Сакральна архітектура міста вражає своєю красою і є невід’ємною частиною історичної спадщини Львова. У Львові нараховується понад 100 храмів різних конфесій.
Церква святого Архистратига Михаїла, в минулому - костел кармелітів босих. Храм знаходиться у центральній частині міста, на вул. Винниченка, 22
Історія храму розпочалась у 1633 році, коли ченцям ордену кармелітів босих, які з’явились у Львові в середині XV ст., вдалось одержати від міської влади пагорб (навпроти Успенської церкви) для будівництва свого храму. Вони почали зводити костел і монастир поряд (1634 р.). Автором проекту вважається архітектор Ян Покорович. У 1642 році у новозбудованому монастирі поблизу святині оселилися отці кармеліти, тоді ж костел освятили.
Від самого початку, будівництво відбувалося за межами міських мурів, тому монастир був своєрідною фортецею, яка входила у загальну систему фортифікацій Львова та був укріплений високими мурами - це дозволяло йому тримати оборону під час облог. Саме через війни та облоги міста (1640 – 50-их рр.) на деякий час будівництво святині було призупинене, продовжили пізніше, коли надійшли кошти для будівництва. Архітектурний комплекс вистояв під час татарсько-турецьких облог (1672 та 1695 рр.), проте у 1704 р. монастир захопили шведи. Ченці були змушені провести реставрацію ще недобудованої святині.
У 1717 році кармелітам вдалось відновити костел. У 1731–1732 роках італійський художник Джузеппе Педретті разом зі своїм львівським учнем монахом Бернардинського монастиря Бенедиктом Мазуркевичем виконали фресковий розпис стін і склепіння. До кінця ХVIII ст. в храмі з’явилися дванадцять бічних вівтарів, в яких були розташовані чудотворні ікони святого апостола Юди-Тадея та Спасителя під хрестом. Стінопис реставрували й частково змінили у 1870, 1906 та 1918 роках.
Внаслідок йосифинської касації (1784 р.), орден кармелітів босих покинув місто, монастир було передано реформатам, а через декілька років - ордену кармелітам-черевичковим (належав їм до 1945 року). Тоді зовнішній вигляд костелу зазнав суттєвих змін. Дві вежі обабіч головного входу запроектував А. Вондрашка. Спочатку збудували тільки одну (1835 р.), і після реставрації добудували другу (1906 р.). Вежі отримали необарокове завершення, такий вигляд вони мають і до сьогодні. В той час також було відреставровано фасад та інтер’єри святині.
У 1945 р. радянська влада закрила монастир, ченці переїхали до Кракова. Спершу споруди монастиря стали місцем проживання безпритульних, пізніше тут було розміщено склади, а в колишніх келіях влаштували гуртожитки. Крім того, в окремих будівлях розгорнула діяльність служба прослуховування КДБ.
Варто відзначити, що протягом 1960-1980 рр. сад колишнього монастиря був місцем локалізації молодіжного неформального об’єднання «Республіки Святого Саду», тут збирались львівські хіпі.
У 1979 році храм передали Львівському історико-архітектурному заповіднику і лише у 1991 р. святиню вдалось повернути вірянам. Храм і монастир було передано ченцям Студійського Уставу УГКЦ (ордену, заснованого у 1920-х pp. митрополитом Андреєм Шептицьким). На той час тут був розташований склад будівельних матеріалів, приміщення переповнене сміттям, яке вивозили протягом двох тижнів, а стіни довелося мити за допомогою пожежної машини. Монахи студити дещо оновили святиню, було замінено перекриття даху, у вікнах над хорами встановлено вітраж, а в інтер’єрі – чотири бічні вівтарі.
Перша Божественна Літургія у храмі відбулась у березні 1991 року.
Архітектура
Храм св. Архистратига Михаїла орієнтований по осі захід-схід, має форму видовженого прямокутника, до якого примикає будівля келій з внутрішнім двориком. За стилістикою - це барокова споруда, фасад зі стриманим архітектурним декором, розділений пілястрами, єдине скульптурне оздоблення фасаду - постаті двох святих у нішах першого ярусу по боках від головного входу. Окраса храму - дві вежі з багатоярусними необароковими завершеннями.
Інтер’єр
Інтер'єр костелу бароковий, проте не вирізняється такою пишністю, як, наприклад, костели Бернардинів чи Єзуїтів. Попри насичене різними подіями історичне минуле, у храмі збереглись елементи скульптурного та живописного оздоблення, яке датується XVII – XVIII ст. Окраса святині - унікальний вівтар у формі святині (темп'єтто) з чорного та червоного мармуру. Це єдина мистецька пам'ятка, що походить з часу будівництва костелу. Нині в оздобленні інтер'єру можна побачити фрески та епітафії ХІХ століття, частково збереглись дерев’яні скульптури, зокрема постать летючого ангела.
