Личаківська - одна з тих вулиць прогулянка якою точно запам’ятається на довго. На площі Ринок сідаємо на трамвай номер 2 і наш маршрут розпочинається.
Виходимо на кінцевій зупинці. Поруч знаходиться Личаківський парк, офіційно відкритий ще у 1892 році, де рекомендуємо прогулятись, подихати свіжим повітрям (90% північної частини парку засаджено хвойними деревами) і, якщо пощастить, погодувати білочок. До речі, за переказами, з XVII ст. на цьому місці був млин, з вітряком побудованим за голландськими зразками, але дуже швидко сильні личаківські вітри пообривали його крила. Місцеві жителі ж вважали, що в нього вселився дідько і прозвали "чортовим млином".
Переходимо дорогу і перед нами постає велична споруда церкви Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, колишній костел Матері Божої Остробрамської. Храм побудований у 30-х роках ХХ ст. Неможливо не звернути увагу на дзвіницю висотою майже 60 м, що побудована за зразком флорентійських кампаніл (дзвіниць), через що, церкву, часом називають італійською. Зі сторони вхідних дверей розгортається фантастичний вид на місто.
Спускаємося нижче, навпроти будинку 119 стоїть капличка Божої Матері. Кажуть, що першу фігуру ще у XVII ст. поставив личаківський "гуляка" Лагодовський, щоб спокутувати своє розбишацьке життя. Пізніше побудували капличку. Однак 28 серпня 1958 р. на свято Успіння Пресвятої Богородиці, за наказом комуністичної влади, її зруйнували бульдозерами. Відновили аж у 1998 році.
Переходимо дорогу і за адресою Личаківська, 86 можна випити кави чи смачно поснідати у кав’ярні ЦіКава. Або ж прихопити каву з собою, бо попереду ще багато цікавого)
Ідемо далі. Перед нами невеличкий бароковий храм XVII, який колись належав ордену паулінів. Зараз - Петро-Павлівська церква ПЦУ.
Навпроти храму за адресою Личаківська 107 знаходиться госпіталь Прикордонних військ України, колишня лічниця доктора Солецького, заснована на початку XX ст. Будинок є чудовим зразком сецесії в поєднанні з модним тоді карпатським народним стилем. Можемо підійти ближче, щоб роздивитися гуцульські та закопанські мотиви, а також керамічну плитку, яка була популярною оздобою у львівській сецесії.
До речі, вздовж цілого маршруту рекомендуємо звертати увагу на Львівські брами, багато з яких вже відреставровані і є окремим витвором мистецтва.
Продовжуємно нашу мандрівку. Під номером 70, ще одна перлина вулиці Личаківської. Кам’яниця збудована для купця Едмунда Рідля у 1906 р. у стилі орнаментальної сецесії. Зверніть увагу на кований балкон і керамічну плитку над вікнами другого і третього поверху.
Ну і звісно, не архітектурою єдиною. Саме на Личаківській знаходиться один із найвідоміших продуктових ринків Львова, Винниківський. До речі, відомий британський шеф-кухар Джеймі Олівер рекомендує у кожному новому місті перш за все шукати саме такі ринки, бо де ж іще можна відчути колорит місцевості. То ж сміло заходьте і закупляйтесь локальними продуктами.
Коли виходимо з Винниківського базару, то бачимо перед собою римо-католицький костел св. Антонія з Падуї. Сучасний фасад у стилі бароко, костел отримав у 1765 р. Під час перебудови. Сходи прикрашає дуже майстерно виконана Себастьяном Фесінгером скульптура Богородиці Непорочного Зачаття та два ангели. За бажанням заходимо в середину. Якщо пощастить потрапити на месу, то зможемо послухати орган, який побудований у 1937 р. і вважається наймолодшим діючим органом у Львові. Також в костелі дуже багато ікон та скульптур святого Антонія. Його зображують з дитиною і лілією. Тому кожного року в день коли вшановують св. Антонія, 13 червня, львів’яни, не залежно від конфесії, приносять до храму лілії.
Переходимо дорогу.
Відразу кидаються в очі 2 будинки-красені під номером 34 і 36, збудовані у 1913 році для художників-декораторів, братів Флеків у стилі раціональної постсецесії. Їх прикрашають рельєфи зі зображенням алегорій мистецтв.
На наступному будинку №32 встановлено меморіальну дошку поетові, археологу, заступнику голови Проводу Українських Націоналістів Олегу Ольжичу. Якого саме тут заарештували гестапівці і через 2 тижні вбили під час чергового допиту у Заксенгаузені.
Наступний наш пункт - Личаківська 22. Крамниця одного з найвідоміших видавництв, Видавництва Старого Лева. Тут можна відпочити, випити кави і дізнатися про новинки книжкового світу як для дорослих, так і для дітей.
Ну що ж, залишилось зовсім трішки. Ви вже точно бачите Глинянську браму, яка є входом у Старе місто. Йдемо в цьому напрямку.
Вулиця Личаківська завершується пл. Митною. Назва якої походить від митниці, що колись тут знаходилася. Над площею височіє колишній костел ордену Кларисок з досить сучасною вежею (1938-1939) у модернізованому стилі функціоналізму з елементами бароко. Зараз у будівлі міститься Музей сакральної барокової скульптури ім. Пінзеля. Куди однозначно варто завітати.
Додаткові місця, куди можна завітати під час маршруту:
- Marinad Meat Bar - м’ясний ресторан з своїм м’ясним магазином. (вул. Личаківська, 135. Працює з 11:00 до 22:00, щодня)
- Музей у темряві "03:00". Єдиний музей в Україні, в якому всі екскурсії проходять у темряві в супроводі незрячих екскурсоводів (має 2 філії: у Львові та Києві). Личаківська, 8, з 10:00 до 22:00, щодня. Вартість 250 -300 грн.
Наша мандрівка завершилася. Якщо зголодніли, забігайте у Кумпель на смачні галицькі страви та кухоль крафтового львівського пива. І побачимось на іншій вулиці.
