Де поїсти

Шукати

Де поїсти

  • Будзіні

    Перший салат-бар у Львові, де можна скласти салат на свій смак! А ще спробувати крафтові сири Карпат, такі як будз та вурда, в інтерпретації італійських страв. Budzzini - твій друг у Львові!

  • Босфор

    Босфор знаходиться у затишному кутку Левандівки зі зручним в'їздом та стоянкою для автомобілів.

  • Батяр

    Заклад спрямований на створення автентичної львівської атмосфери середини ХХ ст., коли вулицями старого міста сновигали компанії веселих батярів - шибеників та жартівників, які співаючи пісень гуляли від кнайпи до кнайпи. Ресторан Вас почастує вишуканою галицькою кухнею: смачними та ситими наїдками та хмільними напоями.

  • Домашній ресторан «Галушко»

    Ресторан домашньої української кухні «Галушко» запрошує до себе у гості справжніх шанувальників автентичної культури приготування їжі в українських хатах.

  • Crazy Town

    Професійне приготування і доставка їжі додому, в офіс або в будь-яке інше місце за вашим бажанням. У нашому вражаючому меню , тільки смачна, свіжа їжа на будь-який смак, приготована з добірних інгредієнтів!

  • Кнайпа Курнаха

    Розмішується недалеко від площі Ринок в старовинному будинку, в якому до війни була цукерня Курнаха

  • Winehouse

    Winehouse - невеликий заклад, що розташований недалеко від пл. Ринок. Пропонують одеські вина, а також винні та безалкогольні коктейлі, пиво та яблучний сидр, каву та какао. Також у меню - закуски до пива та вина, десерти, бургери та сендвічі. Замість стільців у винарні - крісла-мішки. В теплу пору року є столики на вулиці.

  • Winehouse

    Winehouse - невеликий заклад, що розташований недалеко від пл. Ринок. Пропонують одеські вина, а також винні та безалкогольні коктейлі, пиво та яблучний сидр, каву та какао. Також у меню - закуски до пива та вина, десерти, бургери та сендвічі. Замість стільців у винарні - крісла-мішки. В теплу пору року є столики на вулиці.

  • Галицька ресторація "Сідло"

    XVI століття, активний розквіт торгівлі та ремісництва у всьому світі. У той час у Львові працювало багато ремісничих цехів, які, маючи свій статут, виготовляли ту чи іншу продукцію. Статут регулював ціну на товар, обумовлював якість продукції, величину майстерні, кількість підмайстрів, суму вступних та інших внесків до цехової скарбнички, покарання за розголошення професійної таємниці та багато іншого. Одними з найвідоміших львівських цеховиків були брати Юрій та Іван Рогатинці, в майбутньому видатні львівські просвітителі, діячі Успенського братства. Але все це було потім, адже спершу все починалось з сідла… На початку 80-х років XVI століття брати приїхали до Львова з Рогатина, що на Івано-Франківщині. За 1300 злотих, позичених в членів братства, вони купили кам’яницю на вулиці Руській, де в той час жила українська громада міста. Щоб успішно розвивати промисел, братам треба було стати цеховиками. Оскільки саме цехи мали ексклюзивне право на виготовлення та продаж продукції, а «партачів» (вони працювали самостійно і нерідко створювали недобросовісну конкуренцію для членів цехових об’єднань) вважали злочинцями та переслідували. Тому брати без зволікань спробували вступити до об’єднаного цеху сідлярів, римарів та підпружників. Але позаяк Юрій та Іван були православними та фундаторами Успенського братства — відомої національно-релігійної організації, що захищала інтереси православних, а цехом сідлярів заправляли католики, то прикарпатцям із релігійних мотивів відмовили у прийнятті до професійного братства. Тоді обурені Рогатинці звернулися до міської влади з офіційною скаргою. Однак кандидатам не допоміг би жоден адміністративний тиск, якби вони не показали себе талановитими майстрами. У давніх львівських актах зберігся запис про те, що у 1586 році Юрій та Іван Рогатинці представили на загальний огляд винайдене і виготовлене ними сідло, яке, як читаємо в акті, «може називатися шедевром і заслужило на належну похвалу всіх без винятку». Еталонне сідло, яке виготовили брати, вразило не тільки міських депутатів, а й сідлярів-цеховиків. Сідло було подвійне, відоме під назвою «козацького»: «Два сідла одне в одному, тобто демид в ярчаку, обидва складені з п’яти шматків дерева, склеєні й прошнуровані жилками. Демид облямований ослиною шкірою і помальований, на золотому полі - різні турецькі квіти, між цими квітами витиснено випуклі прикраси і по краю мальована облямівка». Схиливши голову перед майстерністю Юрія та Івана, цехмістри не змогли переступити через релігійні принципи. Вони обмежили права братів, заборонивши їм навчати на майстрів учнів православної віри. Верхівка цеху також уважно стежила, щоб Рогатинці не виробляли сідел інших зразків — арабського, німецького, італійського і турецького. Проте ці обмеження в професійному зростанні посприяли братам в іншому. Ставши цеховиками, а відтак отримавши міське право, вони активно розвивали українську громаду міста: захищали її інтереси та права, дбали про розвиток освіти. У 1588 році брати Рогатинці стали старійшинами Львівського Успенського братства, при якому діяла Братська школа, шпиталь та друкарня. Допомагали українській середньовічній освіті та мистецтву. Але все це було потім… А спершу було Сідло.

