Повна афіша вистав та можливість купити квитки на квітень та травень 2024 року у Театр ім. Лесі Українки
Сто перших слів
24 квітня 18:00
Що ловиться в твоїй річці? Пічкур, карасик, бубир? Чим вистелена твоя вулиця? Асфальтом, бруківкою, піском, смолою? Яку мову ти вчив/-ла у школі? В якому морі вперше намочив/-ла ноги?
Ця вистава - (не) випадкова нагода пригадати це і багато іншого та поділитись скарбами своєї пам’яті.
Ця вистава - зворушлива мандрівка країною, театром. Мандрівка, що приведе додому, як і кожна щаслива мандрівка.
Ця вистава про тебе і про нас, і те, якою вона станеться, залежить від тебе і тих, хто навколо тебе. Одним словом, все як у житті - саме нічого не зробиться.
Сто слів - мало, аби стати своїми, але цілком достатньо, аби не бути чужими.
146 зірок, видимих неозброєним оком
25 квітня 18:00
146 зірок, видимих неозброєним оком постдокументальний мюзикл. «Сакральна» норма, якій ми з усіх сил стараємось відповідати, все більше нагадує прокрустове ложе, що не вміщає найціннішого. Натомість воно переповнене страхами, найбільший з яких – страх бути собою. Чому ми так сильно хочемо втиснутись в шпарину норми, безжально обрізаючи частини, що не вміщаються? Іван Павло ІІ натякав свого часу: в декалог не увійшла одна важлива теза – не бійся. Усі ми – Інші. Більшості не існує. Зірки засвічуються, бо відбувається термоядерний синтез. І не важливо, що люди думають з цього приводу. А коли ви дивитесь на зоряне небо, куди показує ваш моральний компас?
Top Girls
26 квітня 18:00
Дивна-Маленька-Жінка: сидить в халабуді і розповідає подрузі, що хоче вбити матір. (спойлер -- не вбиває). Прагматична-Доросла-Жінка: п’є першу каву в офісі і розповідає колезі про побачення на вихідних (спойлер -- невдале). Тривожна-Маленька-Жінка: переживає, що всі вважають її маму хвойдою (спойлер -- ми так і не дізнаємось, чи це правда). Занадто-Скромна-Доросла-Жінка: йде з роботи, аби всі зрозуміли, скільки всього вона робила, і пошкодували, що не цінували її (спойлер -- не зрозуміли). Жінка-Яка-Багато-Досягла: повертається туди, де все почалось. Розуміє, чому все сталось саме так, усіх пробачить, усіх полюбить (спойлер -- усіх, крім себе) Випаде дощ. Буде чути, як він заспокійливо шумить. Повітря стане прозорішим, а ландшафт - свіжішим. Заговорить безіменний соляний стовп десь на узбережжі Мертвого моря, і ми нарешті дізнаємось, у чому полягає “жіноче щастя”. “Жінки, діти й божевільні не можуть бути Папою"
Один день
27 квітня 18:00
Усі знають, найважча боротьба - з самим собою. Що ти протиставиш своєму страху, своїй злості, своїй хворобі, своєму сорому? Ніна озброюється мрією. Про свіжу випічку з донецьких пекарень, про гуляння Донбас-ареною, про запах Кальміуса. Вона переконана, що все найкраще і найгірше у її життя вже сталось. Вона рутинно перегортає календар. Ще один день - Всесвітній день інформаційної архітектури, Міжнародний День барменів, День єднання України, День святого Власа, іменини у Дмитра, Федора, Захара, Всеволода, Гаврила.
Леся.Їсторія
28 квітня 18:00
Якою ми знаємо Лесю Українку? Хворобливою і слабосилою дівчиною, яка сміялась крізь сльози? Авторкою «Лісової Пісні» і вірша «Contra Spem Spero»? Жінкою із купюри чи жінкою із портрету у рушниках? А якщо ми скажемо, що Леся Українка була бунтівною і феміністичною? Що протистояла російському колоніалізму, зовсім не була «подругою пролетарів» та боролась за українську ідентичність. Що Леся Українка була стильною, мандрувала європейськими столицями та відвідувала найбільші європейські театри. Що Леся була політичною активісткою, донатила для збереження і дослідження культурної спадщини та товаришувала з богемою свого часу. Ця жінка творила самобутню історію - Її історію.Тому ми створили виставу про Лесю Українку і те, чого ви не знали про Неї раніше, щоб зокрема дізнатися більше про нас самих.
Уявні маршрути Львовом
1 травня 18:00
Уявіть Львів минулого, сьогодення і майбутнього на піщаній поверхні: як пропливає історія міста та його мешканців між берегами Полтви?
