Візитна картка міста

Лев у Львові

Бурхлива і надзвичайно цікава історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною віків. Львів постав у середині XIII століття, як столиця могутньої східноєвропейської держави – Галицько-Волинського князівства.

Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торгівельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.

У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим, як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу. На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 2004 році Львів відіграв роль головного суспільного каталізатора демократичної Помаранчевої революції. Нещодавно, у 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-літній ювілей.

Львів на мапі


Подивитися Lviv - Львів на більшій мапі

Детальна історія

Історія Львова настільки ж яскрава та дивовижна, як і саме місто, насичена цікавими подіями та знаменитими постатями. Сьогодні Львову вже понад 760 років і йому є Вам про що розповісти. Місто, яке було засноване на перетині вигідних торгівельних шляхів скоро розцвітало та розвивалося, ставши одним із головних торгових центрів середньовічної Європи. Згодом, переходячи під влади багатьох європейських країн, зокрема Польщі, Австрії, Німеччини та Росії, Львів перебирав від кожного зі своїх загарбників якусь частину культури та знань, з часом перетворившись не лише на перлину архітектури, але й  столицю сучасного наукового, духовного та мистецького життя.

Влади Львова

Від 1256 року й до сьогодні: хто керував у Львові та кому він належав.

1256-1340 – Львів у складі Галицько-Волинського князівства.

1340-1349 – Львів під владою боярської олігархії Дмитра Детька з Перемишля і Данила з Острова.

1353 – Львів під владою литовського князя Любарта Гедемвіновича.

1372-1378 – Львів під владою намісника Володислава Опольського, фактично під протекторатом Угорщини.

1378-1387 – Львів під владою Угорщини.

1387-1772 – Львів під владою Речі Посполитої.

1772-1918 – Львів під владою Австрійської імперії.

1914-1915 – Львів під владою царської Росії.

1918 – Львів під владою Західноукраїнської Народної Республіки.

1918-1939 – Львів під владою Польщі.

1939-1941 –  Львів під владою СРСР.

1941-1944 – Львів під владою нацистської Німеччини.

1944-1991 – Львів під владою СРСР.

Від 1991 – Львів у незалежній українській державі.

Давній Львів

Розташований, як і Рим, на семи горбах, серед лісів у долині ріки Полтви, Львів завжди відрізнявся вигідним стратегічним розташуванням і надзвичайно гарними краєвидами.

Одного разу, проїжджаючи цими місцями, могутній князь Галицько-Волинського князівства Данило Галицький зупинився на мить і зрозумів, що залишиться тут назавжди. Найдавніший хроніст Львова бургомістр Бартоломей Зиморович так пише про це: «Побачивши на самому кордоні своїх володінь вигідну у військовому відношенні гору, захищену внизу немовби кільцем вкритих лісом долин і самою крутістю, яка може стримати ворога, він негайно наказав збудувати тут фортецю і вирішив перенести сюди  власну княжу резиденцію». Високий замок було доручено охороняти чисельному загону, щоб зберігати заховані там скарби.

Зміцнюючи міждержавні династичні зв’язки 1248 року Данило Галицький одружує свого сина Лева з принцесою Констанцією, донькою угорського короля Бели IV і дарує молодятам це місто, яке на честь сина назвав Львовом. Констанція була католичкою й часто сумувала за своєю батьківщиною і релігією. Лев вирішив подарувати коханій дружині католицький храм Івана Хрестителя, збудований у романському стилі.

Під Замковою горою стояв княжий палац і придворна православна княжа церква Святого Миколая. 750 років тому на площі Старий Ринок вирувало бурхливе життя, сюди на торг з’їжджалися купці з Європи й Азії: європейці звозили на продаж сукно, шкіру, срібло та зброю, а греки і вірмени – шовк, східне коріння й вино. 

 У 70-х роках XIII століття український князь Лев Данилович переніс з Галича до Львова столицю своєї могутньої держави, кордони якої сягали від Вісли до Чорного моря. Та історична доля поставилися неприхильно до Галицько-Волинського князівства: ослаблене постійними нападами монголо-татар і міжусобними чварами, воно стало легкою здобиччю польського королівства.

Високий замок

Захоплення міста Польщею, Львів німецький

Слабкістю держави скористався польський король Казимир III, якому двічі – 1340 і 1349 року вдалося захопити Львів. Наше місто декілька десятиліть по тому на довгі століття потрапляє під владу західних сусідів.

Після переходу Львова під панування Польщі, Казимир не залишився байдужим до Високого Замку – цієї, як пише хроніст, «гори рідкісної форми у Сарматській землі, і збудував на цій, сягаючій до хмар горі, довгий замок з каменю, схожий до лютні».

Зараз важко сказати, що спонукало Казимира перенести центр міста з площі Старий Ринок на болотисту рівнину ріки Полтви. Одна з версій – топографічна: старе місто не мало перспектив для зростання, воно було оточене горами й лісами. Але ймовірніше всього досвідчений політик Казимир III хотів на новому місці створити цілком нове місто, яке  беззастережно підкорялося би польській державі, а у такому місті не залишалося місця для підкорених українців.

Польський король вирішив будувати Львів за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями. Не довіряючи українцям та навіть і своїм, полякам, він запросив для реалізації цієї мети ремісників і будівельників з Німеччини. Таким чином Львів у XIV і XV століттях став фактично німецьким, навіть акти тогочасного львівського магістрату велися на саксонському діалекті німецької мови. Книги міських видатків і збору податків XV століття свідчать, що німці у Львові складали більшість населення. У місті того часу панувала класична готична архітектура.

Та ось 1527 року сталася найстрашніша пожежа за всю історію міста: німецький готичний Львів, який був схожий до сучасного Таллінна чи Гданська, дощенту згорів. Мешканці у розпачі хотіли залишити місто, але потім передумали і вирішили наново його відбудувати. Новий Львів другої половини XVI століття вже був зовсім іншим Львовом, ренесансним, а будували його італійці. На запрошення магістрату до Львова прибули архітектори з північної Італії. Їм вдалося створити чудові зразки ренесансної архітектури, які поєднували риси італійські з рисами місцевого будівництва.

Торгівельна місія Львова

Львів протягом усієї своєї історії був великим торгівельним центром і певний час найвідомішим у Європі східноєвропейським містом. На французькій географічній карті 1492 року з усієї Східної Європи позначено лише одне місто – Leopolis.

Своїй виключній торгівельній місії Львів завдячує географічному розташуванню найоптимальнішого пункту перетину шляхів зі Сходу на Захід і навпаки. З найдавніших часів серед львів’ян плекалися неабиякі купецькі таланти. Майже кожен міщанин Львова був уродженим геніальним купцем. Львів’яни відзначалися досвідом, розумом, відвагою, енергією і невпинним прагненням до збагачення. У XIV-XV століттях купцями були міщани здебільшого німецького і вірменського походження.

