У 1952 році, виконуючи розпорядження радянської верхівки, в подвір’ї Національного музею у Львові знищили твори видатних українських митців. Тоді спалили близько тисячі робіт, а серед них і праці видатного художника-монументаліста Юліана Буцманюка.
Молодість Буцманюка минула в боротьбі за українську державу, він одним з перших почав працювати над дизайном символіки та відзнак легіону Українських Січових Стрільців. Також Буцманюк співпрацював із декількома виданнями й детально фіксував епохальні події, в епіцентрі яких перебував – саме завдяки йому ми знаємо багато цікавих деталей з життя та боротьби українців в першій половині ХХ ст.
Однак, найбільша його заслуга – це унікальні розписи храмів, неповторні мистецькі твори.
Видатні вчителі і славні патрони
Юліан Буцманюк (1885 – 1967) народився на Радехівщині, але виростав у Львові, куди незадовго по тому переїхала родина. Він рано втратив обох батьків і вже в молодому віці був змушений заробляти собі на життя.
Буцманюк ще зі школи почав займатися малярством, а його вчителем був видатний львівський художник-монументаліст Тадеуш Рибковський. Майстер помітив здібності свого учня й часто залучав Юліана Буцманюка до робіт над серйозними замовленнями, з якими працював сам. Це мало значний вплив на становлення особистості Буцманюка та формування його авторської манери в подальшому.
Про Юліана Буцманюка важко розповісти без згадки про окремі доленосні знайомства. Зокрема, це з художником Модестом Сосенком та митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким.
З першим молодий митець працював над стінописом храмів у Славську, Рикові, а врешті – Сосенко сприяв вступу Буцманюка до Краківської академії мистецтв (1908 – 1914 рр.).
Другий став патроном молодого художника, оплачував його навчання й завжди допомагав із фінансами. Не без сприяння митрополита Шептицького Буцманюка залучили до реставрації костелу Діви Марії в Кракові, Владика Андрей допоміг художнику потрапити на роботу в авторитетну фірму вітражів Г. Желенського, відвідати Німеччину й Італію.
Митець у військовій формі
Після початку Першої світової війни Юліан Буцманюк записався у легіон Українських Січових Стрільців, а пізніше воював за становлення української державності у складі Української Галицької Армії.
Буцманюку довелося понюхати пороху: він був учасником декількох битв, отримував поранення, здобув високі й відповідальні звання.
Не менш видатними є і його здобутки на мистецькому фронті: Юліан Буцманюк був фоторепортером і документував перебіг подій, свідком яких став, дописував у різні видання, а ще – першим взявся за розробку дизайну символіки та відзнак легіону УСС. Його роботи побачили світ у вигляді серії колоритних і інформативних листівок.
На жаль, на початку ХХ століття обставини складалися не надто сприятливо для українського руху.
Якщо казати мовою сухих фактів, поразки зазнала як УНР, так і ЗУНР. Упродовж декількох років по тому Юліан Буцманюк перебував в таборі для інтернованих в Чехословаччині, йому навіть запропонували службу в місцевій армії, але митець відмовився.
Відтак він пішов на навчання в Празьку академію мистецтв. Надалі декілька років працював з різними об’єктами у Львові та поблизу міста, а врешті виїхав до Кракова, потім Відня, Мюнхена і в 1950 році – до Канади.
Дивовижний світ робіт
До наших днів збереглося не так багато робіт Юліна Буцманюка, але цей факт лише підвищує цінність наявних. Тим більше, що кожна з них – окремий і дивовижний світ, який не залишить байдужим.
Буцманюк є одним із найбільш самобутніх майстрів українського модерну і його праці повинен побачити кожен українець. Перший видатний досвід митця – це співучасть в створенні розписів головного читального залу Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ці унікальні роботи асоціюються з вчителем Буцманюка Тадеушем Рибковським й Юліаном Макаревичем, але до їх створення причетний і Юліан Буцманюк.
Символіка чотирьох факультетів, з яких починався університет, зображення розгорнутих книг, латинські та грецькі сентенції – це і багато іншого бачимо в бібліотеці.
Найбільш зрілими та самобутніми роботами Юліана Буцманюка можна вважати його розписи в церкві отців василіан у Жовкві (сьогодні монастир Різдва Христового і церква Серця Христового).
Упродовж 1930-х років він творив там шедеври, аналогів яким немає в межах усієї території України – це дійсно дивовижне поєднання біблійних та національних мотивів.
Відтак у храмі в Жовкві можна побачити Ісуса, одягненого у вишиванку, персонажів української історії: Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Михайла Грушевського, Євгена Петрушевича і ін., а врешті – Бога, списаного з митрополита Шептицького й алюзію на події Голодомору. Ще собор святого Юрія, собор св. Софії, навіть львівську ратушу – це все в одному храмі у Жовкві.
На сьогодні персона Юліана Буцманюка й усі грані його творчості залишаються розкритими недостатньо. На жаль, українці погано обізнані з цією сторінкою нашої історії. Ускладнює ситуацію те, що частину його творчої спадщини було знищено. Особливо неприємно, що дещо знищили вже за незалежності.
Тішить, що працював Юліан Буцманюк і в Канаді – впродовж 1957 – 1967 років він розписував інтер’єри українського катедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні. Таким чином, залишив відблиск своєї унікальності та неповторності, української душі і там.