Що історія невидимої ріки може розповісти про нас з вами; які міфи/історії ми пов'язуємо з нею та з тим, що приховано від очей? І, врешті-решт, куди виведуть нас її підземні водні потоки?
Уявні маршрути Львовом - це інтимний перформанс, який через гру у піску досліджує перетини львівських історій та урбаністичних асоціацій. Річковий пісок Полтви та óбрази на ньому стануть відправними точками у фантазійній подорожі учасників та учасниць, які зануряться в уявний світ Львова через водну стихію, точніше її відсутність.
Апелюючи до середньовічного жанру ітінерарій (докладних паломницьких текстів та ілюстрацій) і містеріального театру, "Уявні маршрути Львовом", підважують їх, концентруючись на сучасних темах міської екології, історії місцевих громад та дис/утопічного майбутнього. Крім того, на відміну від минулих епох, провідницями у цьому піщаному ритуалі стануть дві знатниці, які розкриють не тільки секрети міста і його підземної води, але й уяву та пам'ять присутніх на дійстві, які пливтимуть за напрямком ріки Полтви та її приток.
ПРЕМ'ЄРА "Птахи"
3 травня 18:00
Війна лишає по собі багато шрамів. Не лише на тілах і душах людей. Наші ліси, поля, річки, моря, наше небо і наш ґрунт просочені отрутою війни. І залишаться такими ще багато десятиліть. Наша нова вистава «Птахи» буде про нас в часі війни, але цього разу в контексті Природи – невід’ємною і агресивною частиною, якої є ми – люди. Що з нами станеться, якщо й далі на світових політичних форумах будуть обговорювати товщину пластикових стаканчиків, замість загрозливої окупації найбільшої АЕС в Європі?
Філоктет. Античний рейв
8 травня 18:00
Що відрізняє людей від мавп? Люди ходять в барбер-шопи, спа-салони, інколи до церкви та на виборчі дільниці. Люди мають аккаунт у фб та бажання цілеспрямовано знищувати одне одного просто зі спортивного інтересу.
Найголовніше, у нас є здатність вигадувати історії, оповіді, міти. Наприклад, такий. Отруйна змія вкусила героя війни за ногу. Рана не гоїться, гниє, і смердить так, що ніхто не може перебувати поруч.
Героя війни ізолюють на острові, де він страждає від фізичного болю, самотності і комплексу жертви. Але настає момент, коли всі розуміють - без нього війна не завершиться.
Герой повинен вирішити: залишитись страждати на острові, чи повернутись і допомогти тим, хто його сюди запроторив. Складний вибір. Пафосний, сказали б давні греки.
Особисте VS Політичне - написали б у XX столітті. У міфах по-простому й не буває - казала вчителька зарубіжної літератури. В житті, на жаль, теж - відповів би Гайнер Мюллер.
Ні, він би ніколи не сказав таку банальність - скажуть театрознавці. Що розумного міг сказати цей комуняка - скажуть націоналісти. Що він, взагалі, знає про війну - скажуть ветерани.
Треба було частіше ходити в театр - скаже Аїд, відкриваючи вам двері.
“Ненависть ця - то знак, що ти любив”
ПРЕМ'ЄРА "Клуб "Зневіра"
18 травня 18:00
Ви можете її ігнорувати, ви можете її заперечувати, ви можете з нею боротись, ви можете нею впиватись, ви можете нею виправдовуватись, ви можете у ній кохатись. Зневіра, хандра, меланхолія, акедія.
Вона стерегтиме вас і одного разу скує в своїх обіймах. Як смерть, що приходить в мороз, вона оманливо зігріватиме вас. Зневіра - вічна супутниця людських прагнень і, для вашого ж добра, варто її приручити.
"Ми всі народжуємося травмованими. Чим? Непорозумінням"
Галдамаш
22 травня 18:00
Ви вірите в карму? А в карпатських мольфарів? А в глобальне потепління? А в кінець світу? А в те, що дерева спілкуються між собою? А в надзвичайну силу мистецтва? Хочете вірте, хочете ні, а одного разу Лісоруби зійдуть зі стін Будинку побуту в Коломиї і скажуть: “Око за око” - і не буде що їм заперечити, бо це - найчесніша у світі формула. Тоді ж пелехата гуцулка Намішка напече булок з афинами і сяде грати на дримбі, яку їй не подарував коханий. А потім дерево, з якого зроблена твоя модна полиця з ікеї, прошепоче: “Бляха-муха, ну що за люди?”. Це і буде точка неповернення. *** “Нішо не є в світі рівним. Нема ні часу, ні ото простору”
Лісістрата
Театральна трупа збирається на репетиції, вона має поставити комедію Арістофана “Лісістрата” про жінок Еллади, які вирішили примусити своїх чоловіків скласти зброю і цим зупинити десятилітню війну між Спартою та Афінами. Актори і актриси приміряють до себе і реалій своєї країни, в якій також десятий рік триває війна, роль Арістофанової героїні. В обставинах сучасної України Лісістрата потрапляє в ситуації, де обирає інші способи боротьби, ніж героїня Арістофана, оскільки припинити цю війну, склавши зброю, неможливо. Сцена є тут простором уяви, де реальність розчиняється у фікції, а ситуації з життя важко відрізнити від снів. В часі, коли пил війни вкриває все навколо, дійсність стає химернішою за сновидіння і спонукає нас брати на себе нові суспільні ролі та обов’язки: відбудовувати, ризикувати, відстоювати та наполегливо вірити в те, що все не даремно і завтра настане.
