З 4 січня по 4 лютого у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського буде відбуватися виставка «Святині України».
На виставці представлено понад 40 творів Романа Петрика. «Графічне мистецтво є одним із найдавніших видів мистецтва. Перші зображення контурів і силуетів тварин та людей на стінах печер були графічними малюнками. Багато декоративно-прикладних речей, створених у добу неоліту та бронзового віку, епох Відродження тощо – це теж зразки графічного мистецтва.
Слово «графо» – у перекладі з грецької – означає «пишу». В порівнянні з живописом графіка має певні умовності, вона скупа та лаконічна. Основними засобами зображення у графіці є лінія, штрих, крапка, гра контрасту, світла й тіні. Для виконання графічних творів використовують олівець, вугілля, туш, соус тощо. Це відрізняє графіку від живопису, в якому вдаються до розмаїтої палітри фарб. Графіка застосовується досить широко. Її види і форми дуже різноманітні: станковий та учбовий рисунок, естамп (усі види гравюри й літографії), книжкова ілюстрація та орнаментика, журнальний та газетний рисунок, плакат, афіша, реклама й етикетка, грошові знаки й поштова марка, листівка.
У моїх перших роботах особливе місце відведено зображенню дерев’яних церков. Церква – це особлива складова і невід’ємний компонент народності й духовного менталітету української нації. Вона завжди була джерелом відновлення, захисту і демонстрації українських традицій, обрядів та звичаїв. Церква – це не тільки святиня для кожного християнина, який вбачає у храмі помешкання Бога і шлях до спасіння, але й те “духовне”, без чого життя, творчість і вибір вірної дороги на землі є неможливими.
Будівля храму втілює те чисте джерело, з якого український народ черпає наснагу до подальшої боротьби, творчість і фантазію для творіння, любов, лагідну вдачу і силу для ідентифікації себе як великої нації. У наш час потрібно більше звертатися до історії, традицій і, особливо, до духовної сфери. Вивчаючи і аналізуючи події минулого, ми навчимося цінувати і берегти ті моральні, етичні і суспільні чесноти, які пропагуються і втілюються у життя через церкву. Озирнувшись у минуле, ми бачимо, що жодна культура, жодне суспільство не може існувати в злагоді, благополуччі, любові без впливу духовних норм та правил.
Саме церква є найбільшим і найціннішим релігійним атрибутом і символом, про який потрібно пам’ятати, пропагувати і висвітлювати його в усіх мистецьких проектах. Багатьох із зображених споруд уже не існує, велика кількість знаходиться у занедбаному стані. Тому, дорогі українці, не будьмо байдужі до того, що будували наші прадіди, збережімо Нашу історію. Бо хто ж, якщо не Ми?», – розповідає Роман Петрик.