  • Бар Dnister

    Затишні лаунж-зони на 2 поверсі Premier Hotel Dnister з різноманітними картами напоїв, більярдом і wi-fi.

  • Пошта на Друкарській

    Останнє аналогове поштове відділення у Львові. У сучасному світі sms та e-mail змушене перетворитись на ресторан з нарізанцями. Тут зібрана найбільша колекція львівських поштівок як один з способів фіксації історії міста.

  • Перша Львівска грильова ресторація м'яса та справедливості

    Кат, по суті, був першим муніципальним працівником у Львові. Він був публічною та моторошною особистістю. Якщо кат вмирав, наступного, кого мали стратити, милували. Він мав декілька обов'язків: власне страти та катування, вивіз сміття та нечиста робота, а також пильнування за міськими курвами. Після приходу демократії, кат мусів шукати іншого ремесла і відкрив свій м'ясний ресторан, бо хто ж ліпше знається на м'ясі, як не кат?

  • Цукор

    Цукор відрізняється від звичних закладів Львова - це не кав'ярня чи ресторан в класичному розумінні. В Цукрі працюють люди, котрі дружать між собою і поза межами робочого часу, а гостей зустрічають як давніх знайомих - посмішками і щирою гостинністю.

  • Valentino

    Ресторан Валентино розташований в будинку-пам’ятці архітектури, в самому центрі міста, поряд з Площею Ринок. Старовинні цегельні стелі у поєднанні з розкішними венеціанськими люстрами, затишні дивани, м'які килими, старовинні фрески - все це створює атмосферу затишку, спокою і теплоти. Гостей можуть запросити в маленький і затишний VIP-зал, а комусь може припасти до душі зал під скляним дахом, в якому відчуваєш себе як в райському саду, насолоджуючись великою кількістю світла і зелені, особливо якщо по даху тарабанить львівський дощ. Увечері Валентино зачаровує своїх гостей романтичним настроєм, тихою грою піаніста, теплим горінням свічок. Не забули в Валентино і про найменших. Для них розроблене спеціальне меню: до їх послуг дитяча кімната. Поза сумнівом, приємним доповненням до вищеназваних переваг закладу стане паркування, що охороняється, і безкоштовний WI-FI.

  • The ROOM Wine & Snacks

    Маленький заклад розмістився в старому будинку в історичному центрі. Тут один зал на 5 столиків, зате в теплу пору можна посидіти на вулиці. В меню - вина різних сортів, глінтвейн або сангрія (відповідно до сезону), соки, кава, чай, какао, сирні та м'ясні тарілки, канапки. Фонова музика - класика року.

Показано 15 закладів з 123