Динамічні переміни, які відбувались у творчих галузях упродовж минулих десятиліть державної незалежності, виявили одну з найінертніших ланок – мистецьку освіту. Вона, безумовно, змінювалась, однак надто повільно. Не можемо стверджувати, що до сьогодні проблему подолання рудиментів минулого, оптимального поєднання історичного досвіду та потреб нового покоління творчої молоді вдалося розв’язати остаточно, що сучасний студент перебуває в модернізованій освітній системі, яка гарантує реальне розмаїття шляхів становлення яскравої творчої особистості. Попри наявні труднощі, маємо підстави вважати, що сучасне українське мистецтво цілком суголосне з процесами, які відбувались у ХХ столітті. На рівні андеґраунду-нонконформізму воно зуміло зберегти засади вільної творчості й сьогодні володіє міцним історичним підґрунтям, яке дає змогу віднаходити національну специфіку в нескінченній різноманітності найсучасніших форм.