Зі Сходу до Європи через Львів традиційно везли коштовні тканини, килими, дороге коріння, прянощі, фрукти, з Заходу на Схід одяг, зброю, срібні і золоті ювелірні вироби, шкіру.

З 1379 року Львів одержав так зване право складу. Це означало, що усі не львівські купці, везучи через Львів будь-які товари зі Сходу, або Заходу, зобов’язувалися протягом двох тижнів виставляти їх у місті на продаж, а що не допродали, мали право везти далі. Звичайно ж спритні львівські купці скуповували ці товари за демпінговими цінами і таким чином збагачувалися самі, а разом з ними збагачувалось й місто. Львівський магістрат намагався якомога більше сприяти власним громадянам. Лише член міської громади мав право вільно купувати товари у заїжджих купців, а також продавати ці товари у крамницях. Іноземним купцям було заборонено проводити між собою торговельні операції під загрозою конфіскації усього товару.  

    Примхлива фортуна

    Торгівельна могутність Львова підносила його значення як найважливішого міста Східної Європи. Однак наприкінці XV століття фортуна відвернулася від львівських купців – Турецька імперія посилила свою експансію на Захід, підкоривши Крим і Балкани.

    Торговельні шляхи перервалися. Цілі покоління купців Львова зазнали катастрофи. Львівський архієпископ у листі до короля фактично оплакував тогочасне становище міста: «Міщани з багатіїв зробилися жебраками. Люди, ще вчора заможні, навіть патриції сьогодні простягають долоню за хлібом, або чекають на смерть у шпиталях». Довершила удар долі найстрашніша пожежа Львова 1527 року, яка знищила практично усе місто.

    Але львів’яни не з тих, хто занепадає духом. Поступово Львів у нових умовах знову повертає собі купецьку славу. До турецької експансії наші купці через генуезькі та венеційські колонії над Чорним і Азовським морем забезпечували всю Європу червоною, чорною ікрою та рідкісною лососевою рибою. Втративши ці джерела прибутку львів’яни самотужки почали у власних річках і ставках вирощувати рибу, яка стає одним з основних предметів львівського експорту до Європи. Риба – свіжа, солена, сушена стала маркою Львова. Іноземні купці відзначали: «Львівських щупаків їдять і у Відні, хоч там протікає під сімома мостами багатий на рибу Дунай… Львівські щупаки варті великої похвали, їх можна порівняти з тими,  які колись ловили між двома мостами у Тибрі і дуже цінили їх римляни». 

    Другим важливим предметом львівського експорту був віск. Міська влада бере під пильний контроль якість цього продукту і присвоює йому торгівельну марку з гербом міста – левиком. Наскільки якість воску була важливою для Львова свідчить те, що за його фальшування засуджували до смерті. Львівський віск знали в усій Європі, він доходив навіть до Англії та Іспанії. 

    Ліси навколо Львова були надзвичайно багаті на пушину. Дуже цінувалися в Європі і особливо на Сході цінні хутра вовка, рисі, шкіри лосів і особливим попитом користувалися соболі. Львівський купець Ярош Ведельський лише за один 1588 рік вивіз на експорт 30 тисяч (!) львівських соболиних шкірок, а майстер Дмитро – три тисячі шапок власного виробництва.  

    Першодрукар Федоров

    Надзвичайну роль у розвитку української культури і боротьбі українців за свої права відіграло книгодрукування. У Львові була надрукована перша українська книжка, і зробив це першодрукар Іван Федоров, або як його ще називали у Львові – Федорович.

    Він, найімовірніше, походив з українсько-білоруського пограниччя, а освіту і фах набув у європейських університетах. Опинившись у Москві, Федоров надрукував тут 1564 року першу в Росії книгу «Апостол», але змушений був утікати від московських переслідувань. І вибір його зупинився на Львові  «…все лихе і найгірше з гіршого супроводжувало мене. Але з ласки Божої я до богоспасенного міста, що називається Львів, прийшов. І, помолившись, почав присвячене Богові діло, щоб боговдохновенні догмати поширювати».

    1574 року перша українська книжка побачила світ. Це були Дії і Послання Святих Апостолів. Друкар писав: «Видрукував я цю корисну для душі книгу «Апостол» у славнозвісному місті Львові на славу всемогутньої і живоначальної Трійці, Отця і Сина, і Святого Духа, амінь…»

     Федоров вважався друкарем «книг перед тим небачених», але теж наголошував, що він «занедбане друкування у Львові відновив». Таким чином можна вважати, що ще до нього тут друкувалися книги. Перша книга «Апостол» вийшла накладом 1200 примірників, досить великим як на теперішні часи, а згодом його «Острозька Біблія» мала наклад півтори тисячі примірників.

    Найбільший розквіт Львова

    Вже на початку XVII століття Львів стає найбільшим за кількістю населення містом України, вдвічі більшим від Києва. Відновлюється його торговельна могутність.

    Ґданський купець Мартин Грюневег 1606 року таким чином описав Львів: «Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. Я об’їздив пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привезеного. Вино привозять з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на Ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, на Ринку зустрінеш людей з усіх країн світу в своєму вбранні: козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах, німців, італійців, іспанців – у короткому одязі. Кожен, якою б мовою він не розмовляв, знайде тут і свою мову. Місто віддалене на багато миль від моря, але коли побачиш, як на Ринку при бочках малмазії вирує натовп критян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по корабельному, видається, неначе тут порт відразу за брамами міста».

    Львівський радник Йоган Альнпек писав про тогочасний Львів: «Це місто в достатній кількості постачає цілому польському королівству різні шовкові тканини, килими і пахуче коріння. Тут є все, що тільки потрібно для людського ужитку, до того ж тут незрівнянно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей…»

    Львів вважався найбільшим складом вина у Європі. Вина грецькі, кіпрські, сицилійські, іспанські, які тоді мали збірну назву малмазії, тисячами бочок складувалися на Ринку і в інших місцях. Потім вино розходилося країнами Європи та Сходу. Тогочасний хроніст відзначає, що будь-який львів’янин: купець, лікар, аптекар чи ремісник або гендлює малмазією, або шинкує малмазією.

    Але за часами добрими ідуть часи не дуже вдалі. Наприкінці XVII століття,  особливо на початку XVIII, Львів знову занепадає. Облоги, війни, розвал польської держави і вимоги нової історичної епохи знову на певний час ставлять Львів у розряд міст незначних і маловпливових.

    Облоги Львова

    Серед своїх багатьох історичних досягнень Львів може похвалитися ще й тим, що протягом трьох з половиною століть жоден неприятель не зміг узяти міста. За цей час Львів пережив близько сотні облог.

    Львів пережив облоги від турків, татар, молдаван, козаків і російських військ, коли сили ворогів у десятки, а то й у сотні разів, переважали сили захисників, але все ж нападники не змогли здобути твердині королівського міста.

