Архітектурний ансамбль храму складається з трьох споруд: вежі Корнякта, каплиці Трьох Святителів і власне самої Успенської церкви. Комплекс споруд є однією з найкращих пам’яток архітектури Відродження, яка поєднала в собі риси італійського Ренесансу та традиції давньоукраїнського храмового будівництва. Святиня належить до Львівської єпархії православної церкви України.
Успенська церква.
Дослідники вважають, що перша церква на цьому місці була збудована ще за княжих часів, але її зруйнувала пожежа під час нападу військ польського короля Казимира III на Львів. Після цього звели наступну церкву, яка проіснувала понад 100 років, але також була зруйнована пожежею. Храм вдалося відбудувати (1547 – 1559 рр), проектом управляв архітектор Петро Італієць. В цей час церкву іноді називали Волоською, так як значну суму на її спорудження надали молдавський (волоський) господар Олександр Лопушняку з дружиною Роксаною. Будівля простояла понад 10 років і також згоріла внаслідок пожежі.
Четверту за рахунком Успенську церкву, яку зараз можемо побачити у Львові, розпочали будувати у 1591 році. Для її спорудження було запрошено відомого львівського архітектора Павла Римлянина, якому допомагали Войцех Капінос та Амвросій Прихильний.
У храмі збереглися пам'ятки мистецтва XVII-XVIII століть. Одними із них є ікони страсного циклу, які залишилися від первісного Успенського іконостасу 1630 - 1638 років. У 1847 році,зробивши двері у південній стіні каплиці Трьох Святителів, храм з’єднали з каплицею. На початку XX ст. церкву прикрасили вітражами Петра Холодного. У крипті Успенського храму поховані найвизначніші діячі Ставропігійського братства, яке було центром культурного і духовного життя українців у Львові.
Вежа Корнякта та дзвін Кирило.
На логотипі Львова зображено п’ять найбільш відомих веж міста, однією з яких є вежа Корнякта (позначена червоним кольором на логотипі). Збудована у 1572-1578 роках за проектом італійського архітектора Петра з Барбони і названа на честь відомого мецената Костянтина Корнякта, який власне фінансував будівництво. У ті часи, вежа, заввишки 66 метри, була найвищою у Львові. Саме з цього місця, у 1704 році захисник міста поцілив з лука у капелюх шведського короля Карла XII.
Після облоги Львова (1672 р.) вежу перебудували через пошкодження внаслідок артилерійського обстрілу, і за проектом архітектора Петра Бебера у 1695 році додали четвертий ярус з бароковим шоломом і чотирма пірамідами. Так як споруда виконувала не лише оборонну функцію, а ще й роль дзвіниці храму, на замовлення Корнякта був відлитий дзвін «Кирило», який вражав своїми розмірами, діаметром у два метри та вагою 6,5 тонн. На той час дзвін був найбільший у всій Галичині. Він виконувати функції головного дзвона міста, сповіщав про військову небезпеку, пожежі, стихійні лиха та про смерть визначніших львів'ян, незалежно від їхнього віросповідання. Проте коли у вежу вдарив грім, внаслідок пожежі дзвін впав та був пошкоджений. Його переплавили, але повністю зберегли всю консистенцію, кількість міді, срібла та розміри. Архівні матеріали свідчать, що дзвін не втратив свого звучання.
Каплиця Трьох Святителів.
Пройшовши через старовинні склепіння вхідної брами, ви ніби переноситесь з сучасного Львова до середньовічного. Унікальна каплиця Трьох Святителів розташована в так званому «cortile» – середньовічному дворику, що сформувався завдяки прилеглим кам’яним аркам. Каплиця присвячена Трьом Святителям: Василію Великому, Григорію Богослову та Іоанну Золотоустому. Споруда збудована у 1591 році львівським архітектором Андрієм Підлісним. Каплицю було зведено за сприяння і фінансової підтримки Костянтина Корнякта. Певний час каплиця служила церквою. У 1671 році згоріла та була реставрована на кошти грека Олексія Балабана, тому інколи її називають Балабанівською.
Незважаючи на всі реставрації, пам’ятка зберегла свій вигляд та автентичність до наших днів. Колони, які знаходять біля входу у каплицю, оздоблені орнаментом виноградної лози. У нижній частині - голови левів. Звертаємо Вашу увагу на ковані двері, які густо прикрашені об’ємними розетками та є чудовим прикладом львівського ковальського ремесла кінця XVI ст. Раніше в інтер’єрі знаходився іконостас, але його розібрали через поганий стан під час реставрації храму і каплиці у середині ХІХ століття. Сьогодні, зайшовши в приміщення, тут можна побачити чудове ліпне оздоблення куполів, живопис, а також різьблені елементи. Якщо подивитись у ліхтар купола каплиці, складається враження величезної висоти споруди, хоч насправді вона не є вищою за двоповерховий будинок.
Вітражі.
Родзинкою Успенської церкви є унікальні вітражі, виконані в особливій техніці, автором яких є відомий український художник Петро Холодний. Цим вітражам менше ста років, проте їхнього автора називають одним із найвизначніших митців ХХ століття, який особливо відзначився як іконописець та вітражист. Митець вивчав техніку, канони галицького іконопису, та прагнув відтворити їх у власних творах. Вітражі виконані у стилі модерн, а сюжети відтворюють українську історію. Зокрема, у храмі знаходяться вітражі на тематику «Київська Русь», «Галицька Русь» та «Фундатори Успенської церкви». Використання національних мотивів у вітражах Успенської церкви, ставило яскравий акцент на руському походженні храму, адже він був збудований для української громади Львова.
На вітражах церкви міститься унікальний елемент для пострадянського Львова - вітраж-тризуб, який пережив радянські часи. Дослідники кажуть, що це єдине публічне зображення українського національного гербу, що пережило ті складні часи, та не було знищеним.
На сьогоднішній день Церква Успіння Пресвятої Богородиці - це кафедральний собор Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Тут проводять богослужіння. Також, храм є однією із найпопулярніших сакральних пам’яток архітектури у туристичних екскурсіях в центральній частині Львова.
