Лемківщина - найзахідніший етнографічний регіон України, більша частина якого зараз знаходиться на території Польщі і Словаччини. В сучасній Україні до Лемківщини відносяться 2 райони на Закарпатті. Лемки пережили декілька масових депортацій зі своїх земель. У 1944 -1946 їх примусово виселяли на територію Радянської України, у 1947, в рамках операції "Вісла" - на захід Польщі.
До речі, у Львові є багато місць пов’язаних з лемками. І сьогодні про них розповімо.
Найвідоміші лемківські місця Львова
Почнемо з Шевченківського гаю. Тут є відділ Лемківщина, де представлена кузня, хижа (хата) і церква (копія знаменитої лемківської церкви з села Котань). Лемківська церква по стилю дуже впізнавана, бо перша (західна) вежа є найвищою і наступні йдуть у порядку спадання. До речі, церква св. Володимира і Ольги у Шевченківському гаю - діюча, Служба Божа відбувається у другу і четверту неділю місяця. Особливо цікаво послухати проповідь, яку священник провадить лемківською говіркою.
Також у Львові є декілька місць пов’язаних з поетом Богданом-Ігорем Антоничем, який народився на Лемківщині, в селі Новиця, у сім’ї священника. У 1928 році приїхав до Львова на навчання в університеті. Мешкав на вулиці Городоцькій 50, де зараз можна побачити присвячений йому барельєф, а навпроти, у скверику - бронзовий пам’ятник поету, створений Володимиром Одрехівським, який теж походить з лемківської родини. Помер Богдан-Ігор у 27 років і похований на Янівському кладовищі. У радянський час поет був заборонений, а його могила забута і аж в 60-х роках Ігор Калинець з друзями віднайшли її. Маємо також у Львові вулицю Антонича, що знаходиться у Сихівському районі міста.
У самому серці Львова, поруч з Домініканським костелом бачимо один з улюблених пам’ятників містян і гостей, художнику з Лемківщини, Епіфанію Дровняку, встановлений у 2006 році. Народився він у курортному містечку, Криниці. Малював усе життя. Здебільшого на релігійну тематику та про життя лемків. Світ побачив роботи Дровняка завдяки львівському художнику Роману Турину, який був захоплений роботами Епіфанія і відправив близько 200 творів на виставку до Парижу, де Дровняка визнали яскравим представником наївного малярства. У Львові його виставка проходила у Пороховій вежі у 1965 році. Художника не оминула депортація, у 1947 році його виселяють до Щеціна, але він пішки повертається, долаючи біля 700 км. І так декілька разів. Тому врешті йому дали спокій, але змінили ім’я на Никифор.
На перехресті вулиць Стуса та Свєнціцького у 2021 році відкрили пам’ятник депортованим українцям з території Закерзоння. До Закерзоння окрім Лемківщини входить Холмщина, Західна Бойківщина, Надсяння, Любачівщина та Південне Підляшшя.
Ще у нашому місті є унікальний музей вишиваних ікон отця доктора Дмитра Блажейовського, який є вихідцем з Лемківщини. Отець почав вишивати у 63 роки, а дожив до 101. Музей налічує близько 250 вишиваних полотен, більшість з них це ікони, але також є портрети українських поетів та картини.
Також у Львові є невеличка вулиця Лемківська, неподалік центру (20 хв пішки) у Шевченківському районі. Свою назву отримала ще у 1946 р. На разі, окрім назви вона більше нічим не дотична до лемків, але можливо колись це зміниться.
Важливим центром лемківської культури у Львові є товариство Лемківщина. Яке активно працює і є, так званим хабом, лемківського життя Львова. Це місце, де проводяться зустрічі, майстер-класи, співи і багато інших цікавих подій до яких можна і треба долучатися. Щороку товариство організовує поїздку на найбільший Лемківський фестиваль у Ждині (Польща), куди з’їжджаються лемки і "ті що лемків люблять" з усього світу.