    Одна з перших відомих львівських облог сталася 1286 року. Татарський хан Телебуга оточив місто і вислав до Львова на переговори про капітуляцію своїх послів. Як розповідає стара львівська легенда, перед тим, як показати місто татарським послам, жінки повикочували на вулиці безліч пустих діжок і поперевертали їх догори дном. Потім повимітали з комірок усі залишки зерна, муки і крупи, які там ще були, і засипали цими рештками вершечки пустих діжок, аби склалося враження, що вони повні. До того ж повипускали з хлівів усю пташину і худобу, яка ще залишилася, котра з криком і вереском бігала вулицями.

    Коли це все побачили татарські посли, вони з сумом розповіли Телебузі, що місто має стільки живності, що легко зможе витримати навіть дуже довготривалу облогу. Розлючений цим повідомленням хан, як пише літописець, ще «два тижні стояв під стінами не воюючи, і людей, які наважились виходити з обложеного міста, роздягав на голо і так відпускав. І багато людей позамерзало, бо люта тоді зима була».

    Козаки Хмельницького під мурами міста

    Однією з найжорстокіших і найконтроверсійніших облог Львова була перша облога Богдана Хмельницького 1648 року.

    До цього часу в інтелектуальних середовищах точиться суперечка, ким же насправді був для Львова Хмельницький: визволителем від польського панування, чи диким загарбником зі Сходу, який хотів сплюндрувати європейське місто і знищити його мешканців.

    Ішов 1648 рік. Визвольна війна українського народу проти польського панування набирала обертів. Польська шляхта щойно зазнала нищівної поразки під Пилявцями. Сила силенна козацького і татарського війська, а також озброєних селян, котрі з’явилися під мурами міста, були рішуче налаштовані сплюндрувати Львів. Деякі татари і козаки навіть привели зі собою по десятку коней, аби навантажити на них омріяну здобич.

    Передміщани тікали за мури міста, жінки з дітьми ховалися у храмах і монастирях, а решта львів’ян, які залишилися у місті, вирішили боронити його до останнього. Козаки і татари палили і грабували околиці Львова. Козаки, використовуючи передміські будівлі, влучно обстрілювали місто, тож аби позбавити неприятеля такої можливості, оборонці вирішили піти на відчайдушний крок –  спалити передмістя. Коли вночі запалали сотні будинків під мурами, здавалося, що люди потрапили до пекла. На ранок на всі чотири боки від міських стін було суцільне згарище. Хмельницький починав розуміти, що легко він узяти Львів не зможе. Не допомогло навіть те, що хтось із передміщан показав козакам водогін, який ішов від Полтви до міста. Його було перекрито, і як згадує хроніст, люди, заховані за міськими мурами, «були вимушені пити воду з нечистотами».

    Хмельницький від облоги перейшов до розсудливої тактики переговорів. Декілька днів Львів гостив послів українського полковника Головацького і татарського обозного Піріс-Агу. Львів’яни обсипали експертів подарунками: срібними шаблями, оздобленими рубінами, золотими пасами і декількома тисячами злотих. Після такого прийому посли, звичайно, доводили Хмельницькому і Тугай-Бею, що місто дуже бідне і не може багато заплатити. Викуп обійшовся Львову у суму, яка була у декілька разів меншою від тої, яку Львів міг заплатити грішми і товарами.

    Ще раз козаки опинилися під мурами міста 1655 року, коли Хмельницький вже з допомогою великого російського війська вдруге так і не зміг здобути Львова.

    Панорама Львова

    Турки, татари та шведи під містом

    1672 року турецький султан Мехмет IV, захопивши все Поділля, доручив своєму васалові Капудан-паші і його союзникові гетьманові Петру Дорошенку взяти Львів.

    Восени цього року найбільша кількість військ за всю його історію – 230 тисяч  – оточила місто. Регулярні польські війська – драгуни, які за наказом короля прибули для оборони, швидко втекли подалі від небезпеки, не вірячи у можливість протистояти такій величезній військовій потузі.

    Практично усі знатні і багаті громадяни залишили місто, але бургомістр Львова – Бартоломей Зиморович привів до присяги решту міщан. Вони поклялися, що в жодному разі не залишать міста і стоятимуть до кінця. Їх було трохи більше однієї тисячі. І сталося диво – маючи перевагу у 230 разів, ворогу все ж не вдалося вдертися до Львова. Капудан-паша погодився на викуп у 80 тисяч талерів, з яких місто могло сплатити лише 5 тисяч. До моменту повної виплати турки взяли десятьох заручників, серед яких було і два українці. Все місто зі сльозами подяки проводжало їх у неволю. До заручників з власного бажання пристав міщанин Яків Нирка. Цілих сім років перебували заручники у турецькій неволі, аж поки місто не виплатило всі гроші, але повернулися додому живими не всі.

    1675 року, через три роки після невдалої облоги міста військами турецького султана, під Львів рушило велике татарське військо. Король Ян III Собєський також поспішив зі своїм військом до Львова, сюди ж прибула і королева Марисенька з усім двором. Вона довго навколішки молилася за порятунок міста у Катедрі та Єзуїтському костелі. І не даремно. За свідченням англійського історика Коннора і французького Сальванді, під Львовом на Лисеницьких полях відбулася така блискавична військова перемога, яка навряд чи була до цього часу відома у світовій історії. Талановитий воєначальник Ян Собєський, маючи всього сім тисяч вояків, наголову розбив майже 50 тисяч добре озброєних татар і турків. Рештки татарського війська з ганьбою втікали додому. А 1695 року гетьман Станіслав Яблоновський остаточно розбив неподалік Львова татар, котрі вже жодного разу після цього не наважувалися з’являтися під мурами міста. 

    Та врешті-решт уперше за багато століть Львів таки був узятий неприятелем, і сталася ця подія 1704 року. Вбраний в мундир рядового вояка 23-річний король Швеції Карл XII на чолі декількох сот своїх вояків досяг того, чого не вдавалося протягом століть зробити сотням тисяч татар, турків, молдаван і козаків.

    Шостого вересня 1704 року серед темної ночі шведи здобули монастир кармелітів босих. Комендант міста Францішек Галецький у цей час солодко спав за декілька десятків метрів від подій у Пороховій вежі. Зачувши галас і постріли, він дав наказ оборонятися, а сам утік на другий кінець міста в Єзуїтський колеґіум.

    Усього декілька сот шведських драгунів під проводом генерала Стенбока, не чекаючи підходу артилерії і піхоти,  вдарили на браму міських укріплень, яка опинилася незамкненою і без охорони. Легко подолавши на мурах опір угорців з найманої королівської піхоти, за декілька хвилин шведи були вже у Ратуші, годинник якої показував восьму ранку. При штурмі міста оборонець на вежі Корнякта пострілом збив капелюха з голови шведського короля. Але втіха від цього була невелика –  Львів уперше за майже чотириста років був узятий ворогом, що стало передвісником початку нових, не зовсім сприятливих, для Львова часів.

