Назад
  • Місто

Знайомтесь, Леопольд Левицький!

Вікторія Дмитрик

Автор

Вашим вихідним не вистачає звичних візитів до музеїв та галерей? Нашим теж! 

Так хочеться абстрагуватися від щоденних турбот та забути про все в експозиційних залах. Такі моменти наодинці з собою та мистецтвом, як ніщо інше, змушують нас змінювати погляд на звичні речі і, здається, що та ж Муза, що відвідувала митця у моменти  довгоочікуваного творчого натхнення приходить і до нас, а ті ж фарби з полотен сходять у наш новий день! 

Із турботою про Вас, пропонуємо адаптовану під карантинний формат «екскурсію» життєвим та творчим шляхом Леопольда Левицького, адже задоволення від неї, ми впевнені, вистачить не на один день типової львівської погоди:)

Леопольд Левицький став однією з ключових постатей у формуванні обличчя модерної української графіки, його роботи в стилі гротеску (цей зворот тут недоречний, краще “його твори 1930-х рр.”) стали надбанням авангарду, а активна суспільна позиція позначилися на розвитку українського мистецтва другої половини XIX ст.

Окрім того, творчий доробок художника багатий на чисельні експерименти в офорті, лінориті, літографії, монотипії… Як митець він намагався випробувати свої сили в різних техніках, прагнучи у кожній досягти вершини майстерності, і хоч, передусім, Леопольда Левицького ми знаємо як художника-графіка, живописця чи скульптора

Леопольд Левицький народився 7 серпня 1906 р. у селі Бурдяківцях на Тернопільщині. Він був єдиною дитиною у сім’ї, його любили, усіляко опікувались та вважали найважливішим пріоритетом дати добру освіту. Від матері він і успадкував любов та талант до прекрасного. Вже в досить ранньому віці, коли, навчаючись у Чортківській гімназії, митець відкрив для себе творчість Яна Матейка, стало очевидним з чим Леопольд Левицький мріяв би поєднати своє життя. 

Та реалізувати це рішення швидко та без труднощів було неможливо! У 1925 році, після закінчення гімназії, майбутній художник втілив прагнення батька, який бачив його адвокатом, і подав документи для вступу в Ягеллонський університет на факультет права. 

Не дарма говорять, що своєї долі не уникнути, тож попри бажання батька, Леопольд Левицький вже через місяць забрав документи і склав іспити для навчання в Краківській Академії Красних Мистецтв, спершу на кафедрі скульптури, а тоді на відділі живопису, де вже на третьому курсі розпочалось його захоплення графікою.

Допитливість до всього нового та інтерес до пізнання світу ці риси як найкраще характеризували сутність молодого митця:

У Кракові, художник познайомився з картинами геніїв Відродження – Леонардо Да Вінчі, Рафаеля Санті, Сандро Боттічеллі, що справила на нього невимовні враження.

Під час навчання у Парижі в 1930-31 рр. пірнув у, як ніколи бурхливе, мистецьке та політичне життя.

Так у своїй ранній творчості, натхненний враженнями від подій 1930-х рр. у Франції, Леопольд Левицький часто звертається до політичних тем. Ще студентом він захопився лівими ідеями, вступив до Товариства «Живі», що підготувало ґрунт для створення мистецького об’єднання «Краківська група». 

У 1932 р. митець сміливо представив свої викривальні, наповнені політичною ідеєю твори на підсумковій студентській виставці в Академії. За порушення академічного регламенту Левицького та деяких інших студентів було заарештовано: ув’язнення тривало два місяці, митця було виключено з академії 28 жовтня 1932 із забороною поновлення на 4 семестри. Але доля внесла свої корективи так, що диплом Леопольд Левицький отримав лише через тридцять років, відвідуючи колегу в Академії...

У другій половині 1930-х років розпочинається період, що впевнено можна назвати переломним у житті митця, і ні, цей час вже не обрамлений, а ні політичною діяльністю, а ні якимись радикальними змінами в пошуці творчої реалізації, мова йде про романтичну історію Леопольда Левицького і Ґені Надлер

Ця історія наповнена ніжними почуттями, таємними зустрічами супротивом рідних! Родина дівчини не була в захваті від «політичного минулого» потенційного зятя, тоді як Левицькі не хотіли б мати невістку з єврейським корінням. Але, попри всі перепони, що виникали на їхньому шляху, Льольо і Ґеня, так звали вони один одного, одружилися у 1937 р. – сім’ям Надлер та Левицьких вистачило такту зрозуміти й благословити закоханих на щасливе майбутнє.

Так і склалося; пара прожила дійсно щасливе сімейне життя! Дружина стала для Леопольда Левицького надійним другом, музою і об'єктивним критиком усіх його творів.

Події Другої світової війни змусили молоду родину Левицьких прожити чотири роки в евакуації в Узбекистані. Навіть у цей непростий час Леопольд-митець не тільки не залишив творчість, а навпаки використовував кожну можливість взятися за пензель чи олівець, так було створено серію рисунків на азійські мотиви, у яких він зобразив місцевих мешканців, солдатів, побут.

У 1945 р. Л. Левицький повертається до Львова, у 1946 р. родина оселяється у квартирі на вулиці Устияновича, 10. 

