Однією з ознак середньовічного міста є багатонаціональний склад населення. Для регулювання відносин між представниками різних національностей багато міст використовували надане можновладцем магдебурзьке право. Однак, враховуючи культурну та релігійну різницю, громади заповнювали окремі вулиці та створювали квартали.
Тож у середні віки середмістя Львова було поділене на квартали. Де-юре, це було зафіксовано у магдебурзькому праві, що Казимир ІІІ повторно надав місту у 1356 р. У кожній дільниці проживали окремі громади, які відрізнялись національністю, віросповіданням та відповідно мали власні традиції та звичаї. Такі відмінності стали передумовою для поділу міського простору. Знання про особливості середньовічних кварталів та громад, які у них проживали, надає розуміння матеріальної та нематеріальної спадщини сучасного центру Львова.
Відповідно до утворення нових цехів і розвитку торгівлі відбулося збагачення окремих національних громад, що зумовило бурхливу конкуренцію всередині міста. Попри численні суперечки таке суперництво консолідувало громади. Проте, іноді непорозуміння перетворювались на фізичні сутички, які не раз завершувались фатально.
У другій половині XIV ст. Львові було сформовано 4 основних громади: латинська, русинська, юдейська та вірменська. Кожна володіла різними можливостями в контексті магдебурзького права та королівських привілеїв. Звичайно, католики перебували в кращому економічно-правовому становищі та згодом утворили основний міський патриціат. Нерівність юридичних можливостей закріпилась фізично – у кварталах, їхньому просторі і вигляді.
Архітектурні особливості культурних контрастів без проблем можна впізнати навіть сьогодні.
Католицька громада
Католицьку громаду формували в основному поляки, німці, італійці та англійці. Оскільки вони користувались особливими привілеями – найбільша кількість будинків у середмісті, зокрема, на площі Ринок, належали саме представникам цієї громади. Також, католики заселяли торгові вулиці Галицьку та Краківську і територію поряд з найбільш безпечними мурами, що простягались попри колишнє русло р. Полтви (сучасна вул. Театральна). Показовим прикладом важливості і впливу є величина Латинського катедрального костелу.
Русинський квартал
Русини були титульною нацією Галицько- Волинського князівства, але втратили привілейоване становище після приєднання території Галичини до Польського королівства. Зокрема, у Львові відбулося перенесення центру з площі Старий ринок до сучасної площі Ринок.
Тобто, більшість русинів залишилось в передмісті, а інші складали невелику частку в новому центрі.
Розташування громади в середмісті було невигідним, адже щільно заселений квартал перебував біля найбільш атакованого Східного муру. Через домінування католиків часто виникали конфлікти та суперечки. З іншого боку це сприяло єдності громади, міць якої відображена в комплексі Успенської церкви та кількох вулицях, які збереглись до сьогодні.
Вірменський квартал
Вірменські купці були достатньо заможними і контролювали значну частину східної торгівлі. Окрім цього вірмени спеціалізувались на багатьох ремеслах та були вправними майстрами. Спадщину однієї з основних громад міста можна побачити на однойменній вулиці – Вірменській. Особливої уваги вартує дворик, до якого можна потрапити через прохід у дзвіниці. Звідси можна побачити значну частину збережених будівель: екстер’єр апсиди церкви, дворик, монастир, єпископська резиденція та навіть приміщення банку.
Юдейський квартал
Єврейська громада значно відрізнялась від християнського населення, що складало більшість в місті. Юдеї займались переважно торгівлею і навіть всупереч багатьом утискам робили це вправно і успішно. Центром життя громади був теперішній «Простір Синагог», де колись розташовувались дві синагоги та дім мудрості Бейт гаМідраш.
Не зважаючи на етнічну і релігійну відмінність представники громад вважали себе громадянами і мешканцями одного міста, разом захищаючи його стіни. Сьогодні, гуляючи вулицями старого середмістя, можна зауважити лише архітектурні відмінності єдиної культурної спадщини.
Автор публікації - Олесь Федак
