Міські годинники: вартові часу

Вежа Ратуші

Найперші відомості про годинник на ратуші (перший міський годинник Львова), датуються 1404 роком. Якось під час артилерійського обстрілу австрійськими військами Львова годинник разом з вежею ратуші згорів. Будівля, що стоїть сьогодні посеред Площі Ринок є, фактично, уже четвертим варіантом міської ратуші нашого міста, зазнаючи пожеж та реставрацій у різні часи. Але після відбудови вежі 1851 року був встановлений новий годинник,  віденського виробництва, виготовлений відомою австрійською фірмою «Wilhelm Stiehl», який працює дотепер. Це — один з останніх механічних вежових годинників у Європі. Механізм годинника знаходиться на висоті 75 метрів, від четвертого поверху ратуші до кабіни, де він міститься, — 255 сходинок, а загалом до оглядового майданчика на вершечку ратуші, під самими дзвонами, — 364 сходинки. Важить годинник 2,5 тонни, діаметр циферблата — 2,7 метра, довжина великої стрілки близько 2,15 метра (вага 15 кг), а малої — 1,7 метра.

Дзвонить годинник що п'ятнадцять хвилин і, ясна річ, щогодини. На великому дзвоні ратуші напис німецькою: «Спіть спокійно. Ми вас розбудимо, коли потрібно!».

Дзиґар «Бернардин», що поспішав на 5 хвилин

Майже одночасно з єзуїтським з’явився годинник на Бернардинському костелі (тепер церква Святого Андрія). У 1753 році, за часів пріорату о. Венантія Тишковського, у бернардинів з’явився годинник, висотою 38 метрів, а після їхнього вигнання у 1785 році, годинник занепав разом з вежею, яка стала помешканням для птахів і прихистком для декількох братів-ченців, які там переховувалися, очікуючи кращих часів для свого ордену.

Після повернення бернардинів, годинник у 1817 році був відреставрований. Його механізм мав настільки стару конструкцію, що коли у 1885 році виникла потреба реставрації, то жоден із львівських годинникарів не хотів взятися за дану працю. Тоді годинник вислали для ремонту до Праги. До Львова  годинник повернувся справний, випереджаючи на 5 хвилин годинник ратуші.

«Будинок пір року»

Не можна оминути своєю увагою і один з найцікавіших годинників Львова — сонячний, який розміщений на житловому будинку, що по вул. Вірменській 23.

Споруджений в камені, як і більшість його сусідів, в XVII столітті цей будинок являв собою дві будови розташованих стіна до стіни.
Достовірно відомо, що своїм розкішним виглядом, який виділяється на тлі більш скромних сусідських будівель, майбутня перлина архітектури зобов’язана практикуючому доктору Івашкевичу, якому спала на думку ідея об’єднати дві посередні будови в одну. Свій неповторний вигляд та ім’я «Будинок пір року» будівля отримає в 1860-х роках, завдяки реконструкції центрального фасаду скульптором Гавриїлом Красуцьким. Родзинкою, що виділяє його в стрункому ряду впритул прилеглих до нього будівель, є головний фасад з горельєфним зображенням Хроноса, який утримує сонячний годинник світобудови та табличками сцен з життя селян «Георгіки» Вергілія, що символізують пори року («оранка» – весна, «жнива» – літо, «чистка льону» – осінь і «весілля» – зима).

Годинник у провулку Сергія Параджанова

У центрі Львова наприкінці серпня 2019 року відкрили заклад «Пара Джанов і Портвейн», власники якого прикрасили перехід від вул. Лесі Українки до вул. Вірменської чарівним годинником.

Його стрілки показують час дзеркально. Автори переконують, що коли обидві стрілки годинника опиняються на позначці 12, потрібно стати під нього і загадати бажання, яке обов’язково здійсниться.

Квітковий годинник на площі Митній

З яких кольорів складається композиція? Вони постійно змінюються, адже щорічно клумбу годинника прикрашають живими квітами в межах підготовки міста до Великодніх свят. Годинник є унікальним, адже його механізм дозволяє стрілкам показувати час в будь-яку пору року.
Квітковий годинник відновив свою роботу у Львові ще з 2010 року. Раніше аналогічна квіткова композиція існувала ще за радянських часів. Над механізмом працював годинникар Олексій Бурнаєв. Конструкція механізму дозволяє йому функціонувати цілий рік, тож навіть у холодну не квіткову пору за ним завжди можна перевірити Ваш час.

«Годинник закоханих» на вулиці Герцена, 8

Саме тут розігрується ціла сцена з життя. Даний годинник заплановували не просто як механізм. За задумом авторів дівчина та менестрель цілих 92 хвилини зізнаються одне одному у коханні. Спочатку замовник бажав бачити коло годинника двох юнаків, які б мали бити молотками у дзвони. Потім забажав побачити тут двох панянок, які п’ють чай чи каву. Ще через деякий час вирішили посадити тут юнака та дівчину з флейтою. Зупинились згодом на ідеї «love story». Спочатку дівчина та юнак дивляться в різні боки. Потім він, побачивши її, починає награвати приємну мелодію на гітарі. А вона ховається за віялом. Завершенням є дія дівчини, коли вона дарує палкому залицяльникові троянду. Все це дійство має відбуватися під музику Френсіса Лея з фільму «Історія кохання». Виготовив дівчину та менестреля коваль Денис Староман.

Годинник «Пам'ятник Бровареві 1715» на проспекті Свободи, 18

Пивний годинник у скульптурі ченця-пивовара визнано одним із найоригінальніших годинників у світі. Таку оцінку львівському вимірювачу часу присвоїв популярний французький сайт «Спадщина годинникової справи» 2011 року. Цей скульптурний шедевр за 4 місяці плідної праці був виконаний львівським майстром Володимиром Цісариком і встановлений 9 травня 2011 року, якраз до 755 річниці Дня народження Львова. Саме цю дату й прив'язали ідеологи до нового пам'ятника: великий, бронзовий, заввишки 2,5 м, львівський чернець-бровар тримає на правому плечі барило з пивом, на боковій кришці якого зображено годинник зі справжніми стрілками, що показують час. Автор годинникового механізму - годинникар, львівський учений Олексій Бурнаєв втілив хитромудрий задум у життя: кожен охочий може перевести стрілки годинника в будь-який бік і встановити на власний розсуд час, але за кілька хвилин стрілки стануть на своє часове положення. Секрет «мудрого годинника» захований у середині бочки, в його механізмі, де використано звичайний магніт, який притягує стрілки на своє місце. Стрілки-покажчики часу зроблені з восьми міліметрової сталі, і саме цей довговічний матеріал забезпечує роботу годинника навіть у дощову або морозну погоду. Циферблат «бочкового годинника» теж заслуговує на увагу: весь годинник на ньому позначений римськими цифрами, крім двох - 17 год і 15 год, що символізує ту саму дату початку історії львівського пивоваріння.

Годинник на вежі костелу Марії Магдалин (сьогодні Органний зал)

Був встановлений близько 1890 року, а сьогодні його механізм зберігається у Львівській галереї мистецтв ім. Возницького.

Годинник на дзвіниці колишньої церкви Св. Духа

(вул. Коперника біля головної пошти (сьогодні тимчасово зачинений музей «Русалки Дністрової»)

Потрапив до Львова у 1786 році зі скасованого монастиря Скиту Манявського. За легендою, він був виготовлений на гроші видатного українського гетьмана Івана Виговського. Перед тим, як встановити на вежу, його відреставрував самбірський майстер Балтазар Ціґлер.