    Панорама Львова

    Перехід під владу Австрії

    Загальна криза Польської держави у XVIII столітті не могла не відбитися на становищі Львова. Постійні облоги, часті епідемії та пожежі призвели до значного зменшення населення міста.

    Остаточна втрата панівного становища великого торговельного міста, що стояло на перетині важливих стратегічних шляхів, призвела Львів до фактичної руїни. Польща як держава настільки ослабла, що три могутні європейські країни – Австрія,  Прусія і Росія вирішили просто поділити її територію між собою. У вересні 1772 року війська Австрійської імперії вступили до Львова, місто на півтори століття потрапило під владу однієї з європейських потуг.

    Реформи нової влади призвели до позитивних змін у державному строї, освіті та культурі. Імператор Йосиф II, дотримуючись засад освіченого абсолютизму, провів церковну реформу. Усі львівські монастирі, які не змогли реально довести, що плідно займаються освітньою, соціальною, медичною чи харитативною діяльністю, були зліквідовані. У їхніх приміщеннях розмістили казарми, шпиталі, в’язниці, заклади освіти. Під час йосифінської реформи було знищено ряд українських храмів старої частини міста Підзамча.

    1777 року розпочалася ліквідація міських оборонних мурів, які вже давно відіграли свою історичну роль. Місто розширювалося, зводились нові будівлі, облаштовувалися нові вулиці і площі. У кінці XVIII – у першій половині XIX століття у житловому та цивільному будівництві запановує архітектурний стиль класицизму.

    За час панування Австрійської імперії у Львові потужно вирувало культурне життя. Було збудовано два театри європейського значення: Скарбківський (ім. М. Заньковецької) і Великий міський (Опери та балету), реорганізовано університет; у місті розвивалася видавнича справа. 1870 року Львів одержав місцеве самоврядування. Місто стало цілковито європейським. Австрійський журналіст, відвідавши Львів, не знайшов тут жодної відмінності з великим містами Європи: ті ж будинки, ті ж крамниці і кав’ярні, той самий уклад життя, побуту,  ті  ж традиції. У австрійському Львові народжувалися технічні і наукові винаходи, впроваджувалися передові на той час технології. Тут започаткували одне з перших в імперії газове, а згодом і електричне освітлення вулиць, автомобільний транспорт, телефонний зв’язок. 1894 року у Львові вперше побіг по рейках електричний трамвай, задовго до того, як це сталося у Відні. Згодом тут збудували найкращий в імперії залізничний вокзал.     

    Утім, незважаючи на лібералізацію політичного і суспільного життя під скіпетром Габсбургів, українці й далі виборювали свою духовну і політичну свободу. Передові молоді вчені Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький 1837 року видали збірку «Русалка Дністрова», написану мовою простого народу. Це було сміливим викликом і виступом проти національного гноблення українців. Книгу заборонили цензори, майже увесь її наклад знищили, а проти авторів розпочалися переслідування. Під час Весни народів 1848 року Головна Руська рада у Львові проголосила про відродження і соборність українського народу. У цілому відносно ліберальна політика Австрійської імперії не без домішку одвічного принципу divide et impera (поділяй і володарюй) усе ж сприяла тому збереженню української ідентичності, якого не зазнав жоден з інших регіонів України під пануванням різних влад у різні часи.

    Виставка крайова1894р. Виставка крайова 1894р.

    Повернення до Польщі

    Після першої світової війни, після поразки у ній Австро-Угорської імперії Львів волею європейських держав-переможців знову потрапив під панування Польщі.

    Листопадовий (1918 року) виступ українців за незалежність, утворення Західноукраїнської Народної республіки, об’єднання з Великою Україною, хоча у підсумку таки закінчились поразкою, все ж заклали підвалини української незалежності  й соборності. Панування польського авторитарного режиму у Львові у 1919-1939 роках посилювало спротив українців, консолідувало їх у боротьбі за свої права.

    На зміну «золотому вікові» австрійської сецесії початку XX століття у місцевому будівництві прийшов прагматичний і строгий конструктивізм. Територіально Львів значно розширився за рахунок ряду приміських районів. Якщо населення Львова у 1910 році складало 210 тисяч, то напередодні Другої світової війни вже понад 300 тисяч.

    Під владою радянського тоталітаризму

    У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії. 

    Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір.
    Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності.

    Забудова в радянські часи

    Часи української незалежності

    Львів, який є незаперечною столицею української культури, духовності і національної ідентичності, завжди відігравав чільну роль у розвитку процесів демократії та здобуття української незалежності.

    Усі державотворчі процеси становлення і утвердження української незалежності ініціювалися зі Львова. Тут відбувалися перші масові акції на підтримку незалежності, учасників, яких переслідували і били спецзагони міліції.

    17 вересня 1989 року у Львові відбулася найбільша на той час стотисячна демонстрація за відродження української незалежності і Греко-Католицької Церкви.  Живий ланцюг соборності між Львовом і Києвом 21 січня 1990 року, коли одночасно взялися за руки мільйони українців, став віхою на шляху відновлення української держави. 3 квітня 1990 року над львівською Ратушею замайорів синьо-жовтий державний стяг. На святкування ухвалення Акта про державну незалежність України 24 серпня 1991 року наступного дня на вулиці міста вийшли сотні тисяч львівян.

    У 1999 році Львів виступив своєрідною столицею Центрально-Східної Європи. Він став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев’ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.

    Львів завжди був і є детонатором націотворчих і демократичних процесів в українській державі. Наше місто стало головним оплотом Помаранчевої революції листопада-грудня 2004 року, коли про Україну заговорив увесь світ. 70% усіх львів’ян брали участь у акціях відстоювання демократії у Львові і щотретій львів’янин побував на Майдані Незалежності у Києві. Восени 2006 року Львів урочисто святкував своє 750-річчя.

    Львів у UNESCO

    Краса та історія міста чарує туристів з усього світу, і тому, на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини ЮНЕСКО.

    ЮНЕСКО подала наступні причини внесення Львова до Світової спадщини та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:
    Критерій А: Завдяки своєму міському середовищу і архітектурі Львів є особливим прикладом поєднання архітектурних і мистецьких традицій Східної Європі та традицій Італії і Німеччини;
    Критерій Б: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.
    Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.

    ЮНЕСКО подала наступні причини внесення Львова до Світової спадщини та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:

    Критерій А: Завдяки своєму міському середовищу і архітектурі Львів є особливим прикладом поєднання архітектурних і мистецьких традицій Східної Європі та традицій Італії і Німеччини;

    Критерій Б: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.

    Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.

    У Львові розміщено найбільше пам'яток історії та архітектури в Україні - 2500. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь і з заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, починаючи від ХII ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (XVXIX ст.), вулиць Вірменської (XIVXIX ст.) та Руської, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVIXVII ст.) , Святоюрського (ХVII ст.) та Вірменського (XIVXVIII ст.) соборів; Домініканського костелу (ХVIII ст.) 

    Львів у UNESCO

    Культурна столиця

    Досягнення міста у культурному життя було високо оцінено і 8 квітня 2009 року Львів визнано культурною столицею України. На основі експертних досліджень Державної служби туризму і курортів та «Ради з питань туризму і курортів» Львову присвоєно статус культурної столиці України.

    Місто здавна відоме як осередок художньої творчості; літературного, музичного і театрального мистецтва. Культурне багатство Львова представляють його театри; концертні зали; творчі здобутки минулого зберігають близько 50 державних, громадських та приватних музеїв; в місті проводяться чисельні культурні імпрези та мистецькі заходи, функціонує більше 100 храмів різних конфесій та спостерігається велика зацікавленість Львовом з боку туристів. За останні два роки їх потік у місто збільшився на 40% і зараз становить понад 1 мільйон осіб щорічно.

    Серед іноземців, які найбільше відвідують Львів – туристи з Польщі, Німеччини, Австрії, Білорусі, США, Росії.

    Місто відоме як осередок художнього, літературного, музичного та театрального мистецтва. Сьогодні незаперечним свідченням культурного багатства міста є велика кількість театрів, концертних залів, творчих об'єднань, а також проведення тут численних мистецьких заходів. Храми, фрески, живопис, традиції, свята, фестивалі – це спадок минулого та витвір сучасного генія, який можна відчути лише у Львові.

    Завдяки насиченій культурній програмі, розвиненій інфраструктурі (наразі у Львові налічується більше 8000 місць лише в готелях; працюють більше 700 закладів харчування; є вільні WiFi зони в центрі міста; існує гарне сполучення з багатьма країнами світу завдяки авіарейсам (Lufthansa, Austrian Airlines, LOT, CarpatAir, low-cost-перевізник Wizzair). Львів має найбільший туристичний потенціал в Україні.

    Сприяє цьому і наявність кадрів для забезпечення попиту в культурній та туристичній сфері – 23 вищих навчальних заклади, серед яких 7 мають таке спрямування.

    На кожний міський фестиваль, згідно зі статистичними даними, приїжджають близько 10 тисяч туристів.

    Підтвердження великого потенціалу розвитку є дослідження міжнародної консалтингової компанії Monitor Group, що розробляє стратегію конкурентноздатності Львова. Згідно з цим дослідженням, туризм та IT-сектор є двома найбільш привабливими кластерами розвитку у Львові.

    Окрім того, згідно останніх даних (рейтингу відомої аудиторської компанії KPMG), Львів є одним із 30 найбільш привабливіших міст світу для розвитку ІТ-технологій. Портал Global Services , відомий в індустрії аутсорсингу як сайт найсвіжіших новин та останніх досліджень на тему ІТ та бізнес-послуг, в грудні 2011 р. опублікував статтю, яка відзначає Львів одним із найперспективніших міст для аутсорсингу.

    fDi Intelligence (структурний підрозділ Financial Times Ltd) вніс Львів у десятку кращих Європейських міст та регіонів майбутнього 2012/2013 рр. у наступних категоріях: "Найбільша економічна ефективність ведення бізнесу" та "Найкраща стратегія залучення прямих іноземних інвестицій" серед найбільших європейських міст.

    Львів Інфографіка Внесок туризму інфографіка

    Досягнення Львова

    Вперше у Львові

    Місто Львів було завжди найцивілізованішим європейським містом в Україні, яке деколи крокувало навіть попереду самої Європи. Львів завжди був передовим містом, яке прагнуло до розвитку, прагнуло бути найкращим. І сьогодні Львів не забуває про свої славетні досягнення минулого, і старається здобувати усе нові і нові.

