Територія терору — меморіальний музей тоталітарних режимів, розташований на території колишнього гетто (1941–1943 рр.). Через нього пройшло понад 130 тисяч євреїв. Ґетто було створене у найбіднішому районі Львова, територія була обгороджена парканом та колючим дротом, таким чином, німці намагались ізолювати євреїв від решти міста.
Згодом територія стала надбанням іншого тоталітарного режиму, у форматі пересильної тюрми №25. Одну з найбільших «пересилок» на території УРСР використовували для збору в’язнів (переважно військовополонених і людей причетних до національно-визвольного руху) та їх етапування у табори ГУЛАГу (1944–1955).
Експозиція музею частково відкрита для огляду. За всіма новинами та анонсами слідкуйте в соціальних мережах.
Сьогодення
Музей «Територія терору» було створено за ініціативи Львівської міської ради. Спорудження тривало впродовж 2014-2016 років. Музейний комплекс є прикладом меморіалізації спадщини, яка залишилися після Другої світової війни та розпаду Радянського Союзу.
Основне завдання музею - дослідити і презентувати трагічні сторінки історії України та Львова зокрема, під час періоду тоталітарних режимів. Серед напрямків діяльності: виставкові та освітні проекти, збір і документування усноісторичних свідчень про ці події, створення документальних фільмів, співпраця з профільними інституціями України та інших країн. У музеї проводять екскурсії, організовують лекції та різноманітні виставки на історичну тематику.
Експозиція музею
Зараз, на території музейного комплексу знаходяться сторожові вежі, два бараки з експозиціями, колючий дріт по периметру та майданчик з колекцією радянського монументального мистецтва.
Біля входу до музею розташований вагон-телятник, його основа - це оригінальна конструкція, виготовлена 1951-го року у Німеччині. В середині ви побачите складені валізи з «картками» - історії, якими поділилися депортовані. Через нелюдські умови, тривалу дорогу та інфекційні захворювання до місця депортації доживали не всі. Майно депортованих, яке залишалось в помешканнях розграбовували або передавали у державну власність.
Приміщення музею складається із декількох кімнат. Перша з них ілюструє довоєнний період, тут знаходяться автентичні речі, які для музею передали львів’яни. Наступна - період, коли розпочалася війна. Тут розташована велика карта із червоними точками, які символізують історії людей-очевидців тих подій, їхні розповіді можна прослухати за допомогою аудіозаписів. Третє приміщення - квартира після обшуку з розкиданими речами. Наступна - кімната з нарами як арт-об’єктами, що символізують три категорії людей, які найчастіше ув’язнювали: політичні в’язні, євреї та військові.
Музей ще займається дослідженням Янівського концентраційного табору, тому тут експонуються лічені речі, які вдалось зберегти. Окрім того, можна послухати танго смерті, яке під час тортур і катувань виконував спеціальний оркестр. Це була остання пісня, яку потерпілі чули перед розстрілом.
Наступні кімнати вміщують експонати німецького та радянського тоталітарних режимів. Наприклад, копії плакатів часів нацистської окупації, що ілюструють процес. Далі - імітація архіву радянських спецслужб, своєрідний лабіринт ящиків зі справами, які радянська влада відкривала на людей. В останній кімнаті, яку назвали «Білою» - копії сотні фотографій з сімейних архівів.
На подвір'ї біля музею розташована колекція радянських пам’ятників, які з’явились тут внаслідок декомунізації. Експозиція складається з пам’ятників, вітражів та зразків мозаїки. До прикладу, тут знаходяться п’ять масивних фігур із львівського Монумента слави, загальна вага яких - понад тонну.
