«А як пройти на вежу Ратуші?», — знову і знову запитують гості міста в Центрі Туристичної Інформації. Ратуша — важливий для відвідин пункт, але можемо запропонувати ще безліч варіантів, щоб помилуватися Львовом із висоти.
Одним із них є Меморіал Героїв Небесної Сотні. Попри таку офіційну назву і, без сумнівів, важливий сенс, це не просто стандартний меморіал із пам’ятними табличками. Це перший і поки що єдиний в Україні пам’ятник, присвячений подіям Майдану.
Як і в інших містах, запланувати, спроєктувати та врешті реалізувати проєкт, виявилося справою непростою. Проводили архітектурні конкурси (за першою спробою обрати достатньо гідну роботу так і не вдалося), планували локацію, розмовляли з родинами загиблих. Конкурс перемогла команда архітекторів: Андрій Лесюк, Марія Яструбчак, Христина Пундак. І команда впоралася зі своїм завданням — креативно, символічно, не буквально. За словами одного з архітекторів, Андрія Лесюка, незвична форма стели символізує палаючу барикаду з Майдану 2014-го.
Вже 23 серпня 2019 року меморіал святково презентували родичам героїв з різних областей України, учасникам та волонтерам Революції Гідності, військовим АТО та мешканцям Львова. А про те, що пам’ятку вподобали і цінують, свідчить отримана нагорода. Реалізований проєкт меморіалу став переможцем Першої національної премії з ландшафтної архітектури в номінації «Кращий реалізований об’єкт громадського простору» категорії «Сквери, бульвари».
Цей простір — складна конструкція, лінійна площа на різних рівнях. Її можна грубо розділити на дві частини: стела з портретами і площа з трьома оглядовими майданчиками. Один із них виступає з площі аж на 6 метрів! На початку будівництва критики не вірили в реальність цього задуму.
Дорогою до найпопулярнішого майданчика простору, ви пройдете вздовж стели. Тут вигравіювали 107 табличок з портретами загиблих. Можна прочитати їхні імена, прізвища, дати народження і смерті. Біля кожного портрету є спеціальний отвір — якщо матимете бажання, сюди можна вставити квітку.
Комплекс планують добудувати не менш незвичним способом. Від Меморіалу до Губернаторських валів, через вулицю Кривоноса, прокладуть пішохідний міст. На мості планують вставити 5 плит — символи п’яти днів, впродовж яких на Революції Гідності загинула найбільша кількість людей. Накриття мосту зроблять зі спеціальної сталі. На даху будуть викарбувані імена героїв: в дощ через них стікатимуть «вічні сльози» за загиблими, в сонячну погоду вони будуть сяяти від природного світла.
Меморіал вирізняється з-поміж типових для Львова місць пам’яті. Він промовляє до нас геть іншою мовою — це не просто колона чи стіна з абстрактними героями. Не схожий на ті, що перейшли нам у спадок з часів СРСР. Тому і суперечок довкола нього не бракувало. Чим саме є це місце — меморіал, громадський простір чи туристична локація зі всіма наслідками цього найменування?
Такий спосіб вшанування наших героїв добре вписується в контекст Європи, де подібних локацій там чимало. Взяти хоча б Берлін. Коли будете там, прогуляйтеся до Меморіалу жертвам голокосту і побачите, як радісно бігають по ньому діти, як пари зустрілись на побачення і туристів, що з гамором роблять собі нові фото. Хай там як, а львівський меморіал живий, зі своєю душею та з частками душ людей на портретах.
Його можна вважати духовним місцем із практично сакральним значенням: пам’ять про героїв, що віддали своє життя за те, у що вірили. А коли підійметеся на один із оглядових майданчиків — 6-метровий виступ – побачите не одну й не дві дахівки храмів Львова. Кажуть, звідси їх можна побачити аж 11! Так, місце туристичне, але знайдіть свій куток і час на майданчику, і ви також знайдете частку цієї «сакральності».
Читайте також: Оглядові майданчики Львова
Меморіал розташований на вулиці Максима Кривоноса. Пройдемося туди від Центру Туристичної Інформації, що на площі Ринок? Цей шлях займе в нас всього 15 хвилин.
Наша перша мініціль — дістатися до вулиці Друкарської. Для цього потрібно перейти на діагонально протилежну сторону площі. Ось ми й на Друкарській. Далі йдемо вздовж цієї вулиці аж допоки не побачимо перед собою пам’ятник у невеличкому скверику. Це Юрій Кульчицький — львів’янин, завдяки якому мешканці Львова та Відня так люблять каву. Звідси повертаємо праворуч. Наступна будівля, що постає перед нами — Головне управління ДСНС Львівщини. Залишилося декілька кроків. Обходимо цю червонясту споруду з лівого боку і вже бачимо Меморіал.
Ось ми і тут. Стоїмо на одному з оглядових майданчиків, вже зробили декілька пам’ятних фото і згори спостерігаємо старий Львів. Он видніється Ратуша, а зовсім під нашим носом відкрився вид на Пожежну частину, повз яку ми проходили раніше. А скільки храмів! «Усміхнена» Латинська катедра, Домініканський собор та церква Преображення Господнього, Успенська церква зі своєю вежею... Радимо відвідати хоча б в одну з них, адже практично кожен храм у центрі Львова — шедевр.
Спустіться новозамощеною вул. Пішою або ж продовжіть свою мандрівку до найвищої точки Львова — Високого Замку.
21 листопада в Україні вшановують День гідності та свободи. А тому маємо гарний привід відвідати меморіал.
