Архітектура Львова формується вже не одне століття змінюючи форми, розміри, кольори та призначення. Вона дає унікальну можливість сучасності подивитись на минуле, доторкнутись до нього та зрозуміти більше. «Архітектура теж літопис світу, вона говорить тоді, коли вже мовчать пісні, і перекази (М. Гоголь)».
Львів як адміністративна одиниця заснований у часи правління Данила Романовича, названий на честь його сина – князя Лева. Перша згадка про місто датується 1256 роком, хоча на території тогочасного міста вже були первісні поселення ще з найдавніших часів (І тисячоліття до н.е.), які жили при березі річки Полтви. Проте історію містобудування пов’язують саме з першими князями Данилом Романовичем та князем Левом, які почали активну розбудову міста та його укріплення для захисту від татаро-монгольської навали. З періодом їхнього правління пов’язують перші витоки архітектурних стилів у місті, про які ми знаємо, на жаль, з нечисленних збережених актів, так як писемні джерела княжого періоду, які охоплювали перші сто років розвитку міста, були знищені при захопленні Львова 1340 року польським королем Казимиром ІІІ, який спалив Високий і Низький замки, а також при пожежі міста в 1381 році.
Середньовічну архітектуру у Львові поділяють на два періоди:
1) Романський стиль архітектури (XIII – середина XIV століття)
2) Готичний стиль архітектури (кінець XIV – 60-ті роки XVI століття)
Галицько-волинська школа давньоруської архітектури увібрала в себе сучасні західноєвропейські романські стилі, а згодом і готичні. Риси романської архітектури рельєфно виступають передовсім у церковних спорудах. Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь.
У Галицько-Волинському князівстві монументальна архітектура була провідним видом мистецтва. Кам’яне будівництво розвивалось у сакральній архітектурі поряд з дерев’яною забудовою. До пам’яток, які знавці відносять до прикладів романського стилю, що збереглись ще з часів заснування Львова є храм св.Миколая (ймовірно збудований між 1264 і 1340 роками), княжий храм від якого, як відомо, вів прямий шлях до княжої резиденції – Високого замку. Від первісної церкви залишились фрагмент стін та первісні мури та нижня частина вимуруваної з тесаних блоків білого вапняку апсиди. Цей матеріал був характерним для сакрального будівництва в Галицько-Волинській Русі у XII–XIII століттях. Церква має класичний візантійсько-руський хрестовокупольний план, якщо глянути на храм з висоти пташиного польоту можна побачити, що храм має форму хреста.
В кінці XIV століття зі змінами, які прокотились по місту: захоплення міста Казимиром ІІІ та перенесення центру міста з площі Старий Ринок на сучасну площу Ринок, на зміну романському стилю прийшла готика.
Готика – це антропоцентричний стиль, який на перший план підносить людину. Готичним спорудам притаманна націленість у небо своїми вежами, шпилями, характерним є величезні вікна прикрашені вітражами, які стало можливо вставляти в будівлі, позаяк була винайдена нова конструкція склепіння, основою якої стала каркасна система з нервюрами, нервюри сходяться у пучки на опорних стовпах, на яких концентрується все навантаження перекриттів.
Готичний період у архітектурі Львова та Західної України, вважають, одним із найцікавіших. Адже в цей час почали стрімко розвиватись міста, розвивались ремесла та торгівля. Відповідно збільшується потреба і в спорудах як адміністративного, так і цивільного значення. У Львові в цей час панував розквіт катедральної готики. Типовим прикладом готичного стилю в сакральній архітектурі Львова збереженого до наших днів вважають – Латинський катедральний собор (середина XIV століття — 1481 рік). Катедру будували більше 130 років, а роботами керували архітектори: спершу Петро Штехер, потім Микола Ґонзаґа (Гансеке). Первісно фасади були не тиньковані, з помітним готичним муруванням цегли двох кольорів, що утворювало характерний хрестовий орнамент. Дах був дерев’яний та стрімкий, який з часом змінили на мідний. Проте з плином часу багато змінилось в храмі, тому сьогодні знавці відносять храм не лише до прикладів готичної архітектури, але й до архітектури ренесансу, бароко і рококо.
До середини XV століття під керівництвом майстрів Ванденштейна, Юдентоттера були збудовані дві лінії оборони міста з Високого і Низького мурів з 28 вежами, 16 бастеями. До нашого часу дійшли дві ділянки Високого муру на вулиці Підвальній позаду Міського і Королівського арсеналів та одна з сторони проспекту Свободи, що зазнала реконструкції 1998 року.
Типовим прикладом оборонної готичної архітектури княжої доби практично незміненим до сьогодні є П’ятничанська вежа у селі П’ятничани, у Львівській області. Вежа є майже квадратна в плані (7,83 х 7,4), збудована з ламаного каменю-вапняку, кути складені з тесаних блоків, тесаними каменями обрамлені прорізи воріт і дверний проріз готичної форми на північному фасаді.
Окрім катедральної та оборонної готичної забудови у Львові була й звичайна цивільна готична забудова, для якої, вважають, була характерна фахверкова конструкція (подвійний дерев’яний каркас заповнювали камінням або цеглою) з мурованими пивницями, яку ще називають «прусським муром». Будинки були одноповерхові, а кожен великий будинок середньовіччя був лабіринтом переходів та ходів, які з’єднували частини будинку.
Типовим прикладом оборонної готичної архітектури княжої доби практично незміненим до сьогодні є П’ятничанська вежа у селі П’ятничани, у Львівській області. Вежа є майже квадратна в плані (7,83 х 7,4), збудована з ламаного каменю-вапняку, кути складені з тесаних блоків, тесаними каменями обрамлені прорізи воріт і дверний проріз готичної форми на північному фасаді.
Унаслідок «Великої пожежі» 1527 р. було майже повністю знищено обличчя середньовічного Львова. Збереглись з тих часів лише мури нечисленних міських кам’яниць на площі Ринок, вулицях Сербській, Руській. У палаці Корнякта збереглась єдина на теренах України пам'ятка світської архітектури XV ст. — готична зала. Згодом за проєктами італійських архітекторів зруйноване готичне місто набуло нового ренесансного вигляду.
Внаслідок «Великої пожежі» 1527 р. обличчя середньовічного Львова було майже повністю знищено. Збереглись з тих часів лише мури нечисленних міських кам’яниць на площі Ринок, вулицях Сербській та Руській. У палаці Корнякта збереглась єдина на теренах України пам'ятка світської архітектури XV ст. — готична зала. Згодом за проєктами італійських архітекторів зруйноване готичне місто набуло нового ренесансного вигляду.
