Великдень, або Пасха є одним з найбільших християнських свят. Воно є невід’ємною складовою календарно-обрядового життя українців, наших традицій. В окремі епохи свято Пасхи було символом нашої ідентичності та самобутності. Ще цікавіше, що кожен регіон має свої особливості щодо традицій святкування Великодня, відмінності можна спостерігати і на рівні окремих родин. Головним залишається те, що це свято чистоти, час духовного спокою та нагода вкотре зібратися у широкому родинному колі.
Пасха. Напередодні
Період Великодніх свят це час, який запам’ятовується особливою атмосферою, хтось навіть каже – магією. Щось у цьому дійсно є. Й творення цієї атмосфери починається задовго до самого свята. Це тривалий процес, який має релігійно-сакральний та побутовий вимір. Великдень віддавна є особливо значущим святом для українців, його супроводжує неймовірна урочистість. Святу передує Великий піст. Він суворий, але його ретельно дотримуються. Напередодні Пасхи господарі прибирають оселі та двори. Якщо це сільська місцевість, в давнину ще й обов’язково білили хату.
Вважалося, що Христове Воскресіння варто зустрічати в чистоті та порядку, з благими й світлими думками. Вербна неділя, що за тиждень до Великодня, була святом, яке вказувало на наближення Пасхи. Перші дні наступного тижня були присвячені прибиранню та підготовці. У понеділок починали купувати все необхідне до свят. Надзвичайно сакральним, оповитим багатьма ритуалами, було випікання паски. Звично це діялося у четвер, чистий четвер. Господині підходили до цього з неймовірною ретельністю, в цей період у домі заборонялися сварки та погані думки.
Читай також: Великодній кошик по-галицьки
У п’ятницю в храмах ставлять Плащаницю – на спеціальному і помітному місці. Цю п’ятницю називають Страсною. У цей день не можна працювати на землі, займатися важкою працею. У суботу робили крашанки. Найчастіше їх фарбували у лушпинні цибулі, але існували й інші способи. Тому і кольори забарвлення бувають різними. Були поширеними і писанки. Використовували яйця курей, траплялися перепелині і ін. У передвеликодню ніч в окремих селах розпалювали вогнища, біля яких сиділи до ранку. Значення цього дійства забулося, але популярності воно не втратило.
Великдень – родинне свято
Святкували Великдень по-різному. Залежало місто це чи село. Могли бути відмінності і між родинами. Спільним є те, що всі йшли до церкви і святили паску, кошики з розмаїтою смакотою. Одягали тоді найкращий одяг і рушали до храму всією родиною.
Великодня служба тривала досить довго, але її треба було вистояти. Далі освячення кошиків. Крім паски, туди клали яйця, м’ясо та хрін. Особливо урочисто виглядали нічні освячення, чому передували молитви і хода довкола храму. На освячення усі ставали колом, кошики ставили перед себе. Відтак розходились по домівках, де починали святкову трапезу. Перша страва - це освячене яйце. Кожному члену родини діставалась частинка. При цьому, господар каже “Христос Воскрес”, а відповідають “Воістину Воскрес”. Пізніше відвідували родину, там стукалися крашанками, обмінювалися подарунками.
У Львові на Великдень обов’язково відбувалися дійства на площі Ринок. Особливо вирізнялись серед місцевого люду велетні на ходулях, які виконували на публіку біблійні сцени. Відбувалися святкування, карнавали, частим явищем були феєрверки. Від імені міської влади чи багатих мешканців Львова, людям роздавали хліб, булки, ковбаси.
Після свят
Через уявлення про особливу чистоту та цілющі властивості води після Великодня, у понеділок влаштовували “обливаний” понеділок. Вірили, що вода після Великодня оздоровлює і приносить щастя. Проте, виглядало все відмінно від сучасного. Зокрема, якщо на публіку, то це було не так обливання водою, як легеньке кроплення одне одного. Цей період був насичений забавами і веселощами молоді. Дівчата часто дарували писанки хлопцю, який їм подобався.
Також існувала традиція, вона зберігається до сьогодні, йти на цвинтар і провідувати померлих членів родини, разом з ними зустрічати свято Христового Воскресіння. Священник відправляв панахиду, усі молились за душі померлих.
