Винники – місто в місті. Тут облаштовані охайні площі та вулиці, курсують комфортабельні автобуси, діє стильний інтерактивний музей, а ФК «Рух» зводить надсучасну футбольну академію. Це місто пропахле солодко-духмяним тютюном з відомої фабрики, а у своїй назві береже спогади про часи, коли було виноробним центром.
Разом з Наталею Пилипчук, винниківським гідом, ми вирушимо одноденним маршрутом, на який запрошуємо усіх охочих вишукувати цікаві місця біля Львова.
Як доїхати?
З центру міста автобусом:
- №29 (Винники – Залізничний вокзал)
- №40 ("King Cross Leopolis" – Винники)
Час в дорозі 20 хв.
Велосипедом: вул. Личаківська – вул. Галицька (м. Винники)
Панорама міста
З майданчика, де ми розпочинаємо, відкривається краєвид міста Винники та долини р. Марунька. Колись в стародавні часи тут було поселення виноградарів, які, звісно ж, займались вирощуванням винограду. На давніх картах Львова видно, що по вул. Личаківській тягнулись виноградники. Тому на гербі Винників зображений виноград.
Винники здавна мали статус міста. Про це свідчить документ, який підтверджує надання 17 травня 1666 року польським королем Сигізмундом місту магдебурзького права. Винники в австрійські часи було державним містом, в 1940 році Винники отримують підтвердження статусу міста. В роки німецької окупації місто було частиною Львова, а в радянський період районним центром, вже згодом Винники стають частиною Личаківського району.
Що цікаво, школи у Винниках завжди були львівськими.
У Винниках діє найстаріше тютюнове підприємство України та такого типу третє в Європі. Фабрика дала поштовх до розвитку міста.
Стежка Митрополита Андрея Шептицького
Андрей Шептицький свого часу обмилував Винники для прогулянок. Стежку підготували монахи у 1934 році спеціально для прогулянкових потреб митрополита, який на той час через хворобу пересувався лише у візку.
До структури об’єкта входять оглядовий майданчик, з якого ми розпочали маршрут, та стежка, вздовж якої розмістили скульптурні комплекси. Її протяжність 500 метрів.
Стежка має три зупинки та молитовне поле. Всі зупинки відкривають постать Андрея Шептицького з різних сторін – церковник, державник, меценат – та популяризують життєву мудрість митрополита.
Закінчується маршрут цісарською криницею. Охочі можуть і зараз попити води з цієї криниці. За властивостями вода тут корисна, насичена мінералами.
Церква Святих Володимира і Ольги
Православний храм освятили 29-го липня 2001 році. До будівництва храму залучили чи не вся парафія. У роботах оформлення інтер’єру брали активну участь студенти та викладачі Академії мистецтв та коледжу Труша. Цікавим є те, що в розписах храму можна побачити католицьких святих. У храмі є копія чудотворної ікони Почаївської Богородиці.
Порятунок Чорнобиля
Вулиця Стуса відома тим, що тут проживав з родиною Орест Влох – всесвітньо відомий науковець, автор 50 праць з лінійної фізики. Коли вибухнув Чорнобиль його викликали на таємне засідання в Москву на нараду. Його ідея допомогла погасити Чорнобиль.
При вибуху почалась хімічна реакція розпаду урану, всі токсичні сполуки викидались в повітря. Вчені не знали чим гасити пожежу, вдалися до свинцю. Цей метод не був дієвим, адже свинець вступав в реакцію з ураном, що провокувало ще більші викиди в повітря. Полум’я ставало ще більшим.
Ідея Ореста Влоха врятувала цю ситуацію. Він запропонував гасити уран карбітом кадмію. Так було ліквідовано катастрофу.
Площа Івана Павла II та Костел Вознесіння Пресвятої Богородиці
У Винниках є площа, названа на честь Івана Павла II. На ній розташований пам’ятник патрону - Івану Павлу II. Площа сучасна, нещодавно відреставрована. Тут є озеро, яке очистили та підсвітили ліхтарями. На площі височіє храм Успіння Пресвятої Богородиці – римо-католицький. У храмі зберігається коронована ікона Матері Божої Винниківської. Розписи датують 1912 роком, накладені на розписи XVIII ст. Зараз триває реставрація храму.
Церква Різдва святого Івана Хрестителя
Перший храм був дерев’яний, побудований у 1515 році. Біля храму розташована дзвіниця. У 1810 році затверджений проект перебудови храму, наполеонівські війни внесли свої корективи, будівництво було призупинено і аж після війни з Наполеоном продовжились роботи. У 1842 році храм був висвячений. Архітектором храму став Йосиф Андрушко, його батько на той час був директором тютюнової фабрики. Йосиф Андрушко побудував близько 10 церков на Галичині. Був співавтором проекту Львівської ратуші. Іконостас у церкві датується 1903 роком, його співавторами були три відомі митці: Юліан Макаревич, Антін Монастирський, Модест Сосенко.
Дитинство Леопольда фон Захер-Мазоха
У Винники до місцевої господині на ім’я Гадзуня привозили малого Захер-Мазоха. Тут дитиною він проводив своє літо. Майбутній письменник був досить кволою та хворобливою дитиною, та Винники сприяли зміцненню його здоров’я: свіже повітря, козине молоко, природа допомагали хлопчику відновити здоров’я. Жила Гадзуня на вул. Івана Франка. Вважають, що саме вона прищепила йому любов до українського. Щодня жінка читала українські казки, переповідала традиції.
Історико-краєзнавчий музей м. Винники
Історико-краєзнавчий музей розташований у затишному будинку у центрі міста Винники поряд із тютюновою фабрикою. Історія закладу розпочалася понад тридцять років тому, а найновіша її сторінка стартувала у 2019-му році. Тоді у музеї відбулася повна реекспозиція із залученням сучасних інтерактивних технологій.
Детально про музей читайте в окремому матеріалі.
Публікацію здійснено в межах проєкту дослідження та розвитку туристичного потенціалу Львівської територіальної громади командою Lviv Tourism Office.
Юрій Заремба, Віра Косменко (Яворська), Віталій Кулик, Олег Зварич, Ганна Кіцілінська, Галина Кучманич
