Знаєте, от буває бабуся. Пече найсмачніші пиріжки, в’яже найтепліші шкарпетки, передає домашнє вино чи мариновані огірки, при кожній зустрічі намагається втиснути тобі в жменю пару гривень, навіть якщо твоя зарплата в п’ять разів більша за її пенсію. Її слова — теплі, руки — лагідні. А буває — баба. Вона ставить пастки на дичину, лікується (чого гріха таїти — часто і розважається) грибами і травами, орієнтується в болотних стежках.
Може дати стусана онукові, якщо порушив наказ чи з’їв її згущонку; своїми руками зарізати у війну 12-х німців, а словами - викликати на кін саму смерть. Вона точно знає, що належить їй, і не поступиться цим, хто б не став перед нею: місцевий дільничний чи Михайло Горбачов.
