Ця історія розпочалась давно. У 1826 році трапилась сумна подія – завалилась стара львівська ратуша, давши тріщину внаслідок будівельних маніпуляцій. Єдиними постійними мешканцями ратушевої вежі були сурмач та його родина. Руїни поховали під собою двох жовнірів, п’ятьох робітників та сурмача. З того часу сім’я сурмачів покинула вежу ратуші назавжди та оселилась поруч із помешканням львівського дзигармайстра в жидівській дільниці. Тут близько до ратуші та й безпечніше. Заробітки муніципальних працівників невеликі, тому довелось у вільний час зайнятись тим, що найкраще вміли робити. Дзигармайстер добре знається на вині та випікає найсмачніший у місті хліб. А сурмач з родиною готує в печі найсмачнішу карпатську форель, по-гуцульськи пструг.
