Історія міста – це безконечна мозаїка дій і вчинків його мешканців. У випадку зі Львовом, найкраще розповідати про минуле цього населеного пункту на Личаківському цвинтарі. Сьогодні - це справжній музей під відкритим небом, але також місце, де поховані найвидатніші львів’яни.
Письменники
Видатного письменника та публіциста Івана Франка (1856 – 1916) спочатку поховали у так званому «гробівці-готелі», який здавався власниками в оренду для тимчасових поховань. В окрему могилу його перепоховали пізніше, а пам’ятник з каменярем з’явився у 1933 році. По-іншому виглядала історія з видатним поетом-романтиком Северином Гощинським (1801 – 1876). Той був представником «української школи» в польській літературі й частину життя провів у Львові. Автором пам’ятника на могилі Гощинського був знаний львівський скульптор Юліан Марковський.
Із письменників, ближчих до нас хронологічно, на Личаківському цвинтарі поховані Григорій Тютюнник (1920 – 1961) та Роман Іваничук (1929 – 2016). Тютюнник народився на Полтавщині, але частину життя провів на Львівщині, помер у Львові. Він лауреат Шевченківської премії, і похований саме на Личаківському цвинтарі. Там вічний спочинок знайшов і Роман Іваничук. Його «Мальви», «Орда», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської» - це оригінальний погляд на давню історію Львова та околиць.
Опера, композитори, музиканти
Чи не перше, що ви бачите, завітавши на Личаківське кладовище, це білий ангел, який читає ноти. Це пам’ятник композитора і керівника легендарного гурту «Ватра» - Ігоря Білозіра (1955 - 2000). Він загинув під час вуличного конфлікту у Львові. Недалеко, надгробок Соломії Крушельницької (1872 – 1952). У всесвітньовідомої оперної співачки на могилі пам’ятник з богом Орфеєм. Той тримає у руках арфу – символ музики. Автором надгробка є Теодозія Бриж.
Доктор музикознавства, композитор і педагог Станіслав Людкевич (1879 – 1979) прожив майже 100 років. Між іншим, уславився грандіозними роботами на тему віршів Тараса Шевченка. Авторами надгробка на його могилі є М. Посікіра, Я. Скакун і Л. Яремчук. Серед довгожителів Личаківського цвинтаря і композитор Микола Колесса (1903 – 2006). До ста років він не полишав викладацької роботи і користувався велосипедом.
Символом української музики є Володимир Івасюк (1949 – 1979). Його «Червону руту», «Водограй» чи «Я піду в далекі гори» знає кожен. Життя цього композитора обірвалося передчасно і деталі цієї загадкової смерті не з’ясовані досі. Надгробок на могилі композитора дозволили встановити лише у 1990 році.
Значення Мирослава Скорика (1938 – 2020) для української класичної музики таке ж, як Володимира Івасюка для естради. «Мелодію» Скорика впізнають всі. Також Маестро створив музику до кінострічки «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Ще на Личаківському цвинтарі похований музикант, лідер культової групи «Брати Гадюкіни» - Сергій Кузьмінській. Він народився у Львові, виступав з музикантами свого гурту на «Червоній Руті», «Таврійських Іграх» тощо.
Архітектори
Обличчя сучасного Львова важко уявити без спадщини Юліана Захаревича (1837 – 1898) та Івана Левинського (1851 – 1919). Захаревич був ректором Львівської Політехніки і засновником Львівської архітектурної школи. Він співтворець окремої і дуже вишуканої дільниці Львова, яку сьогодні знають як Кастелівка. Надгробок Захаревича на Личаківському цвинтарі може і дещо скромний, але презентабельний.
Іван Левинський – архітектор і підприємець, один з найвидатніших будівничих Львова. Оперний, вокзал, будинок товариства «Дністер» – ці і багато інших будівель з’явилися не без його участі. Разом із Захаревичем він створив окрему дільницю у Львові, спроектувавши її від початку і до деталей.
Перлиною архітектури Львова, без якої неможливо уявити місто, є оперний театр. Він є самобутнім мистецьким шедевром, але також і свідченням величі Львова та доказом значного технологічного прогресу, на який місто спромоглося на межі століть. Автор проекту споруди - Зиґмунд Ґорґолевський (1845 – 1903). Цей майстер знаний багатьма побудовами та реконструкціями по всій Європі, а для Львова його персона знакова ще й педагогічною діяльністю. Похований Ґорґолевський у родинному склепі на Личаківському цвинтарі.
