Концерт титанів сучасної української музики представить дві її стихії. Ліризм і раціональність, дієвість і споглядання, асоціативність і картинність.
Згідно із латинським перекладом quid pro quo означає рівноцінний обмін. У нашому випадку це плідне дружнє коло, де звучить музика, і кожен ладен віднайти у ній найважливіше для себе. Поділившись з іншим: композитор — виконавцю, виконавець — слухачеві, слухач — Дзеркалу!
Бо як іще відчитати тонну сенсів, надійно приховану в товщі музичних тканин, ніж як глянувши вглиб індивідуальних переживань? Обмін творчою енергією, діалог на перетині характерів, контрасти внутрішні і світоглядні: цим позначена програма вечора.
Лірико-філософська Камерна симфонія №9 «Quid pro quo», де у плинному розгортанні протилежних начал музика залишає місце для слухацьких міркувань, чи наративний глас альта, його яскраві репліки на майстерно організованому оркестровому полотні Камерної симфонії №15, — музика Станковича надихає на власні асоціації та роздуми. В цьому її безмежна геніальність: поєднати драматизм й тугу від трагізму нашого життя, вічного й пронизливого шмагання насущних вітрів з особливим «дотиком янгола».
Втім, існує й інший феномен, тиха музика — візитівка Валентина Сильвестрова, що заполонила й розділила його творчість на до (рішучий авангард технік, тем і образів) й після (зосереджений мінімалізм лагідних рухів). У творах, позначених цим делікатним розчерком пера деталізовано кожен звук, нюанс, відтінок і елемент. Так сяйлива прозорість музики, її медитативний відгук на близьке й віддалене, і його, сильвестрівське, дзеркало, сіють надію у цей темний світ.