    • Кінець XIII – початок XIV століття – Львів є столицею Руського королівства, землі якого простягалися від Польщі до Лівобережної України і від Білорусі до Чорного моря.
    • 1287 – князь Лев провів перший в Україні перепис населення. Галицько-Волинський літопис засвідчує, що «по відході Телебуги і Ногая князь Лев полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки потрапило до неволі, скільки було вбито і скільки волею Божою померло – дванадцять із половиною тисяч»
    • XIV – 30-і роки XIX століття - Львів - найбільше місто в Україні, у XVI-XVII століттях його населення удвічі перевищує населення Києва.
    • Панорама
    • 1341 – у Львові відлито  найстаріший дзвін в Україні, який знаходиться у церкві Св. Юра.
    • 1375 - згадується львівський шпиталь “Святого Духа” - найстаріший в Україні шпиталь у класичному розумінні цього слова.
    • 1387 - 1704 - протягом 317 років  мешканці Львова, витримавши близько сотні  ворожих облог, не дозволили жодному загарбникові ступити на територію міста - показник небачений для більшості із середньовічних європейських міст.
    • 1407 - згадується львівський водогін, яким до середмістя надходила вода з джерел, розташованих за межами міста – це був початок цивілізованого водопостачання.
    • 1490 - вперше в Україні на львівській ратуші встановлено годинник з мелодійним боєм.
    • др. пол. 16 ст. - засновано найстаріший парк в Україні - Єзуїтський (тепер парк ім. І. Франка), який одночасно є і найстарішим муніципальним парком у Східній Європі (з 1855 року).
    •  Парк ім. І. Франка
    • 1555 – указ про збереження і культивування клепарівських черех – унікального гібриду вишні і черешні, який виведено тільки у Львові. У європейській помологічній літературі відомі як Kleparover Suss-Weichsel (у Німеччині) і Griotte de Kleparow  у Франції.
    • 1574 - Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу - “Апостол”.
    • апостол Федор
    • 1585 - засновано друкарню Успенського братства - найстарішу безперервно діючу до цього дня типографію у Східній Європі.
    • 1586 - видано Статут школи Успенського братства - найстарішу педагогічну пам’ятку на пострадянських теренах.
    • 1629 - італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка, яка регулярно доставляла листи для мешканців міста з усіх куточків Європи.
    • перша пошта Львів
    • 40-50-і роки XVII століття – львів’янин Михайло Боїм склав перший для Європи у XVII столітті опис Південно-Східної Африки, виготовив перший європейський атлас Китаю, видав першу в Європі книгу про рослинність Китаю, познайомив європейців з голковколюванням і був першим, хто привіз до Європи плоди ківі.                   
    • 1661 – заснування першого в Україні і Росії університету – Єзуїтської академії.
    • Корпус Єзуїтської колегії
    • поч. 18 ст. - у Львові встановлено пам’ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському  - перший пам’ятник в Україні.
    • пам’ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському
    • 1707 -  у Львові видано “Ірмологіон” – перші друковані ноти в Україні.
    • 1715 – у Львові засновано першу в Україні пивоварню.
    • перша пивоварня
    • 1749 – вийшло декілька номерів першої в Україні газети ( “Kurier Lwowski”).
    • 1776 – почала виходити  газета “Gаzette de Leopol” (тижневик) – перша регулярна газета в Україні.
    • 1811 - вийшла найстаріша з існуючих зараз в Україні газет і найстаріша з існуючих зараз у світі польських газет - “Gazeta Lwowska”.
    • 1848 – вийшла перша в історії українська газета “Зоря Галицька”.
    • 1771 – орден Єзуїтів у Львові заснував першу в Україні астрономічну обсерваторію.
    • 1773 - У Львові засновано перший на українських землях заклад освіти медичного профілю – Медичну Колегію.
    • 1776 - у Львові створено перший в Україні постійно діючий міський театр.
    • 1782 - засновано горілчану фабрику Бачевського, яка на початку 20 століття виробляла найкращий в Європі лікер - “Likіer Baczewskiego”.
    • 1784 - у Львові запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря у балоні, усього через дев’ять місяців після кулі братів Монгольф’є, пальним для якої служила солома.
    • повітряна куля
    • 1784 - у приміщенні монастиря Бернардинів було засновано Архів давніх актів, нині - Центральний державний історичний архів у Львові - один з найбагатших архівів Європи.
    • 1785 - у Львові засновано найстаріший в Україні готель - “Під римським цезарем”.
    • 1786 – у Львові засновано першу в Україні музичну академію.
    • 1786 - засновано Личаківський цвинтар, один з найкрасивіших в Європі.
    • Личаківський цвинтар
    • На початку XIX століття Львівський університет був одним з найбільших у Європі (1822 року він налічував 1304 студенти, у той час як, наприклад, Берлінський університет 1820 року налічував 910 студентів, університет у Галле – 795 студентів.)
    • 1835 - започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут - багатомісний кінний екіпаж сполучав середмістя  Львова з Винниками.
    • 1835 - 1900 - Львів виявився унікальним європейським містом, яке кардинально  змінило своє ландшафтне обличчя: було зрізано Княжу або Лису гору (Mons Calvus), насипано до висоти 413 м над рівнем моря штучну гору (Kopiec Unji Lubelskiej), пущено під землю ріку Полтву; таким чином місто отримало одну з найдосконаліших каналізаційних систем у Європі.
    • каналізаційна система Львова
    • 1836 - у Львові народився Леопольд Захер-Мазох, один з найславетніших європейських і світових  письменників. Наклад його творів, виданих в Європі до кінця 19 століття, у декілька разів перевищував наклади творів Шевченка, Міцкевича, Пушкіна, Достоєвського і Толстого разом узятих.
    •  Леопольд Захер-Мазох
    • 1840 серпень - перша в Україні і в країнах колишнього СРСР демонстрація феміністок у центрі Львова, одна з них курила цигарку.
    • 1842 - завершено будівництво театру Скарбка (тепер ім. Марії Заньковецької) – найбільшого на той час у Європі за площею забудови (7.278 кв. м) і третього  за кількістю глядацьких місць (1460)  після міланського “Ля Скала” і дрезденського “Гофтеатер”.
    • театр ім. Заньковецької
    • 1844 – заснування у Львові цісарсько-королівської Технічної академії – найстарішого в Україні технічного університету. 
    • 1845 – у Львові вперше в Європі відкрито спеціалізовану дитячу лікарню Святої Софії.
    • 1848 – у Львові створено першу українську політичну організацію – Головну Руську Раду
    • 1853 – у Львові в аптеці “Під золотою зіркою” фармацевтами Йоганом Зегом та Іґнаци Лукасевичем винайдено першу у світі гасову (нафтову) лампу.
    • винайдення першої гасової лампи
    • 1853 – у Львові вийшов перший український часопис для жінок “Лада”.  
    • 1858 – у Львові започатковано перше в Україні газове освітлення вулиць
    • газове освітлення вулиць

     

