знати і розуміти – різні речі.

   Насправді книга не про історичний наратив, а про спробу зрозуміти: чому загальні тенденції виявилися саме такими, і що це може означати для нашого майбутнього?

✧ Сергій Плохій. Брама Європи. Пер. з англ. Р. Клочка. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 496. 

 Сергій Плохій – професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету.

   Дана книга – своєрідний нарис історії України від часів Геродота до занепаду СРСР, і нинішньої російсько-української війни. Автор показує, як поступово виникали, еволюціонували та конкурували між собою різні моделі української самосвідомості та візії української державності.

  ✧ Тімоті Снайдер. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка. Пер. з анг. Г. Герасим. Львів: Човен, 2020. 392.

  Тімоті Снайдер – американський історик, письменник, публічний інтелектуал. Професор Єльського університету, фахівець з історії Центрально-Східної Європи XX століття. Автор аналізує складні та драматичні трансформації в Росії, Україні, Європі та США протягом 2011-2016 рр. Це книга про феномен постправди в сучасному світі та спровоковані нею глобальні виклики.

✧ Павло Казарін. Дикий Захід Східної Європи. Харків: Vivat, 2021. 318.

   Павло Казарін – український публіцист, журналіст та телеведучий. Коло зацікавлень – пострадянський дрейф та питання ідентичності.

   «Дикий Захід Східної Європи» – це авторська хронологія новітньої української історії. «Спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми»», - йдеться в описі книги. Окупація Криму, війна на Донбасі, епоха постправди та пандемії…

✧ Олександр Михед. Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Cхід. Київ: Наш Формат, 2021. 368.

   Олександр Михед – український письменник, куратор мистецьких проектів.

   «Чому я поїхав на Схід і занурився в цю мандрівку на кілька років? Можна прожити успішне життя в країні, але ніколи не помандрувати з Півночі на Південь. Або зі Сходу на Захід. У всіх є ця ментальна мапа стереотипів і уявлень про свою країну…»

  Наприкінці 2016 року автор вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи сучасне життя міст, а також історії, заховані в архівах, аби відповісти на запитання: Який насправді український Схід? Що ховається за териконами та безкраїми полями?

✧ Софія Андрухович. Амадока. Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. 832.

   Софія Андрухович – визнана українська письменниця. Авторка відомих романів «Старі люди», «Сьомга», «Фелікс Австрія».

   Фоліант на понад вісімсот сторінок про війну Сході, Голокост, терор першої половини XX століття й, звісно, ключове – пам’ять, як грунт, з якого все йде, минуле, якого не позбутись.

   «Працюючи над «Амадокою», і шукаючи додаткового розуміння в джерелах про Другу світову війну, Голокост чи сталінські репресії 30-х років, я зіткнулась з усвідомленням безвиході: більшість із тих історій назавжди залишаться несправедливими, болючими, неосяжними. Я збагнула, що їх неможливо виправити і загладити, їх ніяк неможливо змінити. «Амадока» – роман про те, як кожна людина прагне, потребує і шукає любові, і про те, наскільки плутані стежки вона вибирає для своїх пошуків».

✧ Сергій Жадан. Інтернат. Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017. 336.

   Сергій Жадан – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Автор романів «Ворошилоград», «Депеш Мод», збірок оповідань «Біг Мак», «Месопотамія», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших. 

   «Інтернат» – це оптика війни на Сході з точки зору цивільного, мирного населення. Про їх вибір, позицію, відповідальність, і разом з цим, відсутність усього цього. Локальна історія про самоідентичність, національну психологію, радикальні погляди та ліберальну байдужість.

   «Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі...»

✧ Олеся Яремчук. Наші інші. Історії українського різноманіття. Львів: Човен, 2018. 208.

   Олеся Яремчук – українська журналістка та письменниця.

   «Наші Інші» – це спроба розповісти українському читачеві про спільноти, які перебувають на межі різних ідентичностей, мов і культур.

   Вірмени, німці, євреї, румуни, шведи – Україна є домом для десятків різних народів, і кожен додає їй барв і повноти. Репортерка Олеся Яремчук об’їздила багато поселень, від гамірних міст на Донбасі й Буковині до тихих сіл Бессарабії та Закарпаття, щоб задокументувати, як наші національні меншини живуть нині та яку пам’ять бережуть про своє минуле.

✧  Ліна Костенко. Записки українського самашедшого. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. 416.

   Перший опублікований прозовий роман видатної української поетеси – насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання та публіцистики.

   Із анотації: «Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом».