Назад

Вірменський собор у Львові

  • Церкви та собори
  • Центр
  • Архітектура

Однією із загадкових та визначних локацій в місті є Вірменський собор. Зведений у XIV столітті, приклад локальної романсько-готичної архітектури та духовний центр вірменської громади міста вражає своєю самобутністю, красою та, навіть, містикою. Сьогодні це визначна пам'ятка архітектури локального і вірменського монументального будівництва.

Архітектура і дворик

Для оглядин споруди ззовні рекомендуємо потрапити до вірменського дворика. Сюди можливо пройти з двох вулиць, зі сторони Вірменської або вулиці Лесі Українки. Перебування в дворику створить ефект подорожі в часі, адже нещодавня реставрація забезпечила присутність історичного духу середньовічного кварталу. Розгортання літніх терас ресторацій Mons Pius та Пара Джанов розставили акценти на важливих деталях території колишнього банку (mons pius) та Вірменського кафедрального собору.

Попід ногами збережений стародавній брук, на якому крізь час видніють затерті ногами пілігримів надписи. Ближче до брами, що веде до аркади, можливо віднайти навіть дату - 1667. Апсида (напівкругла зовнішня вівтарна сторона церкви) та частина храму під куполом, що видніють із дворика, є найбільш давніми збереженими частинами собору завдяки первинній кам'яній конструкції. Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, а товщина стін сягає півтори метри. Частина дворику ближче до вулиці Вірменської є закрита. Проте, стоячи за межами ґратованої стіни, можливо побачити аркаду романського стилю та встелену надгробнимим плитами підлогу, які були перенесені сюди із старих вірменських кладовищ.

Історія

Вірменський собор зведений наприкінці XIV століття під керівництвом сілезького архітектора Дорінґа. Для відтворення особливостей старовірменської архітектури за зразок було взято катедру в Ані (середньовічна вірменська столиця). Цікаво, що церква є однією із небагатьох середньовічних повністю збережених пам'яток архітектури Львова.

Це пов'язано із початковою дерев'яною забудовою старого міста, а оскільки споруда відразу була кам'яною то на відміну від дерев'яних будівель зберегла свій вигляд до сьогодні. Вірменський собор неодноразово перебудовувався в ХV, XVII, XVIII ст. , коли було додано аркаду, добудовано захристію та змінено нави.

Вірменський собор є центральною спорудою вірменського кварталу або дільниці середмістя Львова.

Детальніше про квартали і громади середньовічного Львова читайте за посиланням.


Історія вірменської громади сповнена цікавого, від прибуття до втрати сили та асиміляції. Купці, представники громади в середньовічному та ранньомодерному Львові були достатньо заможними і контролювали значну частину східної торгівлі. Розбагатіти їм вдалось завдяки налагодженій комунікації із крамарями з Близького Сходу. Окрім цього вірмени спеціалізувались на багатьох ремеслах та були вправними майстрами.


Детальніше про історію середньовічного Львова читайте за посиланням

Інтер’єр

Наступною локацією подорожі світом вірменського Львова є територія біля входу кафедрального собору. Увагу привертають давні стоячі могильні плити із затертими надписами. Всередині собор прикрашають фрески на релігійну тему, мозаїки, орнаментальний розпис стін та інші церковні декоративні атрибути.

Фрески Розена та розписи

Фрески в інтер’єрі соборі вражають особливими сюжетами. Оскільки собор неодноразово перебудовувався в різні часи - інтер'єр також зазнав змін. Автор фресок і розписів вірменської церкви є Ян Генрик Розен. Художник виконав їх у 20-тих роках ХХ століття в стилі арт-деко. Це є досить незвичне рішення серед інших стародавніх храмів міста, проте доречним та гармонійним. 

Похорон святого Оділона (на лівій стіні храму) на перший погляд є досить містичним зображенням. На фресці показана поховальна процесія за участю дітей, монахів та тіней. На картині передано суть “плинності життя” в образах учасників-символів. Монах позаду у каптурі - це минуле, воно закрите та завершене. Попереду, монах із заплющеними очима, майбутнє, яке не бачить куди йде та, що відбудеться далі. Посередині - теперішнє, лише сьогодні ми можемо озиратись на минуле, привиди якого показані контурами тіней. Існує гіпотеза, що зображення чоловіка, який є персоніфікацією теперішнього - це автопортрет Яна Розена. Феноменально, однак автор міг зображувати себе в момент створення власного відображення, з метою показати сьогодення.

Позаду вівтарної частини Вірменського собору захована в тіні фреска “Тайна вечеря”, а справа від неї Розп'яття Христа. Цікаво, що художник для зображення постатей запрошував відомих особистостей та акторів. Мозаїка, що прикрашає головний купол над вівтарем була створена лише на початку ХХ століття згідно з працями Юзефа Мегоффера.

На правій стіні намальовані сюжети Усікновення голови Св. Івана Хрестителя та Благовіщення. Ян Генрик Розен поділив площину фресок на дві частини із акцентами на глибину зображення. Наприклад, Тіло св. Івана Хрестителя знаходиться в часі подій картини, проте його руки, що тягнуться до золотого фону, показують на майбутнє.

Серед орнаментального розпису стін можна також зауважити характерні вирізьблені хрести в камені - хачкари, притаманні лише вірменському сакральному мистецтву.

!

Дякуємо за підписку!

Ми обіцяємо регулярно відправляти вам корисні та цікаві матеріали. Залишайтесь на зв’язку ;)

!

Піу!

Ваш список відправлено на вказану Вами пошту

!

Ой!

Нажаль, під час відправлення щось пішло не так. Спробуйте знову.