This place is one of the largest and little-known among tourists in Lviv.
Its construction, ordered by influential and wealthy Count Konstiantyn Semenskyi, was completed in 1849. Count’s son Wilhelm rebuilt the palace as well as surrounding buildings and added Baroque features to the construction. Among the aristocratic society in and outside Lviv, Wilhelm was known as a great horse expert, keeping a beautiful stable with thoroughbred racehorses.
Even nowadays it is possible to see the pictures of these beautiful animals in the elements of the external facade of the building. The palace received its final name, when Wilhelm married Sophia Levytska. The descendants of the family remained owners of the building till the end of the Second World War.
During the Soviet rule the building was confiscated and used for various educational institutions, one of which still remains there today.
Author Ihor Lylo
Translated by A. Kushch
Багаті власники, здібні архітектори
Граф Костянтин Семенський був послом до Галицького сейму та дідичем містечка Магерова, що біля Жовкви. Проект палацу він замовив архітектору Фредерику Бауману. На середину ХІХ ст. всі роботи вже завершили і у Львові з’явилась ще одна розкішна аристократична резиденція. Син графа, Станіслав Семенський, був радником цісарського двору у Відні та кавалером Мальтійського ордену. За нього палац перебудували у стилі французького бароко. Наприкінці ХІХ ст. реконструкцією палацу займалися Іван Левинський та Ян Кудельський. Тоді будівлі надали її сучасного вигляду.
Представники роду Семенських-Левицьких володіли палацом до кінця Другої світової війни. Сьогодні їхні нащадки мешкають у Канаді. Проте, на палац вони не претендують.
Палац та його домінантні риси
Палац оточений кутою металевою брамою. Перед головним фасадом є простора площа з клумбами. На території також бачимо приміщення колишніх стаєнь. Довершують архітектурний ансамбль два бічні флігелі. На окремих будівлях комплексу можна побачити вензель “S. L.” – це перші літери прізвища власників цього комплексу.
Характерною рисою зовнішнього оздоблення споруд комплексу є стилізовані голови коней. Це вказує на пристрасть та захоплення власників палацу. Вільгельм Станіслав Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней. Цих тварин він надзвичайно любив.
Після Семенських-Левицьких
У наш час споруда ставала домівкою для декількох навчальних закладів. Також озвучувались ідеї щодо облаштування її під потреби музею. Сьогодні у ній функціонує навчально-реабілітаційний центр для дітей з особливими освітніми потребами.