    • 1861 - збудовано першу в Україні залізницю Львів - Перемишль
    • перша в Україні залізниця
    • 1862 - у Львові засновано “Політехнічне товариство” - одне з найперших у світі авіаційних товариств.
    • 1864 – у Львові засновано перший  український професійний театр.
    • 1866 - у Львові створено перше в Україні спортивне товариство “Сокіл”.
    • 1873 - заснування у Львові одного з найстаріших в Європі Природничого музею.
    • 1874 - у Львові створено першу українську середню школу (гімназію).
    • 1874 - у Львові створено міський промисловий музей (тепер Музей етнографії та художнього промислу) - один із найбільших спеціалізованих етнографічних музеїв Європи, найбагатшу художню скарбницю декоративного ужиткового мистецтва України. Тут знаходиться найбільша і найцінніша в Україні колекція годинників.
    • 1879 - засновано парк Кілінського (тепер Стрийський парк), який на поч. 20 століття був визнаний одним з найкрасивіших парків Європи.
    •  Стрийський парк
    • 1880 травень – у Львові вперше в Україні запрацював кінний трамвай.
    • Кінний трамвай Львів
    • 1882-1883 - створення у Львові першого в Україні Інституту географії.
    • 1883 - у Львові започатковано перший в Україні міський телефонний зв’язок.
    • 1884 - у Львові засновано “Акціонерне аеронавтичне товариство”, яке випускало німецькою та польською мовами одну з перших у світі спеціалізовану газету “Аеронавт”.
    • 1890 - створення у Львові Русько-української радикальної партії (РУРП) - першої української легальної політичної партії європейського типу і першої в Європі селянської партії соціального спрямування.
    • 1893 - вперше в Україні заснована у Львові кінна станція швидкої допомоги.
    • 1894 – у Львові запущено в дію електричний трамвай, один із найперших в Україні і в Європі.
    •  електричний трамвай
    • 1894 липня 14 – у Львові відбувся перший в українській історії футбольний матч між командами Львова і Кракова.
    • 1895 - у Львові вперше в Україні названо вулицю ім’ям Тараса Шевченка.
    • кін. 19 ст. - на вулиці Театральній вперше в Україні для освітлення вулиці було використано люмінесцентні лампи.
    • поч. 20 ст. - Львів був єдиним містом у світі, де містились резиденції трьох католицьких архієпископів: римо-католицького, греко-католицького і вірмено-католицького.
    • 1900 - за проектом архітектора Зиґмунта Ґорголевського збудовано Львівський оперний театр - один з найгарніших у Європі
    • оперний театр
    • 1905 - створення у Львові першого Українського національного музею.
    • 1905  -  у Львові відбулася перша Всеукраїнська мистецька виставка.
    • 1905 січня 15 – у Львові відбувся перший в Україні матч з канадського хокею.
    • 1906 – у Львові під керівництвом Івана Боберського створено перший футбольний клуб, який захищав синьо-жовті кольори. 
    • 1907 - створено у Львові галерею європейського мистецтва (тепер Львівська галерея мистецтв) - найбільший художній музей в Україні, в якому зібрано понад 50 тисяч творів мистецтва.
    • 1909 – у Львові відбувся перший в історії України хокейний матч за міжнародними правилами.
    • 1910 – Львівська Політехніка стала другим після Сорбонського університету в Парижі науковим закладом, де було відкрито авіаційну кафедру.
    • Початок XX століття – Львів став місцем, де вперше на Українських землях відбулися змагання з ігрових видів спорту з м’ячем: волейболу, гандболу, баскетболу, регбі, тут також пройшли перші змагання на роликових ковзанах, велосипедах, мопедах, мотоциклах, автомобілях.
    • 1910-роки – зароджується українська національна авіаційна школа, одним із найактивніших її ініціаторів був син Івана Франка Петро.
    • 20-і – 30-і роки 20 століття – Львів – одне з найзеленіших міст Європи за кількістю парків і садів на один квадратний кілометр площі.
    • 1928 - професор Львівського університету Рудольф Вайґль вперше у світі винайшов вакцину проти висипного тифу.
    • 1929 - у Львові організована перша в Україні хокейна (з шайбою) команда СТ “Україна”, воротар якої М. Скрипій одним з перших у світі застосував захисну воротарську маску, переробивши її з польської солдатської каски.
    • 1931 – у залі засідань львівської Ратуші було засновано Міжнародну федерацію стрільби з лука (FITA) і того ж року у Львові провели перший чемпіонат світу зі стрільби з лука за сучасними правилами.  
    • 30-і роки XX століття – львівська планерська школа визнана однією із найкращих у світі.
    • 1932 – виготовлено в Чехії і встановлено в костелі Марії Магдалини найбільший в Україні орган.
    • 1951 травень – Львівський автобусний завод випустив перші в Україні автобуси.
    • перші автобуси
    • 1957 – на заводі кінескопів створили перший у світі кінескоп з кутом електронного відхилення 110 градусів. За розробку цього кінескопа на Всесвітній виставці у Брюсселі підприємству присудили найвищу премію – “Гран-прі”.
    • 60 - 70-і роки 20 ст. - у Львові вироблялися найкращі за якістю в СРСР пиво, цукерки “Світоч”, автобуси і телевізори.
    • 1971 - засновано скансен “ Шевченківський гай”, в якому розташовано шість дерев’яних храмів. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу.
    • 1975 - у Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який включав у себе всю територію середньовічного ядра міста.
    • 1981 - у будівлі Міського арсеналу засновано єдиний в Україні та колишньому СРСР музей зброї.
    • 60 - 80-і роки 20 ст. - у Львові та області при населенні 0,8% від загального населення СРСР знаходилось більше 10% усіх  діючих культових споруд, таким чином Львівщина була найбільш релігійним регіоном імперії.
    • культові споруди
    • 1991 - 2001 - у Львові і на Львівщині було збудовано найбільшу кількість церков в Україні - 280.
    • 1999 травня 14-15 - Львів став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев’ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
    • 2001 червня 27 - у Львові відбулася акція за участі найбільшої кількості людей в історії України: на Літургії у візантійському обряді, яку проводив Папа Римський Іван Павло Другий на львівському іподромі, були присутніми близько півтора мільйона осіб.  Також у Львові відбулися перші найбільші демонстрації в новітній історії України - 17 вересня 1989 року в день 50-ї річниці вступу радянських військ на територію Західної України  і 30 травня 2000 року в день похорону композитора Ігоря Білозора на вулиці Львова вийшло більше ста тисяч людей.    
    • 2001 – верховний єпископ УГКЦ Любомир Гузар був удостоєний Папою Іваном-Павлом II кардинальської гідності. Таким чином Львів став другим у світі після Рима містом, в якому посіли кафедри одразу два кардинали. 
    • 2002 червня 29 – у Львові відкрито перший на пострадянських теренах і перший, заснований УГКЦ, Український Католицький Університет.  
    • 2004 листопад-грудень – найвагоміший внесок Львова в українську Помаранчеву революцію.
    • 2009, 8 квітня - Львів визнано культурною столицею України. На основі експертних досліджень Державної служби туризму і курортів та «Ради з питань туризму і курортів» Львову присвоєно статус культурної столиці України.
    • 2011 - fDi Intelligence (структурний підрозділ Financial Times Ltd) вніс Львів у десятку кращих Європейських міст та регіонів майбутнього 2012/2013 рр. у наступних категоріях: "Найбільша економічна ефективність ведення бізнесу" та "Найкраща стратегія залучення прямих іноземних інвестицій" серед найбільших європейських міст.
    • 2012, червень - Львів в числі приймаючих міст фінальної частини Євро 2012. У Львові відбуваються три матчі за участю збірних Німеччини, Данії та Португалії.

    Міський голова

    Садовий Андрій Іванович

    міський голова Львова

    народився 19 серпня 1968 року у Львові. Громадянин України.

     

    Освіта та служба в армії

    У 1987р. закінчив Львівський технікум радіоелектроніки.

    1987-1989 роки - служба в армії.

    В подальшому отримав три вищі освіти. Закінчив Державний Університет "Львівська політехніка", здобувши у 1995р. кваліфікацію інженера електронної техніки, а у 1997р. - кваліфікацію економіста за спеціальністю "Фінанси і кредит". У 1999р. закінчив Академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістра державного управління.

     

    Робота

    Трудову діяльність розпочав у 1989 році, працюючи регулювальником радіоелектронної апаратури Виробничого об'єднання "Львівприлад".

    1992-1995 роки - заступник директора Львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді.

    1997-2005 роки - голова Ради, голова Правління ВАТ "Південьзахіделектромережбуд".

    2002-2006 роки - голова Ради ЗАТ "Телерадіокомпанія Люкс".

    2002-2003 роки - директор Інституту розвитку міста.

    З 2005 року - Лідер громадського об'єднання "Самопоміч".

     

    Громадська діяльність

    Громадською діяльністю Андрій Садовий займається, починаючи з 1997 року. Є засновником і Головою Правління громадської організації "Інститут розвитку міста", Головою наглядової Ради культурно-мистецького Фонду ім. Митрополита Андрея Шептицького УГКЦ (2000-2002 роки), членом українсько-польської Капітули поєднання.

    Протягом 1998-2002 років був депутатом та головою комісії економічної політики Львівської міської ради.

    У 2004 році ініціював створення громадського об'єднання "Самопоміч".

