За кількістю пам’яток Галицький район Львова не має рівних не лише у місті, але й в Україні. Це попри те, що він займає порівняно невелику площу. Від 1998 року історичний ареал Львова та святоюрський комплекс є загальнолюдським надбанням і перебувають під охороною ЮНЕСКО. Територіально це і є той самий Галицький район. Проте, Галицький район Львова – це не лише історія та архітектура, але й сучасне активне життя: музеї, театри, кінотеатри, торгові центри, тематичні кнайпи тощо.
Загальна інформація
Галицький район є найменшим за площею у складі Львівської міської ради. Водночас це і найбільш упізнавана частина Львова. Тут найвидатніші та найдавніші пам’ятки, а також безліч тематичних закладів, в які мріють потрапити туристи з усього світу. Галицький район охоплює центральну частину міста і складається з таких локацій: Середмістя, Цитадель, Софіївка, Снопків, Краківське передмістя тощо.
Сучасну назву район отримав після проголошення Україною незалежності. Перед тим його назви, як і межі, неодноразово змінювалися: Центральний, Сталінський, Ленінський. Однак, вулиця Галицька, як складова цієї місцевості та одна з найдавніших у Львові, існує від моменту заснування міста. Нею колись розпочинався Галицький шлях – дорога на Галич.
Важливий осередок політичного та релігійного життя
Галицький район Львова – це, наче, паралельна реальність. Тут є площа Ринок, про яку знають усі. Є і площа Старий Ринок, з якої починалося і довкола якої крутилося життя міста в перші його десятиліття. Дослідники вважають, що саме місце сучасної площі Старий Ринок було центром міста часів Данила і Лева. Звідси вела ще одна найстаріша вулиця – Волинська, пізніше Жовківська, дорога. Сьогодні це вулиця Богдана Хмельницького. У XIV ст. центр Львова перемістили на сучасне місце.
Про попередній центр міста нагадують хіба храми, які вважаються найдавнішими у Львові: св. Миколая, св. Івана Хрестителя і св. Параскеви, Онуфріївський монастир.
Давній Львів був місцем проживання багатьох народів. У Галицькому районі бачимо вірменську катедру, яка збудована у XIV ст., латинську катедру і церкву Марії Сніжної, які будували для римо-католицької громади. На цьому терені було і багато синагог. Дещо пізніше постав сучасний храм св. Юрія, який довго був головною святинею греко-католиків в Україні.
Промисловість та модернізація
Ці слова ніби не зовсім про центральну частину Львова, але рука технологічного прогресу торкнулася і цих теренів. Наприкінці XVIII ст., коли Львів став частиною імперії Габсбургів, у місті вирішили розібрати захисні фортифікації та розширити територію. У наступному столітті вдалися до ще більш радикального рішення і закрили у підземний колектор річку Полтву, яка раніше протікала проспектом Свободи.
Австрійський період в історії Львова – це модернізація: поява електрики і електричного трамвая, використання залізобетону, театри та університети тощо. У цей час в Галицькому районі Львова з’явились будівлі, які в майбутньому стануть візитками міста та визначатимуть його обличчя: оперний театр, головний корпус університетів імені Івана Франка та Львівської Політехніки, готель "Жорж", будівля товариства "Дністер", палац Потоцьких і шляхетське казино, храм Ольги і Єлизавети, вокзал і ін.
Львів і ЮНЕСКО
З кінця 1998 року історичний центр Львова та святоюрська гора вважаються світовим надбанням і перебувають під охороною ЮНЕСКО. Таким чином, місто Львів та держава Україна взяли на себе зобов’язання щодо охорони та збереження історичного середовища, а ЮНЕСКО допомагають із промоцією та популяризацією нашої спадщини. Усі зміни в межах історичного центру повинні бути погодженими з ЮНЕСКО та не суперечити стандартам цієї організації.
Сучасна сторінка історії Львова – це пошук балансу між збереженням історичного середовища та створенням комфортних умов для львів’ян та гостей міста. Галицького району міста ці слова стосуються особливо. Ця територія – це дивовижне поєднання тематичних закладів та унікальної культурної спадщини.