Сучасники митця згадують його непересічну вдачу, харизматичність, комунікабельність, він, мов магнітом, умів притягував до себе людей. Завдяки цим рисам Леопольда Левицького, його квартира стала місцем зустрічі, та, у якомусь сенсі, осередком львівської творчої та інтелектуальної еліти.

Чого лише варте те, що серед гостей помешкання Левицьких часто можна було побачити Аріадну Труш, найстаршу доньку відомого митця Івана Труша, яка була найкращою подругою пані Ґєні, а також близьким другом родини і однодумцем була талановита скульпторка Теодозія Бриж. 

Львівський період у творчості Леопольда Левицького – найбільш яскравий та різноманітний. Тут він багато експериментує, звертається до живопису і нових графічних технік. Щодо особливого стилю художника, упорядниця книги «Леопольд Левицький. Спогади про митця» Людмила Павлишин писала: «У душі мистець залишався прихильником авангардизму та експресіонізму».

Період 1950-60-х рр. ознакувався для Леопольда Левицького досконалим освоєнням техніки монотипії, у він якій виконав чимало портретів, урбаністичних краєвидів, анімалістичних мотивів. Не менш цікавою, але малознаною сторінкою творчої біографії митця є книжкова ілюстрація. У 1950-60-х роках він співпрацював з різноманітними видавництвами, створюючи обкладинки та ілюструючи твори світових і українських класиків, казки та дитячі оповідання. 

Після 1968 р. Леопольд Левицький захопився літографією. У цій техніці було створені чи не найкращі твори з автобіографічними мотивами. 

Без сумніву, найбільш численною групою робіт Леопольда Левицького є твори, виконані у станковій техніці лінориту. Це і портрети, і анімалістичні мотиви, і жартівливі життєві сюжети. Саме у цій техніці митець часто створював листівки, які надсилав друзям, щоб поінформувати про важливі події їхньої сім’ї чи просто привітати з нагоди свята.

Творчий талант Леопольда Левицького, як особистості наповненої особливою енергією, дотепністю та тонким гумором, полягав і у вмінні передавати емоцію своїм роботам, настільки, що інколи здається, що зображення оживає і відтворює покладений в основу сюжету сценарій. Викликати таку емпатію і залучити глядача вдається не кожному митцеві!

Варто додати й те, що художнику було притаманне глибоке розуміння людського образу і сутності. Придивіться уважніше до якого графічних робіт. Помітили наскільки детально він передає емоційний стан своїх героїв?

Творчий шлях Леопольда Левицького був надзвичайно плідним. Митець пробував свої сили у різноманітних техніках, відображав не схожі один на інший сюжети, вкладав неповторні емоції у свої роботи… Його малюнки, ліногравюри, ілюстрації, живописні роботи, багатство тем та джерел натхнення – від карпатських гір до пісків Середньої Азії не перестає вражати і найвибагливішого поціновувача мистецтва сьогодення.

У 1974 р., за рік після смерті художника, відбулась перша виставка його творів у Львові, адже, на жаль, склалося так, що за життя Леопольд Левицький не мав жодної персональної виставки. 

Згідно заповіту Ґені Левицької, у їх родинному помешканні на вулиці Устияновича, 10 було створено музей, у якому зараз можна не лише насолодитися мистецькими роботами та переглянути до півсотні книжок, художнім оформленням якого займався Леопольд Левицький, а й побачити оригінальний інтер'єр, особисті речі художника та відчути настрій того середовища, де створювалися такі оригінальні, ні на що не схожі роботи.

Пізніше у 1996 р. музей художника відкрився і в його рідному селі Бурдяківці.

Хвилинка інтерактиву: у музеї зберігається та, більше того, і досі працює друкарський прес художника. Відвідувачі мають можливість зробити власну листівку з кліше-копій Леопольда Левицького. Долучитися до процесу створення прекрасного ще ніколи не було так просто! 

Майже уся творча спадщина Левицького, а це понад сім тисяч творів мистецтва, більшість з якої твори графіки, поповнює фондові збірки Національного музею у Львові імені А. Шептицького, у тому числі 100 живописних полотен, створених у Львові, також роботи митця є окрасою багатьох приватних колекцій.

В історію українського мистецтва художник назавжди увійшов як неперевершений майстер естампної графіки, а життєвий та творчий шлях Леопольда Левицького вдало ілюструє нам вираз «Мистецтво вічне», бо де ще це так можна відчути, як не у експозиційних залах меморіального музею митця, поміж яскравих та таких наповнених емоціями картин.

Вхід до безкоштовний разом із Lviv City Card.

 

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького

вул. Устияновича, 10

10:00-18:00, пт та сб - вихідні 

квиткова каса працює до 17:30

032-2-610-610

+38 095 310 0224


Сайт

Фейсбук

Бажаєте більше дізнатися про львівських митців? Тоді із задоволенням знайомимо Вас ближче з Іваном Трушем та його творчістю! 

https://lviv.travel/ua/news/ivan-trush 

!

Дякуємо за підписку!

Ми обіцяємо регулярно відправляти вам корисні та цікаві матеріали. Залишайтесь на зв’язку ;)

!

Піу!

Ваш список відправлено на вказану Вами пошту

!

Ой!

Нажаль, під час відправлення щось пішло не так. Спробуйте знову.