    26 березня 2006 року обраний на посаду міського голови Львова.

    У 2010 році вдруге обраний на посаду міського голови Львова.

    Позапартійний.

     

    Сім’я

    Одружений. Дружина - Катерина Кіт-Садова (мистецтвознавець). Виховують п'ятьох синів – Івана, Тадея, Михайла, Йосипа та Антонія.

     

    Життєве гасло:

    «В єдності – сила!»

    ТОП-10 речей, які ми здобули завдяки ЄВРО 2012

    1

    100 Км доріг

    Напевно, найбільш відчутна зміна для всіх львів’ян. За останні 5 років у Львові відремонтували доріг в десятки разів більше ніж за всі 20 років Незалежності.

    Що буде після євро?

    Планку, яку взяла міська влада, тепер опускати не пасує. Відтак, відразу після проведення євро місто планує продовжити ремонт Городоцької та Личаківської, Богдана Хмельницького та ряд дрібніших вулиць.

    2

    Відкриття європейського скарбу

    Львів — останній невідкритий скарб Європи. Так говорять про наше місто ті, хто відвідує його вперше. Євро 2012 — це стимул потужної реклами міста у світі. Це наш шанс розповісти про себе світу, про нашу культурну та духовну спадщину, про наші традиції. Увага до міста вже дала свої результати — якщо на 2007 рік Львів щорічно відвідувало до 200 тис подорожуючих, то на кінець 2011 року цей показник сягає майже мільйона.

    Що буде після євро? Завдяки увазі змі, vip-гостей та й звичайних вболівальників, про Львів у світі дізнаються сотні мільйонів. Це дуже потужний імпульс для розвитку економіки міста, для появи нових робочих місць та виходу Львова у вищу лігу туристичних напрямків.

    3

    10тис.робочих місць

    Євро 2012 стало хоч і не головним та все ж вагомим рушієм для розвитку туризму. За останні роки в туристичному, готельному та ресторанному бізнес ах з’явилось понад 10 тисяч нових робочих місць. Здебільшого, їх заповнили молоді люди, які відзначаються енергійністю та знаннями іноземних мов.

    Що буде після ЄВРО?

    Екперти прогнозують і подальший ріст кількості робочих місць у Львові в цій галузі. Щоправда і вимоги зростатимуть. Вже незабаром знайти добру роботу в туристичній галузі без, скажімо,знання англійської буде важко.

    4

    Понад 100 великих автобусів

    Для забезпечення найважливішої буденної потреби кожного львів’янина — послуг громадського транспорту, закуплено більше 100 нових автобусів, в яких зручно їздити.

    Що буде після ЄВРО?

    Незабаром на львів’ян чекає нова корисна послуга – електронний квиток, який дозволить економити при пересадках та дуже зручний у користуванні.

    5

    Новий аеропорт

    Новий аеропорт «Львів» імені Данила Галицького — найбільший в Західній Україні за пасажиропотоком та маршрутною мережею. Це транспортне серце регіону, візитна картка Галичини. Новий модерний комплекс — це перше з чим стикатимуться гості всієї Західної України. Це нова гавань, що робить наше місто доступним та успішним.

    Що буде після євро?

     Адміністрація летовища активно попрацювала над залученням нових ліній, особливо дешевих (т. Зв. — Лоукостів). Сьогодні в світі подорожувати літаками інколи дешевше ніж потягом. Відтак, новий аеропорт став нашими воротами для недорогих подорожей світом.

    6

    Стадіон: від футболу до концертів

    «Арена Львів» — це одне з найбільших будівництв громадського призначення у Львові за останні 40-50 років. Стадіон вміщає 34 915 осіб. До слова, поважні представники УЄФА охрестити «Арену Львів» одним з найкомфортніших та найбезпечніших стадіонів.

    Що буде після ЄВРО?

    Тут львів’яни не лише зможуть вболівати за улюблені команди, а й відвідати концерт чи конференцію. Львів матиме якісний майданчик для цікавих масштабних подій. Стадіон належить державному підприємству, тож міськомубюджету не доведеться витрачати кошти на його утримання.

    7

    Якісні посуги

    Новий рівень сервісу — це завдання, яке було поставлене перед програмою «Привітне місто». Офіціанти, таксисти,продавці, водії та інші брали участь у масштабних безкоштовних навчаннях для працівників сфери обслуговування. Найбільш успішні заклади отримали відзнаки «Привітне місто», які є гарантією якості послуг.

    Що буде після ЄВРО?

    Львівяни мають стати головними користувачами якісних послуг та привітного ставлення. Масовий приїзд туристів лише підштовхне нас до покращення і стане тестом

    8

    Львів сучасний

    Сучасні вимоги до сучасних міст дуже динамічні. За розвитком технологій треба встигати. Євро-2012 принесло містубезкоштовний інтернет в аеропорту, на вокзалі, це стало ледь не обов’язковим атрибутом в кав’ярнях. Така послуга стала доступною навіть у деяких таксі, чим можуть похвалитись далеко не всі міста Європи. Крім цього, Львів – першемісто України, яке можна побачити у 3-вимірному просторі в Інтернеті.

    Що буде після ЄВРО?

    Всі напрацювання, які були до ЄВРО — нам залишаються в користування. Безкоштовним інтернетом користуватиметесь ви, а туристичними сайтами нашігості. Тепер головне не зменшувати обертів, адже ліквідовувати технологічне відставання значно складніше ніж підтримувати лідерство.

    9

    Активна молодь

    Проведення ЄВРО у Львові стало стимулом для молоді вчити англійськумову. А знання мови – це змога познайомитися з відомими людьми, високооплачувана робота у європейських компаніях (які все активніше приходять до Львова), це можливість подорожувати. Молодь все частіше розуміє,що можливості для розвитку є. І вони не обов’язково за кордоном. Однак треба вчитись та розвиватись. Доля усміхається активним!

    Що буде після ЄВРО?

    940 молодих людей у Львові – волонтери ЄВРО. Ці люди – отримають нейомовірний досвід менеджменту, європейських стандартів гостинності. Вони розвиватимуть наше місто і є великим кадровим потенціалом.

    10

    Культура: від вуличних музик до світових зірок

    Відтоді, як Львовом почала цікавитися Європа, у Львові все активніше почала розвиватися культура. Починаючи від вуличних музик, фестивалів просто неба до світових зірок. Скажімо, за тиждень до Євро 2012 у Львові вже вдруге пройде фестиваль «Альфа джаз фест», який починає набувати репутації одного з найпотужніших за рівнем виконавців джазових фестивалів Європи.

    Що буде після ЄВРО?

    Міста в світі конкурують культурними подіями. Хто зможе запропонувати найцікавішу культурну імпрезу, той має увагу медіа, туристів і задоволених мешканців. Львів має при цьому перевагу самого міста – живих декорацій для культури найвищого гатунку.