Завтра в той самий час
Театральна трупа збирається на репетиції, вона має поставити комедію Арістофана “Лісістрата” про жінок Еллади, які вирішили примусити своїх чоловіків скласти зброю і цим зупинити десятилітню війну між Спартою та Афінами. Актори і актриси приміряють до себе і реалій своєї країни, в якій також десятий рік триває війна, роль Арістофанової героїні. В обставинах сучасної України Лісістрата потрапляє в ситуації, де обирає інші способи боротьби, ніж героїня Арістофана, оскільки припинити цю війну, склавши зброю, неможливо. Сцена є тут простором уяви, де реальність розчиняється у фікції, а ситуації з життя важко відрізнити від снів. В часі, коли пил війни вкриває все навколо, дійсність стає химернішою за сновидіння і спонукає нас брати на себе нові суспільні ролі та обов’язки: відбудовувати, ризикувати, відстоювати та наполегливо вірити в те, що все не даремно і завтра настане. “- Що його болить? - Те, чого в нього немає”
ПРЕМ'ЄРА "Ich will leben/Я хочу життя"
ПРЕМ'ЄРА "Ich will leben/Я хочу життя" тиха вечірка для Зельми Меербаум місце - велика сцена (камерний формат) тривалість - 1 год 10 хв мова: українська та німецька 12+ Наш час. Двоє людей зустрічаються на вечірці, де випадково знаходять стару рукописну книгу віршів молодої дівчини, оздоблену квітами. Цей старий збірник стає приводом для випадкової історії про любов. 1942 рік. Молода поетеса з Буковини Зельма Меербаум завершує свій останній вірш словами: «Я не встигла закінчити писати». Вона передає свій єдиний рукописний збірник віршів у надійні руки якраз перед депортацією до нацистського трудового табору. Тому що вона - єврейка. На відміну від Зельми, рукопис дивом пережив Другу світову війну. Сумна історія, яка трапилась майже 100 років тому. Але час не має значення - важливе саме життя. “Я хочу життя!” - найбільше спільне бажання сто років тому, зараз і завтра. Тиха вечірка для Зельми маніфестує це, наповнюючи усіх причетних шаленою енергією і красою - музики, слів, юності і самого життя.
Аґора
"Я проста людина і нічого не вирішую". Яка небезпека стоїть за цією, поширеною серед наших громадян, думкою? Чому, власне, вона поширена серед наших громадян? Припускаємо, тому, що це дуже зручна позиція. Комфортно вмостившись десь “поза політикою”, ми тішимо себе надіями на швидку перемогу і повоєнне процвітання країни. Надія — рятівне коло чи підступний манівець?
Ця вистава — сеанс розілюзнення, інспірований давніми греками. Озброївшись почуттям гумору та провокаціями дрібного калібру, будемо міркувати про справедливість, відповідальність, доброчесність і способи гармонійного співжиття таких різних нас в одній Україні.
Люди
«Люди» Інструкція до вжитку за однойменною п'єсою Моніки Каньової Тривалість – 1 година 20 хв без антракту місце - велика сцена Інколи здається, що у світі немає нічого складнішого, ніж людські стосунки. От, наприклад – Йозеф. Чоловік переживає не найкращий період свого життя. Колись успішний і впливовий – тепер занедбаний, стомлений і нібито хворий. Йозеф страждає. Бідолашний Йозеф! Страждає від усіх цих невдячних, пихатих, поверхневих людей. Вам, може, навіть стане його шкода. Саме в цей момент варто згадати, що людські стосунки будуються з двох боків. І якщо хтось вперто викладає з цеглин стіни, цементуючи їх маніпуляціями, то рано чи пізно опиниться в лабіринті, де жодна Аріадна не подасть йому нитку. Та вона й не потрібна, якщо ти – Мінотавр.
